Література до розділу 2
Акофф Р. Планирование будущей корпорации / Р. Акофф. - М.: Прогресс, 1995. 328 с.
Господарський кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua
Герчикова И.Н. Менеджмент / И.Н. Герчикова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 480 с.
Гетьман О.О. Економіка підприємства: навч. посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.
Гринчуцький В.І. Економіка підприємства : навч. посібник / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В. Погріщук.– К.: Центр учбової літератури, 2010. – 304 с.
Гриньова В.М. Організація виробництва: навч. посібник / В.М. Гриньова, М.М. Салун. – Харків: ІНЖЕК, 2005. – 552 с.
Дафт Р.Л. Менеджмент / Р.Л. Дафт. – СПб.: Питер, 2002. – 832 с.
Економіка підприємства : підручник / за заг. Ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
Іванілов О.С. Економіка підприємства: підручник / О.С. Іванілов. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.
Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Суми: Університетська книга; К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 324 с.
Ілляшенко С.М., Прокопенко О.В. Формування ринку екологічних інновацій: економічні основи управління: монографія / С.М. Ілляшенко, О.В. Прокопенко; За ред. д. е. н., проф. С.М. Ілляшенка. Суми: Університетська книга, 2002.-250 с.
Організація та управління інноваційною діяльністю: Підручник / За ред. проф. Перерви П.Г., проф. Меховича С.А., проф. Погорєлова М.І. – Харків: НТУ «ХПІ», 2008. – 1025 с.
Проектний менеджмент: навч. посібник / І.А. Дмитрієв, А.В. Гриньов , Д.У. Бікулова [та ін.]. – Харків: Видавництво ХНАДУ, 2006. – 244с.
Розділ 3. Персонал підприємства. Продуктивність, мотивація та оплата праці
3.1. Поняття трудових ресурсів
Ефективність економіки будь-якого суспільства в першу чергу визначається якістю наявних трудових ресурсів та способів їх включення у виробництво, адже основною продуктивною силою є людина, здатна до засвоєння вже накопичених знань, пошуку та освоєння нових, а також прийняття нестандартних рішень. В умовах постіндустріального (інформаційного) суспільства безупинно зростає роль інформації, знань, носієм і генератором яких являються окремі індивіди і наукові організації.
Говорячи про необхідність розробки і застосування на стратегічних напрямках розвитку держави (регіону, галузі, підприємства) сучасного устаткування (див. розд. 4), що дасть змогу виробляти конкурентоспроможну продукцію (надавати послуги) слід пам’ятати, що розробниками засобів праці є працівники творчих професій (науковці, конструктори, технологи тощо). Розробку сучасних матеріалів, програмного забезпечення для здійснення і контролю за ходом технологічних процесів, здійснює знову ж таки людина. Впровадження сучасної техніки інноваційних технологій, прогресивних матеріалів, сучасних форм організації виробництва і праці здійснюється завдяки зусиллям професіональних економістів і менеджерів. Просуванням товарів і послуг займаються маркетологи. Тому, слід підкреслити, що в сучасних умовах, не зважаючи на дуже швидку комп’ютеризацію всіх сфер діяльності людини, роль персоналу (особливо творчої спрямованості та високого рівня кваліфікації) не зменшується, а постійно зростає.
Трудові ресурси – це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями та знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.
В першу чергу, кількість трудових ресурсів залежить від чисельності населення.
Розуміння сутності поняття «трудові ресурси», спирається на поділ всього населення залежно від віку на категорії:
осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);
осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки – від 16 до 54 років, чоловіки – від 16 до 59 років включно);
осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (станом на 01.12.2010 в Україні: жінки – з 55, чоловіки – з 60 років).
Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці – це інваліди 1-ї і 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці – це підлітки і працюючі пенсіонери за віком. Таким чином, до трудових ресурсів належать (рис. 3.1):
Трудові ресурси
населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);
працюючі особи пенсійного віку;
працюючі особи віком до 16 років.
Рис. 3.1 Склад трудових ресурсів
Економічно активне населення
Економічно неактивне населення
Особи, які не можуть бути класифіковані як „зайняті” або „безробітні”.
населення обох статей віком 15-70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Економічно активними вважаються особи, зайняті економічною діяльністю, яка приносить доход (зайняті), та безробітні.
учні та студенти; пенсіонери за віком, по інвалідності та на пільгових умовах; особи, які зайняті в домашньому господарстві; особи працездатного віку, які зневірились знайти роботу; особи, які мали роботу сезонного характеру; інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, та також ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом через хворобу, навчання тощо.
Безробітні
Зайняті
Особи, які працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б одну годину за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;
громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу
особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.
особи (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); впродовж останніх чотирьох тижнів активно шукали роботу або намагались організувати власну справу; впродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.
Рис. 3.2. Структура населення за економічною активністю
Зауважимо, що в Україні за останні роки склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку.
Відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці (МОП) і міжнародних конференцій статистиків праці все населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне – рис. 3.2.