МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

А.В. ГРИНЬОВ

С.Г. ЧЕРЕМІСІНА

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Севастополь

Видавництво

2011

УДК 338.2:338.3 (075.8)

ББК 65.29я73

Затверджено рішенням вченої ради Севастопольського інституту банківської справи Української академії банківської справи Національного банку України Протокол №

Рецензенти:

Редакційна колегія:

д-р екон. наук, проф. Гриньов А.В.,

д-р екон. наук, проф. Черемісіна С.Г.

Автори:

Гриньов А.В., д-р екон. наук, проф. (розділи 5 – 9, 14)

Черемісіна С.Г. д-р екон. наук, проф. (розділи 3, 10, 11, 12)

Гаряга Л.О. канд. екон. наук (розділи 1, 2)

Чернявська Л.В. викл.-стаж. (розділи 3, 4, п. 7.8)

Пентюк І.О. (розділ 15)

Економіка підприємства [Текст] / А.В.Гриньов, С.Г.Черемісіна, Л.О.Гаряга та інші; за ред. А.В.Гриньова, С.Г.Черемісіної. – Севастополь. : Видавництво, 2011. – 924 с. ISBN

Г Економіка підприємства: Навчальний посібник. –

ISBN

У посібнику розглянуто теоретичні та методичні основи економіки підприємства. Особливу увагу приділено інноваційним процесам, інвестиційній діяльності, організації виробництва та управлінню витратами промислових підприємств. Детально розглянуті всі теми відповідної навчальної дисципліни. У другій частині наведено тестові і практичні завдання відповідно до розділів теоретичної частини. У додатках наведено приклади, що ілюструють певні напрями діяльності підприємств різних галузей економіки.

Матеріали навчального посібника можуть бути використані студентами економічних спеціальностей вищих навчальних закладів і широким колом осіб, яким потрібні знання при здійсненні практичної діяльності.

ББК 65.29.я73

Гриньов А.В., Черемісіна С.Г., 2011

ISBN 2011

Вступ

За умов ринкової економіки центром економічної діяльності є первинні ланки – промислові та сільськогосподарські підприємства, організації, що виконують роботи (наприклад, будівельні компанії) та надають послуги (сервісні центри, кредитно-фінасові установи, консультаційні фірми).

За визначенням П. Самюельсона економіка – це наука про те, як суспільство використовує визначені обмежені ресурси для виробництва корисних продуктів та розподіляє їх серед різних груп людей. Отже, економіка підприємства – це наука про те, як вирішується така задача на мікрорівні – рівні окремого суб’єкта господарювання.

Підприємство являє собою складну цілісну відкриту систему, яка складається з множини елементів, що взаємодіють між собою. При цьому здійснюється взаємодія з зовнішнім середовищем як підприємства в цілому так і його окремих структурних підрозділів і виконавців.

Для забезпечення свого ефективного функціонування за умов жорсткої конкуренції підприємство повинно мати ефективну систему управління, фахівців необхідної кваліфікації на кожному робочому місці, обладати сучасним обладнанням і достатньою кількістю матеріальних ресурсів. Крім того, необхідною умовою виживання первинних суб’єктів господарювання в сучасному глобальному світі є здійснення активної інноваційно-інвестиційної діяльності.

Обов’язковою умовою досягнення необхідного рівня якості, а значить, - конкурентоспроможності продукції (послуг) підприємства є високий рівень організації виробництва і праці, наявність і ефективне використання нематеріальних активів.

Інструментом для оцінки ефективності діяльності підприємства є його інформаційно-аналітична система. Крім того, вона виконує роль підґрунтя для розробки планів і налагодження ефективної системи контролю, є базою для визначення «вузьких місць» у діяльності підприємства і, поряд з маркетинговою діяльністю, розробки стратегії розвитку суб’єкта господарювання.

На вирішення вказаних вище завдань і направлений навчальний посібник, який автори пропонують читачам. Підручник відповідає вимогам підготовки фахівців напряму 6.050100 – «Економіка і підприємництво». Його мета – узагальнити досягнення світової та вітчизняної науки і практики в галузі економіки.

Вітчизняна економічна школа має безсумнівні досягнення, які відображено у відповідних підручниках, навчальних посібниках і монографіях, підготовлених українськими вченими, що використовувались при написанні даного навчального посібника. Автори виражають їм щиру подяку.

Автори навчального посібника :

Гриньов Андрій Валентинович, доктор екон. наук, професор;

Черемісіна Світлана Георгіївна, доктор екон. наук, професор;

За участю у окремих розділах підручника:

Гаряги Лесі Олегівни, кандидата екон. наук, доцента (розділи 1, 2);

Чернявської Любові Валентинівни, аспірантки УАБС НБУ (розділи 3, 4, п. 7.8)

Пентюк Ірини Олександрівни, магістра економіки (розділ 15).

Особливу подяку автори виражають кандидатам економічних наук, доцентам Харківського Національного автомобільно-дорожнього університету Вдовиченко К.О., Деділовій Т.В., Покатаєвій К.О., Пономарьовій Н.М. за надані ними матеріали, що були використані у даному навчальному посібнику.

Розділ 1. Підприємництво. Підприємство як суб’єкт господарювання

1. Підприємництво: теорії розвитку та сучасний економічний зміст

Сучасна економічна наука визначає підприємницькі здібності, перш за все, як один із економічних ресурсів наряду із землею, капіталом та працею. Підприємницька здатність об’єднує усі економічні ресурси заради створення економічних благ для задоволення потреб суспільства. Реалізація підприємницької здатності відбувається шляхом здійснення підприємництва.

З одного боку, підприємництво можна розглядати як форму економічної активності. З даної точки зору це означає орієнтацію на досягнення комерційного успіху, перспективність, інноваційний характер діяльності, незалежність і самостійність суб’єктів у прийнятті управлінських рішень.

З іншого боку, підприємництво слід розглядати як певний стиль і тип господарської поведінки, для якої характерні наступні риси: мобільність, динамічність, творчий підхід до справи, ініціативність і заповзятливість, готовність до ризику й уміння ним управляти, орієнтація на потреби споживачів.

Уперше термін “підприємець” використав англійський економіст Річард Кантільйон на початку XVІІІ ст. Він стверджував, що підприємець – це людина, яка діє в умовах ризику. Пізніше відомий французький економіст початку XІX ст. Ж.Б. Сей сформулював визначення підприємницької діяльності як поєднання трьох класичних факторів виробництва: Землі, Капіталу, Праці.

Еволюція підходів щодо визначення понять «підприємець» та «підприємницька здатність» наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Еволюція термінологічної і змістовної сутності понять «підприємець» та «підприємницька здатність» [3]

№ п/п	Автор	Зміст поняття	Рік
1	2	3	4
1.	Р. Кантильйон	Підприємець – людина, що приймає рішення і задовольняє свої потреби за умов невизначеності. Дохід підприємця – це плата за ризик	1725
2.	А. Тюрго	Підприємець – людина, яка повинна володіти не тільки визначеною інформацією, але і капіталом	1770
3.	А. Сміт	Підприємець – власник підприємства і втілювач ризикованих комерційних ідей. Його основна функція – організація й управління виробництвом у рамках звичайної господарської діяльності	1776
4.	К. Бодо	Підприємець – особа, що несе відповідальність за започатковану справу, планує, контролює, організує і володіє підприємством. Він повинен володіти певним інтелектом, інформацією і відповідними знаннями	1797
5.	Ж.-Б. Сей	Підприємництво – це раціональна комбінація факторів виробництва в конкретному ринковому просторі. Підприємець – людина, що організує людей в межах виробничої одиниці, постійно знаходиться в центрі процесу виробництва і розподілу, а в основі його діяльності лежить здатність організувати виробництво і збут продукції	1830
6.	М.Вебер	Підприємницька діяльність – це втілення раціональності (під раціональністю тут розуміється функціональна ефективність, одержання максимальної вигоди від використання вкладених коштів і зусиль тощо). В основі підприємництва лежить раціональна етика протестантизму, а світогляд, моральність впливають на діяльність підприємця	1910
7.	Й. Шумпетер	Головне в підприємництві – інноваційна діяльність, а право власності на підприємство не є його істотною ознакою. Підприємцем може бути будь-хто, здійснюючий нові комбінації факторів виробництва: службовець акціонерного товариства, державний чиновник і менеджер підприємства будь-якої форми власності. Головне “...робити не те, що інші” і “...не так, як роблять інші”. Підприємницький статус непостійний, тому що суб’єкт ринкової економіки є підприємцем тільки тоді, коли здійснює функції новатора, і втрачає цей статус, як тільки переводить свій бізнес на рейки рутинного процесу	1911
8.	І. фон Тюнен	Підприємець – власник особливих якостей (особа, що вміє ризикувати, приймати нестандартні рішення і відповідати за свої дії) і тому претендує на незапланований (непередбачений) дохід. Підприємець повинен одержувати дохід як за ризик, так і	1911

Продовження табл. 1.1

1	2	3	4
		за підприємницьке мистецтво, при цьому він не обов’язково повинен бути новатором
9.	Ф. Найт	Менеджер стає підприємцем тоді, коли його дії стають самостійними, і він готовий до особистої відповідальності. Підприємницький дохід – це різниця між очікуваною (прогнозної) грошовою виручкою фірми та реальною її величиною. Незважаючи на невизначеність майбутнього, підприємець може “вгадати” основні параметри розвитку виробництва й обміну, за що одержати додатковий комерційний ефект	1921
10.	Дж. М. Кейнс	Підприємець – своєрідний соціально-психологічний тип господаря, для якого головне “... не стільки раціональна калькуляція Вебера чи новаторство Шумпетера, скільки набір визначених психологічних якостей”. Його основні підприємницькі якості: уміння співвіднести споживання і заощадження, здатність до ризику, дух активності, впевненість у перспективах тощо. Основні мотиви підприємницької діяльності: прагнення до кращого, до незалежності, бажання залишити спадкоємцям набуті блага	1936
11.	Д. Макклелланд	Підприємець – енергійна людина, що діє в умовах помірного ризику	1961
12.	П. Друкер	Підприємець – людина, що використовує будь-яку можливість з максимальною вигодою	1964
13.	А. Шапіро	Підприємець – людина, що виявляє ініціативу, організує соціально-економічні механізми, діючи в умовах ризику, і несе повну відповідальність за можливу невдачу	1975
14.	К. Веспер	Підприємець по-різному виглядає в очах економіста, психолога, інших підприємців і політиків	1980
15.	Г. Піншо	Інтрапренерство – внутрішньофірмове підприємництво. Інтрапренер діє в умовах існуючого підприємства, на відміну від антрепренера, що створює нове підприємство	1983
16.	Р. Хізрич	Підприємництво – процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємець – людина, що витрачає на це весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, одержуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутими результатами	1985
17.	М. Аллє	Підприємець – особа, що відіграє провідну роль у ринковій організації господарства	1988

Таким чином, розглянувши різні підходи щодо змістовної сутності підприємництва, можна зробити висновок, що підприємницька діяльність – це реалізація особливих здібностей індивіда, що супроводжується ефективним поєднанням факторів виробництва, здатність йти на ризик та вигравати, бути сприйнятливим до інновацій та власного генерування новаторських ідей для отримання доходу.

Згідно Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб’єктами підприємницької діяльності (ст. 55 Господарського кодексу України) є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання можуть бути:

1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління.

Об’єкт підприємницької діяльності – це товар, продукт, послуга, власне, те, що може задовольнити чиюсь потребу й що пропонується на ринку для придбання, використання та споживання.