Тема 5.1. Інституцій ні перетворення в національній економіці України

5.1.3. Антимонопольна політика і розвиток конкуренції в Україні

Створення єдиного народногосподарського комплексу в колишньому СРСР, важливою частиною якого була Україна, та централізоване управління економікою вимагало побудови системи великих підприємств, на яких було сконцентровано значні обсяги виробництва окремих видів економічних благ. Це поступово призводило до монополізації виробництва та збуту економічних благ, та появи різних видів монопольних утворень таких, як міжгалузеві, науково-виробничі, агропромислові об'єднання, трести побутового обслуговування населення, комбінати тощо. Фактично в адміністративно-командній системі господарювання, що існувала в Україні на момент проголошення незалежності, були монополізовані виробництво, управління, система збуту, ціно­утворення, оплати праці тощо.

На початку 1990-х pp. в Україні, яка обрала ринкову модель господарювання, потрібно було сформувати конкурентне середо­вище та демонополізувати економіку. З цією метою в Україні почала формуватися та знаходити практичну реалізацію антимонопольно політика.

Антимонопольна політика - це система заходів уряду, спрямо­вана на досягнення успішного функціонування ринку та регулю­вання конкуренції між суб 'єктами господарювання з метою підвищення ефективності національної економіки, забезпечення національних інтересів і підвищення добробуту населення.

На рівні окремих ринків суть антимонопольно!" політики виявля­ється у здійсненні ефективної протидії намаганню будь-якого підприємства (або групи підприємств) підпорядкувати або контро­лювати певні сегменти ринку, що призводить до обмеження конкуренції.

Одними з перших заходів антимонопольно! політики були створення законодавства із захисту конкуренції та обмеження монополізму у підприємницькій діяльності та відповідних державних інституцій. Упродовж 1992-1993 pp. Верховною Радою

235

Розділ 5. Формування ринкового середовища в національній економіці України

України були прийняті такі головні законодавчі акти, як Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобро­совісної конкуренції у підприємницькій діяльностГ, Закон України "Про Антимонопольний комітет України", ухвалено Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції. Згідно з Державною програмою демонополізації економіки і розвитку конкуренції найважливішими завданнями при формуванні конкурентного середовища в Україні стали зниження рівня моно­полізації та розвиток конкуренції на ринку, захист інтересів підприємств та споживачів від монопольної діяльності, запобігання монопольній діяльності та обмеження її, створення структури горизонтальних ринкових зв'язків між господарюючими суб'єктами для забезпечення саморегулятивних механізмів у розвитку економіки, зменшення залежності від державних управ­лінських структур, адаптація управлінських кадрів державних підприємств та об'єднань в нових умовах [5]. В Україні також було створено дві важливі державні інституції, що координували питання демонополізації вітчизняної економіки та розвитку конкуренції на різних ринках такі, як Антимонопольний комітет України та Міжвідомча комісія з питань демонополізації економіки (діяла у 1995-2001 pp.).

Процес демонополізації та формування конкурентного сере­довища в Україні відбувався через створення умов для рівно­правного функціонування різних форм власності та великої кіль­кості малих приватних підприємств, проведення комерціалізації торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, зниження або зняття перешкод, що обмежують вступ суб'єктів господарювання на існуючі ринки, та деконцентрації виробництва, що здійснювалася шляхом розукрупнення більшості об'єднань і великих підприємств у всіх галузях вітчизняної економіки. Ці заходи оцінюються неоднозначно. З одного боку, замість монопольних структур загальнодержавного і місцевого рівнів у торгівлі, громадському харчуванні, побутовому обслугову­ванні населення з'явилось декілька тисяч нових самостійних суб'єкгів господарювання [34, С 226]. З іншого боку, до розукруп-236