Література до розділу 5
Господарський кодекс України [Електронний ресурс]: закон України від 16 січня 2003 року № 436-IV. – Режим доступу: http://www.ligazakon.ua
Дафт Р.Л. Менеджмент / Р/Л. Дафт. – СПб.: Питер, 2002. – 832 с.
Іванілов О.С. Економіка підприємства [Текст]: підручник / О.С.Іванілов. – К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.
Економіка підприємства [Текст]: підручник / [Грещак М.Г., Колот В.М., Наливайко А.П.]; за заг. ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
Економіка підприємства. Навчальний посібник – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2008. – 384 с.
Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств [Текст]: навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с.
Савицкая Г.В. Экономический анализ [Текст]: учеб. Г.В. Савицкая. – 11-е изд., испр. и доп. – М.: Новое знание, 2005. – 651 с.
Розділ 6. Інвестиційні ресурси
6.1. Економічна сутність та класифікація інвестицій
У сучасних умовах інвестиційна діяльність з огляду на її місце і загальноекономічне значення у відновленні та розширенні виробничого потенціалу підприємств є одним з визначальних чинників відродження вітчизняної економіки.
Поняття «інвестиції» (від лат. invest – вкладати) виступає однією з фундаментальних категорій, яка відбиває найсуттєвіші закономірні зв’язки та відношення в економічній дійсності, має складну синтетичну та багатогранну за проявом суспільну природу.
У багатьох економічних джерелах інвестиції трактуються у найбільш широкому розумінні як вкладення капіталу з метою наступного його збільшення. При цьому, зосереджуючи увагу на суттєвій характерній рисі цих визначень – зв’язку інвестицій з одержанням доходу як цільової настанови інвестора, дослідники відзначають, що приріст капіталу повинний бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання коштів альтернативним способом у поточному періоді, зокрема на власні потреби, винагородити його за ризик і захистити купівельну спроможність коштів від інфляції у майбутньому періоді.
Послідовники кейнсіансько-неокласичної теорії розуміють під інвестиціями частину валового внутрішнього продукту, не спожитого в поточному періоді, який забезпечує приріст капіталу в економіці.
У. Шарп стверджує, що інвестування означає розстатися з грошима сьогодні, щоб отримати більшу їх суму в майбутньому.
Тлумачення поняття «інвестиції» різняться також і серед сфер економічної науки. Так, у макроекономіці під інвестиціями розуміється частина ВВП, яка не була спожита у поточному періоді та забезпечує приріст капіталу в економіці або частина доходу за певний період, що не була спрямована на споживання, тобто наявні в розпорядженні не використані заощадження. У мікроекономіці інвестиції – це процес утворення нового капіталу (включаючи як засоби виробництва, так і людський капітал). У фінансовій теорії інвестиції розглядаються як придбання реальних або фінансових активів, тобто це сьогоднішні витрати, метою яких є отримання майбутніх вигод, – обмін визначеної сьогоднішньої вартості на, можливо невизначену, майбутню вартість.
Законом України «Про інвестиційну діяльність», інвестиції визначаються як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої передбачається отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту. Розмаїття трактувань терміну «інвестиції» значною мірою пояснюється багатоаспектністю сутнісних сторін цієї економічної категорії та її складністю.
Дефініцію «інвестиції» можна узагальнити як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої передбачається отримання прибутку (доходу) або виникнення інших позитивних екстерналій, досягнення яких пов’язано із факторами часу та ризику.
У загальноприйнятій практиці розглядаються класифікації інвестицій за наступними ознаками: за формою власності на інвестиційні ресурси – приватні, державні, змішані; за регіональною ознакою – вітчизняні, іноземні; стосовно підприємства-інвестора – внутрішні, зовнішні; за характером використання капіталу в інвестиційному процесі – первинні, реінвестиції, дезінвестиції; за джерелами фінансування – власні, залучені, позикові; за таксономічним рівнем – макрорівневі, мезорівневі, мікрорівневі; за галузевою спрямованістю – інвестиції в розрізі видів економічної діяльності відповідно до їх класифікатора; за періодом інвестування – короткострокові, середньострокові, довгострокові; за рівнем доходності – високодохідні, середньодохідні, низькодохідні, бездохідні; за рівнем інвестиційного ризику – безризикові, низькоризикові, середньоризикові, високоризикові; за рівнем ліквідності – високоліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні; за масштабом інвестування – незначні, значні, масштабні; за ступенем передбачуваності – заплановані (передбачені), незаплановані (непередбачені); за характером впливу на досягнення поставленої мети – основні, допоміжні; за ступенем обов’язковості здійснення – обов’язкові, довільні.
За характером участі в інвестиційному процесі розрізняють прямі інвестиції, які припускають особисту участь інвестора у процесах вибору об’єктів і форм інвестування, вкладення капіталу й управління сформованим інвестиційним портфелем, і непрямі (портфельні) інвестиції, що здійснюються пасивними інвесторами через різного роду фінансових посередників.
За організаційною формою розрізняють інвестиційний проект та інвестиційний портфель.
За класифікацією, заснованою на врахуванні сумісності здійснення інвестицій, ступеня їх залежності (взаємозв’язку) між собою та впливу, який чинить їх реалізація на доходи одна одної, пропонується розрізняти такі види інвестицій:
1) за сумісністю здійснення:
сумісні – реалізація однієї інвестиції не виключає реалізацію іншої;
несумісні (взаємовиключні) – реалізація однієї інвестиції виключає реалізацію іншої, оскільки унеможливлює досягнення позитивного ефекту від останньої, або підприємство не має змоги чи потреби здійснювати їх разом;
2) за залежністю доходів від реалізації інвестицій:
незалежні (некорельовані) – реалізація однієї інвестиції не впливає на реалізацію іншої, їх грошові потоки є взаємонечутливими;
взаємозалежні (позитивнокорельовані) – реалізація однієї інвестиції впливає на грошові потоки, що генеруються реалізацією іншої інвестиції;
альтернативні (негативнокорельовані) – прийняття однієї інвестиції спричинює втрату іншою інвестицією своєї привабливості, оскільки їх результати мають протилежну спрямованість стосовно одна одної.
3) за ступенем взаємозв’язку (залежності між собою):
взаємозамінні (субститути) – є рівноцінними з точки зору ефективності і реалізація будь-якої з них матиме однаковий вплив на добробут інвестора;
взаємодоповнюючі – зменшення витрат на реалізацію однієї інвестиції може відбуватись за рахунок реалізації іншої без зменшення її доходів;
ізольовані – реалізація однієї інвестиції не потребує супутньої реалізації будь-якої іншої інвестиції;
взаємопов’язані – реалізація однієї інвестиції або неможлива, або не матиме позитивного впливу на добробут інвестора без супутньої реалізації деякої іншої інвестиції.
За об’єктом вкладення поділяють інвестиції на фінансові, реальні, інноваційні й інтелектуальні.
Фінансові інвестиції можна розглядати як вкладення коштів у різні фінансові інструменти (активи) – цінні папери (фондові інструменти), банківські депозити (грошові інструменти), паї (фінансове майно) тощо.
Реальні інвестиції визначають як вкладення в основний капітал і приріст матеріально-виробничих запасів (оборотного капіталу).
Інноваційні інвестиції здійснюються з метою впровадження досягнень НТП у виробництво та соціальну сферу, які приводять до кількісних або якісних їх поліпшень, це вкладання у нововведення.
Інтелектуальні інвестиції здійснюються в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського, винахідницького та патентного права, у вигляді придбання виняткових прав володіння або користування (патентів, ліцензій, товарних знаків, прав на промислові зразки та корисні моделі), у придбання науково-технічної продукції, як правило, у вигляді будь-яких носіїв інформації (інтелектуальних товарів у матеріальній формі – програм, методик, ноу-хау, проектно-кошторисної документації) та інформаційних послуг (експертиза, консультації), у людський капітал (витрати на освіту, програми навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу, програми та заходи соціального спрямування), у творчий потенціал суспільства.
Слід зазначити, що в економічних системах, що розвиваються, основна частка інвестицій відноситься до реальних, у той час як у розвинутій економіці велика частина капіталовкладень представлена фінансовими інвестиціями.
Таке розуміння сутності реальних і фінансових інвестицій дає змогу зробити висновок, що:
1) вкладення капіталу у реальні об’єкти є характерною рисою індустріального суспільства, у фінансові – постіндустріального;
2) між цими видами інвестицій існує конвергенція (рис. 6.1).
Згідно із наведеною схемою інвестор, враховуючи власні пріоритети, самостійно обирає об’єкт інвестування (реальний чи фінансовий). Якщо пріоритетним для нього є здійснення реальних інвестицій, то відповідно він буде прагнути вкладати капітал у нове будівництво, придбання цілісних комплексів, приріст запасів матеріальних оборотних коштів тощо, для отримання (збільшення) прибутку для його подальшого вкладення в існуючі об’єкти інвестування.
У разі вибору фінансового об’єкта інвестування інвестор буде вкладати капітал у фінансові інструменти фондового ринку, статутні фонди спільних підприємств та доходні види грошових інструментів. При цьому шляхом придбання цінних паперів (інвестування у фінансові інструменти або у статутний капітал спільного підприємства) він інвестує капітал у нове будівництво, або придбає цілісний комплекс, або у інноваційний розвиток (шляхом придбання нових технологій на кошти, отримані від продажу цінних паперів) тощо, отже, у реальні об’єкти інвестування.
Вкладаючи капітал у банківські та інші фінансові установи (інвестування у доходні грошові інструменти), інвестор отримує дохід для подальшого його збільшення за рахунок як реальних, так і фінансових інвестицій.
Реальні інвестиції класифікуються також за спрямованістю дій (використання), за відтворювальною та технологічною структурою.
Залучені: емісія цінних паперів
Зайомні - кредити
Власні: прибуток, амортизаційні відрахування
Джерела фінансування інвестиційної діяльності
Вибір об’єкта інвестування
