3.5. Фонд робочого часу працівників підприємства

В умовах розвитку ринкових відносин і при необхідності збільшувати масштаби виробництва великого значення набуває раціональне використання робочого часу. Адже саме в робочий час робітники і службовці виконують свої безпосередні трудові обов’язки. У використанні робочого часу важливе значення має режим робочого часу. Останній визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на підставі типових правил.

Норма тривалості робочого часу – це законодавчо встановлена максимальна тривалість робочого часу одного працівника на тиждень. Згідно з Кодексом законів про працю України (ст. 50), установлюється верхня межа тривалості робочого часу: для нормальних умов праці – 40 годин на тиждень; для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці – не більше 36 годин на тиждень (ст. 51). Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовими договорами.

Для працівників здебільшого встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. За п’ятиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або вповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом організації з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах і в організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, установлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. За шестиденного робочого тижня тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин за тижневої норми 40 годин, 6 годин за тижневої норми 36 годин і 4 години - при тижневій нормі 24 години. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень установлюється власником або вповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу та за погодженням з місцевою Радою народних депутатів (ст. 52).

Для періодичного та безперервного виробництв окремо складають баланси робочого часу. Так, розрізняють календарний фонд часу (дорівнює числу календарних днів планового періоду); номінальний (дорівнює числу календарних днів за мінусом вихідних та святкових); ефективний фонд робочого часу розраховується як номінальний фонд за мінусом кількості днів, які працівник перебуває у відпустці, на лікарняному, виконує суспільні і державні обов’язки тощо.

На підставі балансу робочого часу розраховують показник – коефіцієнт облікового складу як відношення номінального фонду робочого часу до ефективного.

Фонд робочого часу поділяється на цілоденний і внутрізмінний. Внутрізмінний фонд – це кількість годин і хвилин роботи за зміну. Цілоденний фонд робочого часу містить кількість робочих днів, які необхідно відпрацювати одному чи всім працівникам протягом місяця, кварталу, року.

Ефективність використання цілоденного робочого часу аналізують на базі табельного обліку. Використання внутрізмінного робочого часу визначають проведенням періодичних і одночасних обстежень (фотографій робочого дня, моментних спостережень, постійних відеоспостережень). Ефективність використання робочого часу протягом місяця, кварталу, року аналізують за даними форми статистичної звітності № 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу» (Додаток Ж).