Змістовне наповнення науково-технічної революції

якісне перетворення всіх елементів процесу виробництва — засобів і предметів праці та самої праці

прискорення темпів розвитку сучасної науки і техніки

перетворення науки на безпосередню продуктивну силу

новий етап суспільного поділу праці, зв’язаний з перетворенням науки на провідну царину економічної і соціальної діяльності

інтеграція багатьох галузей науки з виробництвом

Рис. 7.8. Змістовне наповнення НТР

Науково-технічна революція (НТР) відбиває докорінну якісну трансформацію суспільного розвитку на засаді новітніх наукових відкриттів, що справляють революціонізуючий вплив на зміну знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характеру трудової діяльності людей. Зміст сучасної НТР найбільш повно розкривається через її особливості (рис. 7.8).

Організаційний прогрес виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва та праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Різні напрями НТП породжують конкретні економічні й соціальні наслідки, глибина та ефективність яких багато в чому залежать від міри досконалості організації виробництва і праці, усієї системи господарювання. З огляду на це високий рівень організації діяльності людей, що для досягнення своїх цілей спираються передовсім на потужний науково-технічний потенціал, набуває за сучасних умовах особливо важливого значення.

7.3. Оцінка ефективності інновацій

У господарській та науковій практиці, як правило, під економічним ефектом розуміють результат яких-небудь дій, виражений у вартісній формі. Але ототожнювати поняття ефект і результат є не зовсім коректним, адже ефект є різницею між результатами і витратами.

Слід відзначити, що оцінка інновацій тільки з використанням показника ефекту є недостатньою. Очевидно, що привабливість проектів А і Б (табл. 7.1) є різною не зважаючи на те, що вони характеризуються однаковим економічним ефектом.

Тому, загальноприйнятим методом оцінки ефективності інновацій є відношення ефектів до витрат. В залежності від витрат, що враховуються, і результатів розрізняють види ефекту від реалізації інновацій, наведені на рис. 7.9. Разом з тим необхідно зіставляти отримані результати з результатами застосування аналогічних по призначенню варіантів інновацій.

Таблиця 7.1

Вихідні дані для порівняння привабливості проектів

Інноваційний проект	Доходи (результати), тис. грн.	Витрати, тис. грн.	Сума ефекту, тис. грн.
А	35000	30000	5000
Б	250000	245000	5000

Розмір ефекту від реалізації нововведень визначають їхньою очікуваною ефективністю, що виявляється у таких змістах:

- продуктовому (поліпшення якості і ріст товарних асортиментів);

- технологічному (ріст продуктивності праці і поліпшення його умов);

- функціональному (ріст ефективності управління);

- соціальному (поліпшення якості життя).

Ефективність нововведень безпосередньо визначається їхньою конкретною здатністю зберігати відповідну кількість праці, часу, ресурсів і грошей у розрахунку на одиницю всіх необхідних і передбачуваних корисних ефектів створюваних продуктів, технічних систем, структур.

Рис. 7.9. Види ефекту від реалізації інновацій

Ефективність проекту характеризується системою показників, що відбивають співвідношення витрат і результатів. Ця система показників повинна враховувати в сукупності й у взаємодії всі види ефектів, які можуть бути отримані в результаті впровадження конкретної інновації на підприємстві чи в галузі.

Однією зі складових системи є показники бюджетної ефективності, які оцінюються за вимогою органів державного, регіонального чи місцевого управління, відбивають результати здійснення проекту на доходи і витрати відповідного бюджету та розраховуються на підставі потоку бюджетних засобів (рис. 7.10).

Рис. 7.10. Засоби для розрахунку бюджетної ефективності

Якщо проект здійснює вплив на сторонні підприємства та населення, то при оцінці бюджетної ефективності необхідно врахувати зміни доходів і витрат бюджетних засобів, у тому числі: пряме фінансування підприємств, що беруть участь у реалізації проекту; зміну податкових надходжень від підприємств, діяльність яких погіршується або поліпшується в результаті реалізації проекту; виплати допомоги особам, що залишаються без роботи в зв'язку з реалізацією проекту; виділення з бюджету засобів для переселення і працевлаштування громадян у випадках, передбачених проектом.

Бюджетний ефект, що використовується для обґрунтування передбачених у проекті мір державної і регіональної фінансової підтримки, є основним показником бюджетної ефективності.

У методологічному аспекті проблеми оцінки ефективності інноваційної діяльності найбільш складним є оцінка такої складової системи ефективності проекту, як показник соціальних наслідків науково-технічних інновацій.

Кінцева мета будь-якого інноваційного проекту відбивається в поліпшенні життя суспільства, в його гармонічному розвитку, тому соціальні цілі (рис. 7.11) і відповідно соціальна ефективність повинні виступати як основні критерії оцінки будь-якого проекту та превалювати у формуванні державної інноваційної політики. Але, як правило, чим значніше соціальне досягнення, тим складніше дати йому інтегральну кількісну оцінку. Багато проявів соціального ефекту важко або неможливо вимірити, обмежуючи лише якісним їхнім описом.

Рис. 7.11. Результати реалізації інноваційної політики

У практиці оцінки соціальних наслідків інноваційних проектів склався ряд методичних прийомів, що дозволяють вирішити цю проблему. Для тих складових соціального ефекту проекту, по яких установлені нормативні вимоги до соціальних норм стандарту, наприклад, екологічні і санітарно-гігієнічні нормативи, можуть використовуватися нормативні параметри оцінки проектів.

Для тих складових соціального ефекту, по яких не установлені нормативні вимоги, а також не розроблено системи розрахунків, існує можливість визначення соціального ефекту, що буде забезпечений інноваційним проектом, за допомогою експертного методу: індивідуальна і/чи колективна експертиза з залученням кваліфікованих фахівців різних сфер діяльності; соціологічні опитування працівників і населення; референдуми, проведені по проектах, що торкаються інтересів різних слоїв суспільства чи регіону. Ці складові розглядаються як додаткові показники інтегральної ефективності і враховуються при ухваленні рішення про реалізацію проекту.

Окремі компоненти соціальної ефективності (зміна кількості робочих місць у регіоні, поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників, зміна умов їх праці, оптимізація структури виробничого персоналу; зміна надійності постачання населення регіонів чи населених пунктів окремими товарами, покращення рівня здоров'я працівників і населення, економія вільного часу населення) можуть мати вартісну оцінку і відбиватися в розрахунках інтегральної ефективності проектів.

Також, важливе значення в розрахунках інтегральної ефективності інноваційних проектів в сучасних умовах набули екологічні наслідки впровадження інновацій.

Ще однією зі складових інтегрального ефекту є науково-технічний ефект, отриманий унаслідок створення наукової продукції, представлений приростом інформації. Якщо мало місце збільшення лише наукової інформації, цей ефект може бути тільки науковим, якщо він є результатом роботи і виражається в прирості науково-технічної інформації – науково-технічним.

Приріст інформації (знання і досвід персоналу) можна оцінити кількісними показниками рівня освіти, рівня кваліфікації, виробничого стажу (загального та відповідно до профілю діяльності підприємства) тощо. Крім того, для оцінки доцільно застосовувати і якісні показники, наприклад, наявність досвіду роботи в зарубіжній фірмі, досвіду виготовлення продукції на експорт, проходження персоналом курсів підвищення кваліфікації і т.п. При цьому треба мати на увазі, що нагромадження наукових знань призводить до зростання потенціалу наукових співробітників, а значить – до зростання інноваційного потенціалу підприємства.

Для зростання конкурентоспроможності підприємства важливу роль відіграють показники економічної ефективності, що забезпечують необхідну норму прибутковості.

Економічна ефективність безпосередньо зв'язана з проблемою комплексної оцінки ефективності інвестицій, оскільки проект у даному випадку розглядається як об’єкт інвестування (див. розд. 6).

Дуже важливим для підприємств і для країни в цілому є врахування синергетичного ефекту від впровадження інновацій. У зв’язку з цим система управління повинна бути:

рефлексивною, тобто основаною на здатності прогнозувати наслідки реалізації прийнятих рішень і на цієї основі корегувати управлінські дії з урахуванням ситуації, яка склалася;

багатоваріантною і нелінійною;

ситуаційною, такою яка зіставляє управлінські дії зі станом і тенденціями розвитку соціально-економічної середи на момент прийняття рішень;

самоорганізуюча, тобто система управління повинна перетворювати себе, щоб відповідати вимогам оновленого суспільства.

Всі види ефектів взаємодіють між собою і в результаті виникає синергічний ефект.

Початком сучасних уявлень о синергії в економіці стала робота І.Ансоффа, яка була опублікована у 1965 р. Поняття «синергія» означає факт такої сукупної дії двох або декількох факторів на деякий об’єкт, яка не може бути пояснена простим підсумовуванням (або відніманням) діючих факторів.

Синергетика як самостійна наука, яка вивчає основні закони самоорганізації складних систем, виникла на початку 1970-х років. Запропонований Г. Хакеном термін «синергетика» акцентує увагу на узгодженні взаємодії частин при утворенні структури як єдиного цілого.

Синергетичний підхід до управління складними системами є одним з найбільш перспективних для рішення задач ефективного управління інноваційним потенціалом підприємств.