Розділ 8. Техніко-технологічна база виробництва. Інфраструктура підприємства

8.1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва

Можливості випуску продукції (надання послуг) за обсягом та якістю вирішальною мірою залежать від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства.

Техніко-технологічна база (ТТБ) підприємства виробничої сфери — системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Поняття ТТБ не є тотожним до поняття основних виробничих фондів підприємства. До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об’єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв’язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної таким виробничої техніки. Організаційно-економічний механізм управління розвитком техніко-технологічної бази підприємства показано на рис. 8.1.

З рисунка 8.1 видно, що принципова зміна технології відбувається під впливом об’єктивної необхідності підтримувати і підвищувати конкурентоспроможність продукції на підґрунті розвитку науки і техніки. Необхідність таких змін виникає через появу нових потреб у споживачів, підвищення рівня життя та під тиском інших факторів зовнішнього середовища.

Рис. 8.1. Організаційно-економічний механізм управління розвитком техніко-технологічної бази підприємства.

Слід відзначити, що більшість сучасних підприємств віддають перевагу придбанню цілісних технологічних комплексів, які являють собою не просто набір окремих видів виробничого обладнання, а цілісну технологічно-організаційну структуру до якої входять верстати, інструменти, приспособи, технологічні маршрути виготовлення, карти організації праці на робочих місцях, правила з охорони праці тощо. Як правило всі перераховані складові цілісних технологічних комплексів є найсучаснішими на момент їх розробки.

Удосконалення ж існуючої технічної складової має бути поточним завданням всього колективу підприємства. Наприклад, широко відомими є так звані «кружки якості», що зародилися в Японії. У них приймають участь технологи, конструктори, майстри і робітники. Метою перманентного вдосконалення технічної складової є зниження трудо-, енерго-, матеріалоємності, підвищення продуктивності праці, покращення якісних характеристик продукції тощо.

Патентний пошук (пошук нематеріальних активів) направлений в основному на придбання цілісних технологічних комплексів і частково – винаходів. На основі досвіду працівників компанії як правило формується портфель раціоналізаторських пропозицій, а об’єктом власних НДДКР частіше за все є винаходи. Проводити такі капіталомісткі роботи, як розробка цілісних технологічних комплексів, можуть, як правило, тільки крупні корпорації, що мають у своєму складі науково-дослідні інститути.

Зусилля підприємств щодо якісної зміни ТТБ виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати за формування технічного базису підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення

Фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства стають усі пріоритетні напрямки науково-технічного прогресу. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Технічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого — її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва.

Оцінку технічного рівня підприємств проводиться періодично (якщо нема інформації щодо необхідності термінових кардинальних змін) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва. Найбільш важливі й типові для всіх підприємств (незалежно від галузевої належності) показники наведено в табл.8.1.

Таблиця 8.1

Основні показники технічного рівня підприємства

Класифікаційна ознака	Показники
Ступінь технічної оснащеності праці	Фондоозброєність праці - max Енергоємність праці - min
Рівень прогресивності технології	Частка трудомістких технологічних процесів - min Частка нових технологій за вартістю та трудомісткістю продукції - max Коефіцієнт використання сировини і матеріалів - max
Технічний рівень устаткування	Продуктивність max Надійність - max Довговічність Середній строк експлуатації - min Частка прогресивних видів у загальній кількості - max Частка технічно та економічно застарілого в загальному парку - min
Рівень автоматизації та роботизації виробництва	Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці - max Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою робототехніки - max

В таблиці 8.1 не вказано в якому напрямі має йти вдосконалення відносно довговічності устаткування. Слід відмітити, що за умов науково-технічної революції, характеристикою якої є прискорення швидкості появи нових товарів або нових моделей, що значно відрізняються від попередніх, цей показник втрачає своє значення у зв’язку з тим, що нові покоління товарів, як правило, потребують використання нових техніки й технологій.

Об’єктивність оцінки технічного рівня можна забезпечити лише за умови не тільки методично правильного обчислення відповідних показників, а й порівняння їхньої динаміки на даному підприємстві за кілька років, а також порівняння з досягнутим рівнем у конкурентів або на інших підприємствах компанії. Для поглибленої аналітичної оцінки рівня технічного розвитку підприємства, необхідність у проведенні якої, як правило, виникає за розробки спеціальної перспективної програми, треба застосовувати також інші показники, включаючи ті з них, що характеризують галузеві особливості виробництва, а саме:

- механоозброєність праці (відношення середньорічної вартості машин та устаткування до кількості робітників у найбільшій зміні);

- коефіцієнт фізичного спрацювання устаткування;

- коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосовуваних пристроїв, оснастки та інструментів у розрахунку на одну оригінальну деталь кінцевого виробу);

- рівень утилізації відходів виробництва;

- рівень забруднення природного середовища;

- частка екологічно чистої продукції тощо.

Останній показник стає дедалі все більше актуальним. У економічно розвинених країнах екологічність продукції і виробництва напряму й дуже істотно впливають на кінцеві результати діяльності компаній завдяки досить жорстким нормативам у сфері охорони довкілля й дієвим механізмам контролю з боку відповідних державних інституцій.

У зв’язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв’язку з його багатоспрямованістю і великою складністю важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає визначені етапи (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Алгоритм управління технічним розвитком підприємства

Цілі та пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи тому етапі його функціонування. Конкретні стратегічні напрямки технічного розвитку підприємства можуть бути зв’язані з вирішенням проблем:

- забезпечення конкурентоспроможності продукції на світовому й вітчизняному ринках на основі підвищення її якості;

- розробки й широкого впровадження ресурсозберігаючих (передовсім енергозберігаючих) технологій;

- скорочення до максимально можливого рівня затрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки;

- здійснення всебічної екологізації виробництва згідно із сучасними вимогами до охорони навколишнього середовища тощо.

У процесі економічного управління технічним розвитком підприємства стрижневими є завдання якісної розробки й коригування, забезпечення необхідними ресурсами, постійного відстеження здійснення програм (планів). Зміст програм (планів) технічного розвитку підприємства визначається сукупністю конкретних заходів, що входять до їхнього складу. Як правило, такі програми (плани) охоплюють кілька розділів, а кожен з останніх — певну групу цілеспрямованих заходів.

Я к зазначалося вище, техніко-технологічне оновлення виробництва є однією з пріоритетних задач підприємства. Воно має здійснюватись не як разовий (революційний) захід, а перетворюватись у ітеративний (еволюційний) процес розвитку компанії.

Рис. 8.3. Чинники, що впливають на рівень ефективності виробництва

Техніко-технологічне оновлення виробництва включає три базові складові.

1. Оновлення виробничо-технічного потенціалу підприємства (основного капіталу).

2. Впровадження сучасних ресурсозберігаючих екологічно безпечних технологій.

3. Підвищення загального організаційного рівня на оновленій техніко-технологічній базі (рис. 8.3).