Література до розділу 14

1.Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С.Ф.Покропивного.– К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

2.Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. О.С.Іванілова.– К.: Lira-k, 2009.- 728 с.

3.Економічний аналіз / за ред. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.-кол-во стр

4.Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / Г.В. Савицкая.- Мн.: Новое знание, 2002.- кол-во стр

5. Савицкая Г.В. Экономический анализ : учебник / Г.В. Савицкая.- 11-е изд., испр. и доп.– М.: Новое знание, 2005. – 651 с.

6.Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посібник / О.О. Терещенко.- К.: КНЕУ, 2000.- 412 с.

Розділ 15. Реструктуризація і санація підприємств

15.1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств

Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування економічного потенціалу країни безпосередньо зв’язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом загальної стратегії розвитку первинних ланок (підприємств, організацій) і в цілому суспільного виробництва.

Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого, — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку і застарілою логікою дій підприємства (див. Додаток В – «Генрі Форд – кращий бізнесмен ХХ століття» і «Альфред Слоун – видатний менеджер ХХ століття»). По суті, реструктуризація підприємства трактується як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, як здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виробництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб’єктів підприємницької діяльності, здатних виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв’язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв’язані форми й види реструктуризації підприємств та організацій.

За оперативної реструктуризації підприємства розв’язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та поліпшення результатів його діяльності. Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення комплексу заходів, що з них, як правило, виділяють такі:

- зміни у окремих складових організаційної структури підприємства;

- створення і виокремлення нових структурних підрозділів;

- зниження дебіторської та кредиторської заборгованостей;

- прискорення оборотності оборотних коштів;

- оптимізація інвестиційного портфелю;

- оптимізація структури основного капіталу.

Стратегічна реструктуризація підприємства має за мету забезпечення довготермінової його конкурентоспроможності. Для досягнення останньої необхідними є визначення стратегічної мети підприємства, розробка концепції розвитку, а також напрямів та інструментів досягнення такої мети. Тобто реструктуризації підприємства передує оцінка його стану. Проте й аналіз, і реформування можна проводити, тільки на базі всебічно обґрунтованої мети реструктуризації, яку можна сформулювати таким чином: продукція підприємства має бути конкурентоспроможною. Система, що задовольняє цієї вимозі, з одного боку, зберігає централізований контроль у найбільш важливих сферах діяльності, а з іншого — відроджується завдяки втіленню активної ринкової стратегії в межах кожної товарної групи. Оскільки, будь-яке підприємство є відкритою системою, його кризовий стан завжди зумовлений не однією, а багатьма причинами.

Організаційно-правовий вид реструктуризації характеризується процесами приватизації, корпоратизації, зміни організаційної структури (див. розд. 3) та/або власника.

Необхідність технічної реструктуризації пов’язана із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, управління, кваліфікації персоналу, систем постачання й логістики тощо (див. розд. 2, 3, 8, 9).

Ступінь реструктуризації залежить від характеру проблем підприємства. Іноді останнє потребує часткової реструктуризації для відновлення економічної й технічної життєздатності. При цьому підприємство встановлює для себе певні орієнтири, які є кінцевою метою реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового важеля (співвідношення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, коефіцієнт покриття боргів тощо. Для досягнення встановлених значень можуть використовуватися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості тощо.

У випадку, коли проблеми підприємства є більш суттєвими, воно потребує усебічної реструктуризації, яка охоплює розробку нової організаційної структури, потребує певних змін у продуктовій, трудовій, технічній і технологічній політиці, управлінні тощо.