6.8. Прийняття інвестиційних рішень в умовах ризику

Одним з найважливіших етапів ефективного здійснення інвестиційної діяльності в умовах невизначеності є управління ризиками.

У загальному вигляді під ризиком розуміють ймовірність виникнення збитків або недоодержання доходів у порівнянні з прогнозованим результатом.

Слід відокремити спільні риси, що характеризують ризик:

- ймовірність збільшення витрат;

- ймовірність зменшення прибутку;

- ступінь невизначеності при здійсненні діяльності;

- відхилення від запланованого (очікуваного) результату.

Згідно з представленою на рис. 6.15 класифікацією ризики розподілені за п’ятьма ознаками (для конкретних видів бізнесу можуть бути вибрані інші ознаки): залежно від можливого результату, за джерелами виникнення, за часом виникнення, за сферами прояву і за видами діяльності.

В залежності від можливого результату ризики поділяються на чисті і спекулятивні. Причинами виникнення чистих ризиків є втрата майна та дієздатності працівників у разі, стихійного лиха (паводок, снігові заноси, обвали, селеві потоки), що призводять до втрат у підприємницькій діяльності.

Спекулятивні ризики пов’язані з можливістю отримання як позитивного результату (додаткового прибутку), так і негативного (втрати) у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. До складу спекулятивних ризиків відносяться комерційний, інвестиційний ризики та ризик, пов’язаний з купівельною спроможністю.

Комерційний – це ризик втрат фінансових ресурсів внаслідок зменшення обсягів виробництва (послуг), низького кваліфікаційного рівня виконавців, використання зношених основних засобів тощо.

Інвестиційний ризик підприємств пов’язаний з невизначеністю внутрішніх і зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності і в свою чергу поділяється на: процентний (збільшення відсотків при покупці рухомого майна в кредит або у лізинг); податковий (нестабільність у законодавстві щодо оподаткування), кредитний ризик (зміни умов надання кредиту); прямих фінансових втрат (збільшення (зменшення) витрат у діяльності підприємства).

Ризик, пов’язаний з купівельною спроможністю, виникає при рості інфляції (інфляційний ризик), зміні курсу однієї іноземної валюти стосовно іншої при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та інших валютних операцій (валютний ризик), зниження рівня ліквідності оборотних активів (ризик неплатоспроможності).

Рис. 6.15. Класифікація ризиків інвестиційної діяльності

Розподіл ризиків залежно від джерел виникнення дозволяє виявити зовнішні і внутрішні чинники ризику, що впливають на діяльність підприємств, і своєчасно запобігти настанню ризикової події. За цією ознакою ризик поділяється на систематичний і несистематичний.

Систематичний ризик, пов’язаний зі змінами кон’юнктури всього інвестиційного ринку під впливом макроекономічних факторів (валютний, інфляційний, податковий, політичний, соціальний ризики тощо).

Несистематичний ризик характеризується діяльністю підприємств: збільшення (зменшення) обсягів ремонту основних засобів, виробництва деталей (виробничий ризик), збільшення вартості ресурсів (ресурсний ризик), застосування неефективних маркетингових інструментів (маркетинговий ризик), зменшення обсягів виробництва або надання послуг, зношення і зменшення кількості одиниць обладнання.

Класифікація ризиків за часом виникнення забезпечує своєчасне виявлення усіх можливих видів ризику на кожному етапі інвестиційної діяльності підприємств. За цією ознакою відокремлюють ретроспективні, поточні і перспективні ризики.

Поява ретроспективних ризиків пов’язана з недосконалістю складання документації, вибором неефективних фінансових інструментів на передінвестиційній стадії, а їх своєчасне виявлення дає змогу зменшити кількість поточних і перспективних ризиків.

Поява поточних і перспективних ризиків обумовлена багатьма зовнішніми і внутрішніми факторами, зокрема політичне, екологічне, економічне, соціальне становище у країні (відповідно появою політичних, екологічних, соціальних ризиків), потенціал підприємства (виробничий, ресурсний, транспортний ризики) тощо.

Важливою ознакою класифікації ризиків є їх розподіл за сферами прояву. За цією ознакою відокремлюють екологічні, політичні, соціальні, географічні та економічні ризики, які в свою чергу входять до складу поточних та перспективних ризиків. Екологічні, соціальні, політичні та географічні ризики також належать і до чистих ризиків, а економічні – до комерційних.

Класифікація ризиків за видами діяльності дозволяє виявити ризиковий вид діяльність підприємства і своєчасно зменшити витрати по ньому у разі настання ризикової події. За цією ознакою виокремлюють інвестиційні, ресурсні, виробничі, маркетингові, інноваційні, транспортні ризики тощо.

Важливим моментом при практичному застосуванні класифікації, яка представлена на рис. 6.15, є те, що вона дозволяє не лише виявити ризики в залежності від їх класифікаційних ознак, але й на підставі взаємозв’язку між різними видами ризиків визначити вплив кожного з них на появу іншого ризику і на ефективність інвестиційної діяльності в поточному і майбутньому періоді, враховуючи зовнішні і внутрішні фактори. Так, наприклад, під негативним впливом макроекономічних факторів можуть з’явитися податковий і процентний ризики, які в свою чергу збільшують імовірність появи інвестиційного ризику, наслідком якого може бути зменшення прибутку від інвестиційної діяльності у поточному і в майбутньому періодах.

Під час ідентифікації ризиків важливу роль відіграє інформаційне забезпечення об’єкта інвестування. Останнє інвестування полягає в зборі і оцінці відомостей, порівняльному аналізі умов здійснення інвестиційної діяльності та її кінцевих результатів. Під час інформаційного забезпечення об’єкта інвестування важливим є вибір найефективнішого методу виявлення ризиків. Існують такі методи виявлення ризиків: опитувальний лист, структурні діаграми, карти потоків, пряма інспекція, аналіз фінансової й управлінської звітності.

Опитувальний лист містить у собі позиції загального характеру і застосовується для більшості типів виробництв. Використання універсальної форми, що охоплює всі сторони діяльності підприємства, є суттєвою перевагою цього методу, але не дає змоги врахувати всі можливі види збитку для конкретної галузі або підприємства.

Структурні діаграми використовуються для аналізу особливостей структури підприємства і ризиків, які випливають з нього. Дані, отримані таким чином, корисні для оцінки насамперед внутрішніх ризиків, пов'язаних з якістю менеджменту, організації збуту і реклами, а також для оцінки комерційних ризиків. Такий підхід неможливо застосувати для виявлення зовнішніх ризиків.

Карти потоків (потокові діаграми) зображують графічно окремі технологічні процеси виробництва та їхній взаємозв'язок.

Вони корисні для виявлення основних елементів виробничого процесу, від яких залежить його надійність і стійкість, але не відокремлюють ризики інших видів діяльності (інноваційної, маркетингової, фінансової тощо).

Пряма інспекція служить для одержання додаткової інформації і перевірки на місцях її вірогідності і повноти, але потребує багато часу і додаткових фінансових витрат.

Під час аналізу фінансової й управлінської звітності аналізується бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, дані про облік основних засобів, дані інших форм бухгалтерської звітності.

Завдяки такому аналізу отримують інформацію про реальні об’єкти інвестування. При вкладенні капіталу у цінні папери необхідним є аналіз доходності відповідних фінансових інструментів.

Після вибору методу оцінки ризику діяльності підприємств розраховується розмір можливих фінансових втрат у разі настання ризикової події.

Наступним етапом є формування комплексного показника рівня ризику і об’єкта інвестування, визначення якого ґрунтується на оцінці усіх видів індивідуальних ризиків і їх можливим коливанням під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Потім зіставляється рівень ризику з фінансовими можливостями підприємства і з рівнем прибутковості інвестиційної діяльності та відповідно приймається рішення щодо доцільності інвестування.

На вибір певного методу оцінки ризиків впливає чимало чинників: обсяг і надійність інформаційної бази для проведення розрахунків; рівень економічного розвитку країни, регіону, окремих суб’єктів господарювання; соціальне і політичне становище у країні тощо.

Класифікація дозволяє простежити вплив кожного їх виду на результати інвестування і зробити вибір методу оцінки з урахуванням недоліків і переваг кожного з них та особливостей галузі економіки. Для цього необхідно проаналізувати можливість застосування кожного методу шляхом відокремлення тих застосування яких:

1) заслуговує на увагу (дозволяє врахувати усі наслідки інвестиційної діяльності і ефективно визначити ступінь ризику автотранспортних підприємств);

2) можливо (доцільно використовувати для оцінки окремого виду ризиків);

3) неможливо (не враховує певні чинники, які впливають на результати інвестування).

Найчастіше на практиці застосовують економіко-статистичні методи оцінки ризиків, основу яких складає розрахунок певних показників. Аналіз можливостей застосування кожного показника цього методу для окремих видів ризиків наведено у табл. 6.4.

З неї можна зробити висновок про можливість застосування показника, який характеризує рівень інвестиційного ризику для ризиків, згрупованих залежно від можливого результату. Поясненням цьому є те, що основу розрахунку такого показника складає розмір можливих фінансових втрат, який легко простежити на підставі групування ризиків діяльності за цією ознакою.

Також на підставі цього показника можлива оцінка ризиків, які об’єднані за джерелами виникнення. Аналізований метод дозволяє визначити імовірність виникнення усіх фінансових втрат від здійснення інвестування. Однак в умовах нестабільного зовнішнього середовища майже неможливо визначити імовірність отримання певних результатів діяльності підприємств на майбутній період, тому для групи ризиків, які об’єднані за часом виникнення, застосування цього показника неможливе. Також майже неможливо передбачити фінансові втрати від політичної, екологічної та соціальної діяльності, що свідчить про неможливість застосування такого показника для групи ризиків, які об’єднані за сферами прояву.

Таблиця 6.4

Застосування економіко-статистичних методів оцінки ризиків

Групування ризиків	Показники економіко-статистичного методу оцінки ризиків
	рівень інвестиційного ризику	Диспер-сія	Семіта-ріація	середньо-квадратичне відхилення	коефіцієнт варіації	- коефіцієнт	- коефіцієнт
Залежно від можливого результату	можливо	можливо	заслуговує уваги	можливо	заслуговує уваги	неможливо	неможливо
За джерелами виникнення	можливо	можливо	можливо	можливо	можливо	неможливо	неможливо
За часом виникнення	неможливо	можливо	можливо	можливо	можливо	неможливо	неможливо
За сферами прояву	неможливо	можливо	можливо	можливо	заслуговує уваги	заслуговує уваги	неможливо
За видами діяльності	можливо	заслуговує уваги	заслуговує уваги	заслуговує уваги	заслуговує уваги	неможливо	заслуговує уваги

Дисперсія характеризує ступінь коливання показника, який досліджується. Таким показником може бути як прибуток, так і втрати, що свідчить про можливість застосування дисперсії при оцінці ризиків, які згруповані залежно від можливого результату. За допомогою дисперсії розраховується систематичний і несистематичний ризики, тому ризики, які об’єднанні за джерелами виникнення, оцінюють безпосередньо на підставі цього показника. Також дисперсія дозволяє визначити зміну показників за певні проміжки часу, тому її застосування для оцінки ризиків, які згруповані за часом виникнення, можливо. За сферами прояву ризики поділяються на політичні, соціальні, економічні, екологічні та географічні. Застосування дисперсії не можливо лише для політичних, а для інших видів ризиків – ступінь коливання певних показників є дуже важливим при прийнятті інвестиційних рішень.

Семіваріація більш детально, ніж дисперсія, враховує ризик і застосовується для усіх його видів. Однак особлива увага цьому показнику приділяється при оцінці ризиків, згрупованих залежно від можливого результату, і за видами діяльності, оскільки семіваріація визначає середній квадрат відхилень значення показника менших та більших від середнього, що дозволяє проаналізувати наслідки настання ризикової події.

За допомогою середньоквадратичного відхилення визначається ступінь коливання показників інвестиційної діяльності за певні інтервали часу, тому для оцінки ризиків, які об’єднані за часом виникнення, також застосовують цей показник. Важливого значення набуває розрахунок середньоквадратичного відхилення при оцінці ризиків економічної, соціальної, екологічної сфери діяльності. При цьому слід зауважити, що при врахуванні наслідків політичної нестабільності такий показник не застосовується. Середньоквадратичне відхилення дозволяє визначити рівень коливання основних показників маркетингової, виробничої, інноваційної діяльності автотранспортного підприємства тощо. Тому його застосування для оцінки ризиків, згрупованих за видами діяльності, набуває особливого значення.

Коефіцієнт варіації дозволяє врахувати ступінь коливання аналізованих показників. Тому для оцінки ризиків, які об’єднані в залежності від можливого результату, розрахунок цього показника набуває особливого значення. Під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників результати інвестиційної діяльності змінюються, тому для оцінки ризиків, згрупованих за джерелами виникнення, можливо застосування коефіцієнта варіації. Досліджуваний коефіцієнт дозволяє визначити ступінь коливання показника за певні періоди часу, що свідчить про можливість його застосування для оцінки ризиків, які згруповані за часом виникнення. За допомогою цього показника розраховується рівень коливання навіть ознак, які виражені у різних одиницях виміру. Тому застосування такого коефіцієнта для оцінки ризиків, які об’єднані за сферами прояву, заслуговує на увагу. Оцінка ризиків від окремих видів діяльності дозволяє визначити результати інвестування в цілому, тому цей коефіцієнт набуває особливого значення при оцінці ризиків, розподілених за видами діяльності.

До складу економіко-статистичних методів входить - коефіцієнт, який дозволяє оцінити систематичний (ринковий) ризик, але не враховує загальний ризик інвестування, тому для групи ризиків, які об’єднані в залежності від можливого результату, цей показник не застосовується. За джерелами виникнення ризик може бути як систематичним, так і несистематичним, тому для цієї групи коефіцієнт, що розглядається, не використовується. За його допомогою неможливо оцінити витрати майбутніх періодів діяльності підприємства, тому його використання при оцінці ризиків, які класифікуються за часом виникнення є недоцільним. Однак він дозволяє врахувати вплив кожного ринкового чинника на інвестиційну діяльність, тому для ризиків, згрупованих за сферами прояву, використання - коефіцієнта заслуговує на увагу. Для ризиків, які об’єднані за видами діяльності застосування цього коефіцієнта неможливо, тому що він застосовується лише для оцінки ринкового ризику і не дозволяє оцінити наслідки окремих видів діяльності (власний ризик).

Для характеристики власного ризику на практиці використовується -коефіцієнт. Для оцінки ризиків, які об’єднані в залежності від можливого результату, цей коефіцієнт не застосовується, тому що на результат інвестування впливає не лише власний ризик (маркетинговий, виробничий, інноваційний тощо), а й ринковий (інфляційний, податковий, валютний тощо). Ризики, згруповані за джерелами виникнення, поділяються на систематичні і несистематичні, тому використання цього показника можливо лише частково. -коефіцієнт не дозволяє врахувати зміни показників на кожному етапі інвестування, тому для оцінки ризиків, які розподіляються за часом виникнення, застосування цього показника неможливо. Також неможливо застосування такого коефіцієнта при оцінці політичних, соціальних, екологічних ризиків. Але α-коефіцієнт враховує ризик окремих видів діяльності підприємств і тому його застосування при оцінці групи ризиків, об’єднаних за видами діяльності, заслуговує на увагу.

Поряд з економіко-статистичними методами оцінки ризиків великого значення набувають експертні та аналогові методи. Аналіз можливостей застосування цих методів для оцінки окремих груп ризиків наведено у табл. 6.5.

Опитувальні листи дозволяють експертам на підставі отриманої інформації про об’єкт інвестування виявити позитивні і негативні наслідки інвестиційної діяльності підприємств і тим самим оцінити ризики, які згруповані в залежності від можливого результату. Також цей метод ідентифікує чинники, які впливають на появу негативних наслідків, тому опитування експертів дає змогу оцінити ризики, що об’єднані за джерелами виникнення. За допомогою опитування можна виявити несприятливі події майбутнього періоду, але кількісно обчислити такий показник неможливо, тому для групи ризиків, які об’єднані за часом виникнення, метод опитування не застосовують. Однак, на його підставі можна отримати необхідні дані про політичне, соціальне, екологічне становище в країні, тому для ризиків, згрупованих за сферами прояву, використання методу експертних оцінок заслуговує на увагу.

SWOT-аналіз дає змогу виявити сильні та слабкі сторони інвестиційної діяльності суб’єктів ринку, тому при оцінці ризиків, що класифікуються в залежності від можливого результату, застосування цього методу має важливе значення. Крім того, цей метод дозволяє виявити усі можливі позитивні і негативні чинники, які впливають на інвестиційну діяльність, що дає змогу оцінити ризики, об’єднані за джерелами виникнення. Аналізований метод не дозволяє простежити зміну внутрішніх та зовнішніх чинників у часі, тому при оцінці ризиків, які згруповані за часом виникнення, застосування такого підходу неможливо. На підставі SWOT-аналізу можна виявити слабкі та сильні сторони політичного, соціального, екологічного, географічного середовищ, що дає змогу оцінити ризики, які класифікуються за сферами прояву. Метод, що розглядається, дозволяє проаналізувати наслідки окремих видів діяльності, тому при оцінці ризиків, які розподіляються за видами діяльності, його використання є можливим.

Таблиця 6.5

Застосування методу експертних оцінок та аналогового методу

Групування ризиків	Методи експертних оцінок						Аналоговий метод
	метод опитування	SWOT-аналіз	„роза ризиків”	„спіраль ризиків”	оцінка ризику стадії проекту	метод Дельфі
Залежно від можливого результату	можливо	заслуговує уваги	можливо	можливо	можливо	можливо		неможливо
За джерелами виникнення	заслуговує уваги	можливо	можливо	можливо	можливо	заслуговує уваги		неможливо
За часом виникнення	неможливо	неможливо	неможливо	неможливо	заслуговує уваги	неможливо		неможливо
За сферами прояву	можливо	можливо	можливо	можливо	можливо	можливо		неможливо
За видами діяльності	можливо	можливо	можливе	можливе	можливо	можливо		заслуговує уваги

Метод експертних оцінок, заснований на побудові «рози ризиків», дозволяє зіставити певні чинники інвестиційної діяльності між собою, тому при оцінці ризиків, які згруповані в залежності від можливого результату та за джерелами виникнення, застосування цього методу можливо. Слід визначити, що при побудові «рози ризиків» неможливо простежити зміну певних показників у часі, що свідчить про неможливість оцінки ризиків, які об’єднані за часом виникнення. Такий метод дозволяє проаналізувати вплив факторів як макро-, так і мікросередовища на діяльність підприємств, тому оцінка ризиків, які розподіляються за сферами прояву та видами діяльності, може проводитися з його використанням.

Аналогічно методу «рози ризиків» побудова «спіралі ризиків» дозволяє оцінити ризики, які розподіляються в залежності від можливого результату, за джерелами виникнення, за сферами прояву та видами діяльності.

Оцінка ризиків стадії проекту дозволяє виявити позитивні та негативні наслідки інвестиційної діяльності підприємств, тому при оцінці ризиків. які класифікуються в залежності від можливого результату, застосування цього методу можливо. Цей метод дозволяє виявити всі чинники зовнішнього і внутрішнього середовища, які впливають на результати інвестування, що свідчить про можливість його застосування при оцінці ризиків, об’єднаних за джерелами виникнення. Основна відмінність оцінки ризиків стадії проекту від інших методів експертної оцінки – це можливість урахування ризиків на кожному етапі інвестування. Тому застосування методу при оцінці ризиків, які розподіляються за часом виникнення, заслуговує на увагу. Також на підставі бальної експертної оцінки можна оцінити ризики політичного, соціального, екологічного та географічного середовищ. За допомогою оцінки ризиків на кожній стадії проекту можна оцінити ризики окремих видів діяльності: ресурсний, виробничий, транспортний, маркетинговий тощо.

За допомогою використання методу Дельфі можна оцінити ризики, які класифікуються в залежності від можливого результату, за джерелами виникнення, за сферою прояву та видами діяльності.

Аналоговий метод оцінки ризиків оснований на використанні досвіду минулих часів і не враховує індивідуальні випадки здійснення інвестиційної діяльності, тому для групи ризиків, що класифікуються в залежності від можливого результату, використання такого методу неможливо. Для групи ризиків, які об’єднані за джерелами виникнення, застосування цього методу можливо лише частково (для систематичного ризику). На систематичний ризик впливає безліч чинників, появі яких підприємство не може запобігти (інфляція, зміна курсу валюти тощо), тому для такого виду ризиків аналоговий метод не застосовується. В умовах нестабільності соціального, економічного, політичного розвитку неможливо простежити зміни певних показників діяльності (ринкова кон’юнктура, вартість сировини, палива, природно-кліматичні умови тощо) у часі, тому для групи ризиків, які об’єднані за часом виникнення та сферою прояву, цей метод не застосовується.

Таблиця 6.6

Застосування комплексних методів оцінки ризиків

Групи ризиків	Комплексні методи оцінки ризиків
	аналіз чутливості проекту	„точка беззбитко-вості”	аналіз сценаріїв проекту	метод імітаційного моделювання	метод імітаційного моделювання з використанням кореляційної залежності	метод „дерева рішень”
Залежно від можливого результату	заслуговує уваги	можливо	можливо	можливо	можливо	можливо
За джерелами виникнення	заслуговує уваги	неможливо	можливо	заслуговує уваги	заслуговує уваги	неможливо
За часом виникнення	можливо	неможливо	можливо	неможливо	заслуговує уваги	заслуговує уваги
За сферами прояву	неможливо	неможливо	неможливо	неможливо	неможливо	можливо
За видами діяльності	заслуговує уваги	можливо	можливо	можливо	можливо	можливо

Аналіз бухгалтерських, фінансових та інших звітів діяльності підприємств дає змогу отримати динаміку показників за окремими видами діяльності, тому застосування аналогового методу при оцінці ризиків, згрупованих за видами діяльності, заслуговує на увагу.

Для зменшення ризику і більш детального аналізу наслідків інвестиційної діяльності підприємств використовують комплексні методи оцінки ризиків (економіко-математичне моделювання): аналіз чутливості, оцінка стійкості проекту, аналіз сценаріїв проекту, метод імітаційного моделювання, метод «дерева рішень». Аналіз можливості застосування комплексних методів для оцінки окремих груп ризиків наведено у табл. 6.6.

Метод аналізу чутливості проекту дозволяє визначити діапазон коливань, обраних для оцінки кінцевих показників ефективності, а також критичні значення вихідних параметрів проекту, що дозволяє передбачити як позитивні, так і негативні результати інвестування. Тому при оцінці ризиків, які згруповані в залежності від можливого результату застосування такого методу заслуговує на увагу. Вихідними показниками проекту виступають показники, які впливають на систематичний (очікуваний темп інфляції, збільшення суми податків тощо) і несистематичний (ціни на продукцію, сума інвестиційних витрат, вартість сировини тощо) ризики. Тому оцінка ризиків, що розподіляються за джерелами виникнення, може бути здійснена з використанням такого методу. Крім того, метод аналізу чутливості дозволяє визначити усі можливі витрати на кожному етапі інвестування, тому для ризиків, згрупованих за часом виникнення, його використання є можливим. Однак, досліджуваний метод передбачає розрахунок лише економічних показників і не враховує рівень корумпованості в країні, доходи населення, розвиненість правової бази, політичне становище тощо. Тому для оцінки групи ризиків, які класифікуються за сферою прояву, метод аналізу чутливості не використовується. Застосування такого методу при оцінці ризиків, згрупованих за видами діяльності, дозволяє визначити вплив показників окремих видів діяльності на ефективність інвестування в цілому.

Розрахунок «точки беззбитковості» дозволяє визначити мінімально припустимий обсяг виробництва, який забезпечує покриття витрат. Тому при оцінці ризиків, згрупованих в залежності від можливого результату, цей показник досить широко застосовується. Але ним не можна користуватися при оцінці ризиків, які об’єднані за джерелами і часом виникнення, тому що він не дозволяє врахувати вплив зовнішніх і внутрішніх чинників на результати інвестування у часі. Оцінити політичний, екологічний, соціальний та географічний ризики за допомогою розрахунку «точки беззбитковості» також неможливо. Але на підставі визначення мінімально припустимого обсягу виробництва можна оцінити виробничий, маркетинговий, транспортний, ресурсний ризики.

Метод аналізу сценаріїв дозволяє моделювати три основних варіанти інвестування (песимістичний, реалістичний і оптимістичний), які передбачають як позитивний (отримання прибутку), так і негативний (збитки) результати. Це дозволяє застосувати такий метод при оцінці ризиків, що класифікуються в залежності від можливого результату. До групи ризиків, які об’єднані за джерелами виникнення, входить велика кількість взаємопов’язаних видів ризиків діяльності підприємств, на появу яких впливає безліч показників (зростання індексу інфляції, курсу валюти, цін на матеріали, обладнання, зменшення доходів населення тощо), а застосування методу аналізу сценаріїв на підставі визначення кореляції дозволяє врахувати взаємозалежність певних показників інвестиційної діяльності. Тому для цієї групи ризиків даний метод може застосовуватися. Можливим є використання методу аналізу сценаріїв і для оцінки ризиків за часом їх виникнення, тому що цей метод дозволяє врахувати взаємозалежність показників інвестиційної діяльності у часі. За допомогою такого методу неможливо оцінити ризики, які об’єднані за сферами прояву. Поява ризиків цієї групи зумовлена зміною багатьох показників (рівень корумпованості у країні, розвиненість законодавчої бази, забруднення атмосфери тощо), моделювання яких неможливо. Однак за допомогою моделювання взаємопов’язаних показників (собівартість, ресурсні витрати, витрати на транспортування тощо) можливо оцінити ризики, які згруповані за видами діяльності.

Метод імітаційного моделювання дозволяє розрахувати діапазон коливання показників, у рамках якого можлива успішна реалізація інвестиційної діяльності, тому цей метод набуває важливого значення при оцінці ризиків, згрупованих в залежності від можливого результату. Метод імітаційного моделювання дає змогу врахувати весь діапазон невизначеностей вихідних значень параметрів проекту, тому його застосування для групи ризиків, які класифікуються за джерелами виникнення, заслуговує уваги. При цьому він не враховує зміну показників інвестиційної діяльності у часі, тому для групи ризиків, які розподіляються за часом виникнення, метод імітаційного моделювання не застосовується. Також цей метод не враховує показників політичного, екологічного, становища країни, тому для оцінки групи ризиків, які об’єднані за сферами прояву, використання методу імітаційного моделювання неможливо. Метод імітаційного моделювання дозволяє врахувати широкий діапазон показників окремих видів діяльності, що свідчить про можливість застосування такого методу при оцінці ризиків, які згруповані за видами діяльності.

Імітаційне моделювання з використанням кореляційної вартості і тривалості проекту ліквідує недоліки попереднього методу оцінки ризиків і дозволяє оцінити вплив ризиків на ефективність інвестиційної діяльності на всіх етапах інвестування. Тому застосування такого методу при оцінці групи ризиків, які об’єднані за часом виникнення, заслуговує уваги.

Метод «дерева рішень» дозволяє врахувати імовірність як сприятливого, так і несприятливого результату, тому такий метод можливо застосовувати для групи ризиків, які розподіляються в залежності від можливого результату. На групу ризиків, які об’єднані за джерелами виникнення, впливає безліч внутрішніх і зовнішніх чинників. Тому використання методу «дерева рішень» для оцінки цієї групи ризиків є досить трудомістким. При оцінці ризиків, згрупованих за часом виникнення, застосування такого методу заслуговує уваги, оскільки дозволяє врахувати кожний показник у розрізі окремих етапів інвестування. Метод «дерева рішень» дозволяє врахувати не лише економічні ризики, але й на підставі застосування методу експертних оцінок визначити політичні, соціальні, географічні ризики інвестування, тому для групи ризиків, які об’єднані за сферами прояву, застосування цього методу можливо. Але він дозволяє визначити ризики за окремими видами діяльності на кожному етапі інвестування (ресурсний, виробничий, маркетинговий, транспортний ризики тощо).

Під час оцінки ризиків інвестиційної діяльності велика увага приділяється визначенню вірогідності настання ризикової події. Однак не усі ризикові події піддаються аналізу за допомогою визначення вірогідності їх настання. Визначення вірогідності дозволяє оцінити лише деякі види ризиків. Аналіз можливостей оцінки ризиків за допомогою визначення вірогідності наведено у табл. 6.7. Особливого значення розрахунок вірогідності набуває при оцінці ризиків, які згруповані в залежності від можливого результату і за джерелами виникнення, оскільки дозволяє визначити ефективність інвестування на підставі виявлення і аналізу зовнішніх і внутрішніх чинників, які безпосередньо впливають на результати діяльності господарюючих суб’єктів. Дуже проблематичним є визначення вірогідності настання ризикової події і відхилення певних показників від запланованих на кожному етапі інвестування внаслідок нестабільного розвитку економіки. Застосування вірогідності дає змогу визначити політичні, соціальні, екологічні та географічні ризики країни, тому при оцінці ризиків, які об’єднані за сферою прояву, можливе застосовується цього показника. На підставі визначення вірогідності здійснення своєчасних поставок матеріалів, безперервного перевезення вантажів, стабільних цін на матеріали, сировину оцінюються ризики, згруповані за видами діяльності.

Таблиця 6.7

Оцінка ризиків на підставі визначення вірогідності

Групи ризиків	Можливість оцінки ризиків за допомогою визначення вірогідності
Залежно від можливого результату	Заслуговує уваги
За джерелами виникнення	Заслуговує уваги
За часом виникнення	Неможливо
За сферами прояву	Можливо
За видами діяльності	Можливо

Для оцінки економічної ефективності інвестування використовується метод дисконтування, основу якого складає визначення ставки дисконту, що показує рівень суб’єктивної готовності інвестора йти на ризик. Аналіз можливостей застосування кожного підходу для оцінки ризиків інвестування наведено у табл. 6.8.

Розрахунок ставки дисконту базується на визначенні рівня прибутку, тому для оцінки ризиків, згрупованих в залежності від можливого результату, застосування цього показника можливо.

Таблиця 6.8

Застосування різних підходів визначення ставки дисконту при оцінці ризиків

Групи ризиків	Застосування
	кумулятивної ставки дисконту	методу експертних оцінок для визначення ставки дисконту	методу аналізу доцільності витрат для визначення ставки дисконту
Залежно від можливого результату	Можливо	Можливо	Неможливо
За джерелами виникнення	Можливо	Можливо	Неможливо
За часом виникнення	Неможливо	Можливо	Неможливо
За сферами прояву	Неможливо	Можливо	Неможливо
За видами діяльності	Можливо	Можливо	Заслуговує уваги

Розрахунок ставки дисконту базується на визначенні рівня прибутку, тому для оцінки ризиків, згрупованих в залежності від можливого результату, застосування цього показника можливо.

Однак врахування зміни окремих показників діяльності підприємств у майбутньому викликає великі труднощі, тому оцінювати ризики, які класифікуються за часом виникнення, не рекомендовано. Використання цього підходу не дозволяє врахувати показники, які характеризують політичне, соціальне, екологічне становище країни, тому для групи ризиків, які класифікуються за сферами прояву, такий коефіцієнт не застосовується. Цей підхід до розрахунку ставки дисконту дозволяє врахувати розмір підприємства, його фінансову структуру, якість управління, тому при оцінці ризиків, які згруповані за видами діяльності його застосування можливе.

Обґрунтування ставки дисконту за допомогою методу експертних оцінок дозволяє врахувати окремі види ризиків, чинники, які впливають на ефективність інвестування, тому цей метод можливо застосувати для групи ризиків, які класифіковані в залежності від можливого результату і джерел виникнення. Використання цього методу дає змогу врахувати вплив певних чинників на результати інвестування в майбутньому, тому для оцінки групи ризиків, які класифікуються за часом прояву, його застосування можливо. Варто відмітити, що метод експертних оцінок є ефективним інструментом для визначення не лише економічних, а й політичних, соціальних, екологічних, географічних показників розвитку країни, тобто його можна застосовувати при оцінці ризиків, які класифікуються за сферами появу.

Для розрахунку ставки дисконту застосовується й метод аналізу доцільності витрат. Він враховує лише витрати діяльності підприємства, тому для оцінки ризиків, згрупованих в залежності від можливого результату, не застосовується. Визначення ставки дисконту на підставі цього методу не дозволяє врахувати впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на появу витрат на кожному етапі інвестування, тому для ризиків, які об’єднані за джерелами та часом виникнення, такий підхід використати не можливо. Ступінь політичних, екологічних, соціальних, географічних та економічних ризиків характеризується не лише витратами на здійснення певних видів діяльності підприємств, а й рівнем забрудненості атмосфери, корумпованості, ростом доходів населення, географічними показниками тощо, тому застосування цього методу не можливо для оцінки ризиків, згрупованих за сферою прояву. Здійснення кожного виду діяльності підприємств пов’язано з різноманітними витратами (витрати, пов’язані з втратою майна, втратою працездатності робітників, зменшення обсягів виробництва), урахування яких є обов’язковою умовою при прийнятті рішення про доцільність інвестування. Використання методу доцільності витрат для визначення ставки дисконту в процесі аналізу ризиків, які розподілені за видами діяльності, заслуговує уваги.

Загальна схема вибору методів оцінки ризиків наведено на рис. 6.16.

Згідно з рис. 6.16 для ризиків, які класифікуються в залежності від можливого результату, заслуговує на увагу застосування таких методів оцінки ризиків:, семіваріація, коефіцієнт варіації, SWOT – аналіз, аналіз чутливості проекту, метод на підставі визначення вірогідності настання ризикової події.

Для визначення ризиків, об’єднаних за джерелами виникнення, доцільно застосовувати методи опитування та Дельфі, аналіз чутливості проекту, метод на підставі визначення вірогідності настання ризикової події, метод імітаційного моделювання та метод імітаційного моделювання з використанням кореляційної залежності.

До основних методів, застосування яких заслуговує на увагу при оцінці ризиків, що згруповані за часом виникнення, належать: імітаційного моделювання з використанням кореляційної залежності та метод «дерева рішень».

Користуючись схемою, наведеною на рис. 6.16, можна відокремити методи, використання яких є доцільним при оцінці ризиків, що розподілені за сферою прояву. До них належать: коефіцієнт варіації, -коефіціент.

Рис. 6.16. Схема вибору методу оцінки ризиків міжнародної інвестиційної діяльності

Ризики, які класифікуються за видами діяльності підприємств можна оцінювати на підставі розрахунку дисперсії, семіваріації, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнту варіації, α-коефіцієнту, аналогового методу, аналізу чутливості проекту, методу аналізу доцільності витрат для визначення ставки дисконту.