Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

- створення умов, що уможливлюють зменшення імпортних поставок товарів, які в достатній кількості можна виробляти в Україні;

- оптимізацію промислово-виробничого імпорту;

- зменшення дефіциту торгового балансу;

- зменшення невиробничого (споживчого) імпорту (він стано­вить близько 8 % від усього імпорту України) завдяки розвитку виробництва конкурентоспроможних аналогічних товарів в Україні.

3. Підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств на світовому ринку. Необхідною умовою розши­рення експортного потенціалу народногосподарського комп­лексу і його інтеграції в систему світових зв'язків є приведення якості і витрат виробництва продукції вітчизняної обробної промисловості відповідно до вимог і умов конкуренції на світовому ринку. Це обумовлює необхідність поступового збли­ження внутрішніх і світових стандартів виробництва та якості продукції, забезпечення умов пріоритетного розвитку та розши­рення галузей народного господарства, які володіють виперед­жаючим (порівняно із зарубіжним) технікотехнологічним рівнем і високим потенціалом зростання на світовому ринку.

4. Залучення іноземних інвестицій для технологічної модернізації та створення потенціалу розширеного відтворення. За ниніш­ніх умов іноземні кредити є чи не єдиним реальним джерелом довгострокових крупномасштабних інвестувань, хоча значна їх частина, як засвідчує аналіз, використовується вкрай неефек­тивно (у формі прихованих субсидій споживача) імпортних товарів і торгово-посередницьким організаціям, що не сприяє збільшенню потенціалу розширеного відтворення. Виходячи з загальнодержавних інтересів необхідно, щоб доходи від розпо­ділу поставлених за рахунок іноземних кредитів товарів використовувались передусім на подолання структурної кризи, на інвестиції у реконструкцію народного господарства і забез­печення працевлаштування населення.

5. Забезпечення економічної безпеки України. Особливе значення

394

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

на нинішньому етапі реформування умов зовнішньоекономічної діяльності має забезпечення національної безпеки. У цьому відношенні існує три основні сфери регулювання, надзвичайно важливі для забезпечення національної безпеки, валютний контроль, експортно-імпортний контроль і обмеження вивозу стратегічних видів сировини таприродних ресурсів і завезення продукції критичного імпорту (що передусім обумовлює невідкладну необхідність диверсифікації джерел надходження і енергоносіїв). Тому одне з чільних місць їу зовнішньоеконо­мічній стратегії України має займати визначення напрямів структурної інноваційної перебудови (на макро- і мікрорівнях), пошук перспективних експортних галузей і найбільш раціо­нальних підходів до проблем, пов'язаних із занепадом тради­ційних галузей.

Українська економіка має навчитись швидко реагувати на непередбачені зміни у світовому господарстві, абсорбувати різного роду "шоки" (ресурсні, валютні тощо), виявляти і використовувати можливості (спричинені кон'юнктурними змінами на зовнішніх ринках) по створенню нових плацдармів для товарної експансії. У цьому відношенні особливо повчальним може стати світовий

ДОСВІД.

У багатьох країнах державна політика тепер спрямовується на формування експорту капіталів із галузей, що занепадають (як засіб згортання цих галузей у даній країні і переміщення у економічно відсталі регіони). Водночас стимулюється імпорт капіталу у ті високонаукові та високотехнологічні галузі економіки, які поки що недостатньо розвинені, але мають значний експортний потенціал.

Важливою ланкою стратегії України є формування і розвиток перспективних нових експортних галузей, що грунтуються на науково-технічній монополії, яка (на відміну від монополії, що базується на концентрації і централізації виробництва) має коротко­строковий, нестійкий характер. Реалізація такого напряму вимагає не тільки оперативного поєднання фундаментальних і прикладних наукових досягнень з високим технологічним потенціалом, а й здатності до крупномасштабного і швидкого господарського 324