7.4. Визначення етапів життєвого циклу інновацій з урахуванням ефекту дифузії

Створення, освоєння і розповсюдження різного типу науково-технічних розробок визначається як предмет інноваційної діяльності, найважливішою характеристикою якої є життєвий цикл інновацій.

Результативність і протікання кожного з циклів залежить від їх взаємного розміщення у часі, тобто новина може бути спроектованою, виготовленою і навіть встигне зстаріти, а нововведення так і не почнеться, або життєвий цикл новини може обірватися на стадії використання, якщо не зімкнеться з нововведенням. Обидва життєвих цикли охоплюються поняттям інноваційний процес, до якого входять також процеси організаційно-економічного і соціокультурного забезпечення нововведення.

Важливе значення для розуміння сутності інноваційних процесів на підприємстві представляє підхід, представлений І.Ансоффом. Вивчаючи вплив змінності технології на життєвий цикл попиту дослідник розкриває взаємозв’язки нововведень на трьох можливих рівнях змінності технологій (рис. 7.12).

Верхній графік відноситься до стабільної технології, яка в основному залишається незмінною протягом всього життєвого циклу попиту. На ділянці прискореного зростання (G₁) продукція, що пропонується різними конкурентами, аналогічна і залишається в основному незмінною. На цій стадії здійснюються нововведення, які забезпечують зниження цін і зростання якості виробів.

Розширення виробництва на стадії G₂ досягається головним чином за рахунок покращення окремих параметрів і конструкції виробу, а не за рахунок прогресу в технології.

Рис. 7.12. Життєві цикли попиту, технології і продукції

Другий графік ілюструє поняття плодотворної технології. Основна технологія зберігається протягом тривалого часу, але розробляються покоління продукції з кращими показниками та ширшим діапазоном застосування, які змінюють одна одну. В межах плодотворної технології розробка нових видів продукції стає вирішальним фактором досягнення економічного успіху. Новітній продукт з найкращими показниками захоплює ринок. Однак, його провідна роль може виявитись короткостроковою через появу такою ж мірою або більш ефективних продуктів, що пропонуються конкурентами. В результаті підприємства перебувають під постійним тиском необхідності інновацій.

Спираючись на історичний досвід, показано, що в галузях зі стабільною технологією протягом періодів G₁ і G₂ зростання обсягу продаж пов’язано зі збільшенням прибутковості. У галузях же з плодотворною технологією може виникнути ситуація процвітання без прибутку, коли при значному зростанні виробництва прибутковість низька або навіть виникають збитки, тому що інтенсивна конкуренція веде до зниження цін, а короткий життєвий цикл продукції не дозволяє повернути кошти, витрачені на випуск поколінь, що змінювались.

На третьому графіку наведено випадок змінної технології, коли в період життєвого циклу попиту, окрім нових виробів, спостерігається поява змінюючи одна одну базових технологій. Їх зміна, за думкою І. Ансоффа, має більш глибокий ефект, ніж поява нової продукції, погрожуючи моральним старінням всім інвестиціям підприємства в попередню технологію: НДДКР, провідний науково-технічний персонал, виробничі фонди.

З часом модель інноваційного процесу поповнилась і в загальному вигляді включає наступні елементи: фундаментальні (теоретичні) дослідження; прикладні дослідження; розробка; проектування; будівництво; освоєння; промислове виробництво; маркетинг; збут.

Фундаментальні дослідження спрямовані на отримання і переробку нових, оригінальних, доказових відомостей і інформації тільки в сфері теорії питання. Як правило, вони не зв’язані безпосередньо з вирішенням конкретних прикладних задач. Прикладні дослідження це – уречевлені знання, їх переосмислення в процесі виробництва, передача нового продукту, технологічної схеми тощо. В результаті розробок створюються конструкції нових машин і обладнання, з переходом у фази проектування, будівництва, освоєння і промислового виробництва. Фази маркетингу і збуту зв’язані з комерційною реалізацією результатів інноваційного процесу.

Рис. 7.13. Схема життєвого циклу інноваційного продукту

В країнах з розвинутою ринковою економікою період створення і освоєння нової техніки складає 2-3 роки. Це зумовлено впливом конкуренції і більш високими темпами НТП. Тривалість інноваційного циклу в цих умовах безпосередньо впливає на інтегральний ефект від реалізації інновацій за період їх життєвого циклу. Відповідно увага дослідників більшою мірою спрямовується на удосконалення процесу управління і планування інновацій.

Розглядаючи життєвий цикл інновацій необхідно мати на увазі наявність ключових відмінностей інновації як продукту. Сучасні інноваційні підприємства повинні планувати інновації. Тобто необхідно заздалегідь знати (прогнозувати) бажаний час появи нового продукту, а значить планувати всі ресурси необхідні для його розробки і виробництва.

Крім того, як свідчить досвід, життєвий цикл інновації не закінчується з моментом старіння базисного продукту, розробленого з використанням нової ідеї

Теорія дифузії інновацій (Див. Додаток Г – Т-34) наголошує на тому, що ідея втілюється у нових модифікаціях першого продукту і поширюється на інші продукти і галузі. Тому життєвий цикл інновацій має наступний вигляд (рис. 7.13).

У життєвому циклі нового продукту в ході поширення нововведень визначаються вигідні галузі застосування науково-технічного досягнення і практична реалізація потенційно закладеного в ньому корисного ефекту. Теорія дифузії інновацій (Шумпеттер Й., Кондрат’єв М.Д.) говорить про те, що ідея втілюється у нових модифікаціях першого продукту і поширюється на інші продукти і галузі. Звісно, що математично точна оцінка прогнозного ефекту від реалізації модифікацій першого (базисного) продукту є дуже складною, а скоріш за все – задачею, що не має рішення, але при прийнятті рішення щодо реалізації інновацій, цей чинник має бути врахованим.

Визначити рівень і характер інноваційного розвитку підприємства дозволяє порівняння процесів дифузії інновацій.

Таке порівняння дає можливість аналізу закономірностей розвитку інноваційного процесу на підприємстві. Ці закономірності можуть бути представлені у виді дискретних, хвилеподібних, мережних, кільцевих конфигурацій (рис. 7.14).

Тому, доцільним і необхідним є врахування етапів життєвого циклу не тількі базисної (первісної) інновації, а і дифузії в інши продукти та галузі. При цьому зрозуміло, що етапи життєвого циклу модифікацій будуть меньшими за часом та витратами.

Складною задачею є забезпечення найбільш можливої частки ринку за мінімальною ціною протягом життєвих циклів всієї інноваційної продукції. В залежності від стадії життєвого циклу змінюється і прибутковість продукції, що вимагає від керівництва підприємства необхідність ефективного управління продукцією в різні періоди. Це вимагає грошових коштів за рахунок високопродуктивної продукції для покриття витрат підприємства на фінансування нової інноваційної продукції.

Очікуваний життєвий цикл продукції впливає на стратегію інноваційного розвитку підприємств. Головне завдання керівництва підприємства полягає у використанні можливостей постійної модифікації і вдосконалювання продукції, що дозволяє запобігати стадії занепаду на протязі тривалого часу.

Від стадії розвитку життєвого циклу залежить рівень доходності. На початковій стадії кошти вкладаються в продукцію, яка встановлюється на ринку. В процесі її запровадження починають витрачатися кошти на просування її на ринок та подальший розвиток. Перехід у стадію зрілості збільшує обсяг продаж до максимуму, що дозволяє підприємству отримувати прибутки і мати позитивний грошовий потік. Тут повинна йти мова про формування портфелю (асортименту) продукції, збалансованого в стадії зрілості.

Але це пов’язано з великим ризиком, що може виникнути в результаті вкладення коштів від зрілої на ринку продукції в нову (але невдалу) продукцію. При цьому підприємство втрачає час та важливі ресурси. Тому стратегія інноваційного розвитку підприємства повинна базуватися на збалансованому портфелі продукції, який сформовано таким чином, що нова продукція фінансується за рахунок грошових потоків від продукції, яка вже закріпилась на ринку.

Рис. 7.14. Життєвий цикл базисної інновації з урахуванням наявності процесу дифузії

Визначити оптимальні шляхи фінансування інноваційних проектів дозволяє оцінка інтегрального ефекту від їх реалізації, невід’ємною складовою якої є ефект дифузії в інші продукти і галузі.

При прийнятті рішення про фінансування інноваційних проектів необхідно розглядати інтегральний ефект від їх реалізації в якості системи, якій (як будь-якій системі) притаманні властивості цілісності, емерджентності, синергетичності, самоорганізації і саморозвитку, мобільності, інерційності. Обов’язковим, крім того, є урахування ендогенних і екзогенних факторів, які здатні чинити як позитивний, так і негативний вплив на результативні показники проекту з урахуванням дії закону синергії. У протилежному випадку проекти з високими прогнозним ефектом можуть бути відхилені, а з низьким – прийняти до реалізації.

Сучасний світовий досвід обґрунтування доцільності реалізації інноваційних проектів пропонує методи розрахунку оціночних показників, застосування яких дозволяє здійснити об’єктивний і обґрунтований відбір найбільш ефективного проекту з тих, що аналізуються, який би забезпечував максимальну ефективність використання інвестиційних ресурсів.

Ймовірнісний характер результатів НДДКР ускладнює оцінку економічної ефективності і веде до поетапного їх визначення з наростаючім ступенем точності. На ранніх стадіях виконання проектних робіт розрахунки носять прогнозний характер і включають:

техніко-економічний аналіз очікуваних результатів;

вибір бази для порівняння і приведення варіантів до порівнянного виду;

розрахунок і аналіз показників економічної ефективності.

При цьому необхідно чітко розрізняти поняття економічний ефект і економічна ефективність нової техніки і технології.

Економічний ефект – це дохід (прибуток плюс амортизація), отриманий в результаті застосування технологічного нововведення, вимірюваний абсолютними величинами. Він може бути отриманий за рахунок зниження матеріальних, трудових витрат, росту обсягів виробництва або якості продукції, що виражається в ціні тощо. Економічна ефективність – це показник, обумовлений співвідношенням економічного ефекту і витрат, що породили цей ефект, тобто зіставляються або розмір отриманого прибутку, або зниження витрат (на рівні підприємства), або приріст національного доходу чи валового внутрішнього продукту (на рівні країни) з капітальними вкладеннями на здійснення даного технічного заходу (див. розд. 6).

При розрахунку порівняльної ефективності інновацій необхідно дотримуватися наступних основних принципів:

1) правильний вибір бази порівняння;

2) комплексна оцінка варіантів не тільки по економічним, але і по іншим наслідкам;

3) попереднє приведення порівняльних варіантів до зіставленого вигляду по об’єму продукції, що виробляється, її якості, цінам, соціальним і екологічним результатам, фактору часу;

4) визначення впливу нововведень на кінцеві результати виробництва, а не на проміжні;

5) врахування фактору невизначеності (ризику);

6) розглядання максимально можливого числа альтернативних варіантів.

У сучасній практиці господарювання при визначенні ефекту від впровадження інновацій необхідно враховувати усі складові інтегрального ефекту (економічний, науково-технічний, інтелектуальний, ресурсний, екологічний, бюджетний, соціальний тощо). У теперішній час інновації, науковий і інтелектуальний потенціал стають не менш значущими факторами, ніж праця, земля і капітал.

Якщо керуватися канонами теорії ринкової економіки, то напрошується висновок про необхідність виділення, принаймні, двох критеріїв ефективності. По-перше, це локальні критерії ефективності діяльності первинних суб’єктів, що господарюють, які у рамках заданих зовнішніх обмежень прагнуть до одержання найбільших вигод у довгостроковій перспективі. По-друге, це глобальний критерій ефективності діяльності всієї економічної системи, що повинен лежати в основі державної політики, спрямованої на забезпечення динамічного розвитку всього суспільства.

Загальноприйнятим методом оцінки ефективності інновацій є співвідношення ефектів (результатів) і витрат.

Інтегральний ефект (рис. 7.15) повинен враховувати в сукупності й у взаємодії всі види ефектів, які можуть бути отримані в результаті впровадження конкретної інновації на підприємстві чи в галузі. Більш точно визначити прогнозну величину інтегрального ефекту дозволяє врахування взаємного впливу ефектів.

Економічний ефект, що забезпечує збільшення маси прибутку, впливає через можливість підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці працюючих на соціальний ефект. При цьому спостерігається і зворотний зв'язок у вигляді підвищення продуктивності праці. Згідно з існуючою методикою економічна ефективність на рівні народного господарства має складати 0,14; у промисловості – 0,16; у сільському господарстві – 0,07.

Крім того, збільшення прибутку веде до збільшення податків і зборів, а через підвищення заробітної плати - до збільшення відрахувань на соціальні заходи, що безпосередньо веде до зростання бюджетного ефекту.

Показники бюджетної ефективності відбивають вплив результатів здійснення проекту на доходи і витрати відповідного бюджету. При цьому, одержання позитивного бюджетного ефекту дає можливість збільшення відрахувань на природоохоронні заходи, тобто одержання екологічного ефекту. Крім того, збільшення дохідної частини бюджету приводить до можливості виділення коштів на розвиток соціальних програм (соціальний ефект).

Вплив впровадження інновацій на навколишнє середовище відображає екологічну ефективність. Одержання позитивного екологічного ефекту при оцінці інноваційного проекту безпосередньо зменшує виплату підприємствами штрафів за забруднення навколишнього середовища, відповідно зменшуються фінансові витрати при оцінці економічної ефективності. Також позитивний екологічний ефект буде сприяти технічній модернізації і реструктуризації народногосподарського комплексу держави в цілому і природоохоронного та ресурсозберігаючого комплексу зокрема, що не може позитивно не відбитися на екологічній ефективності. Одним з найважливіших наслідків позитивного екологічного ефекту є поліпшення здоров'я працюючих і населення (соціальний ефект). Кількісно він може бути розрахованим, наприклад, як зменшення виплат по лікарняних листах.

Ще однією складовою інтегральної ефективності інновацій є науково-технічна ефективність. Підвищення науково-технічного рівня підприємства безпосередньо впливає на одержання: економічного ефекту - підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства, самого підприємства, як ринкового суб’єкту, зменшення витрат на виробництво; ресурсного ефекту заснованого на розробці та впровадженні нових ресурсозберігаючих технологій; інтелектуального ефекту – підвищення кваліфікаційного рівня виконавців.

Між науково-технічним і інтелектуальним ефектом існує також і зворотний зв'язок: нагромадження наукових знань, інформації в області науки і техніки приводить до росту потенціалу виконавці е – до росту потенціалу підприємства в науково-технічній сфері і його сумарного потенціалу. Позитивний інтелектуальний ефект отримуваний від продажу нематеріальних активів (патенти, ліцензії тощо) дає можливість одержати додатковий економічний ефект. Приріст інформації позитивно впливає на інноваційний потенціал компанії, а значить – на її загальний потенціал.

Ресурсозберігаючі технології зменшують матеріальні витрати на виробництво, що відбиває взаємозв'язок ресурсного і економічного ефекту. Використання додаткових ресурсів приводить до збільшення робочих місць у постачальників (соціальний ефект).

Узагальнений вигляд схеми надає зручність щодо її використання, але обмежує зображення усіх взаємозв’язків між окремими її складовими (певними видами ефектів). При цьому слід відмітити, що єдиної методики інтегральної оцінки ефективності для будь-якого проекту немає і не може бути. У кожному випадку необхідно ретельно аналізувати всі наслідки проекту.

Наприклад, позитивний екологічний ефект (використання у виробництві екологічно чистих сировини, основних і допоміжних матеріалів, біологічного палива) дає можливості для поліпшення здоров’я працюючих і населення, що призводить до підвищення продуктивності праці, зменшення виплат по лікарняних листах (економічний ефект); використання додаткових ресурсів приводить до збільшення робочих місць у постачальників (соціальний ефект), а отже зменшення виплат з бюджету у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (бюджетний ефект).

Будь-яка пара ефектів має прямий і зворотний зв'язок. Однак сила цих зв'язків різна і наявність зворотних зв'язків не завжди очевидна. Часто ці зв'язки йдуть через третій ефект. Наприклад, екологічний ефект сприяє збільшенню економічного ефекту завдяки зниженню штрафних санкцій, останній, у свою чергу, сприяє збільшенню бюджетного ефекту через збільшення заробітної плати, а значить росту відрахувань на соціальні заходи.

Розрахунок складових інтегрального ефекту від впровадження інноваційного проекту рекомендується здійснювати наступним чином (табл. 7.1).

Обов’язковим, крім того, є урахування ендогенних і екзогенних факторів, які здатні чинити як позитивний, так і негативний вплив на результативні показники проекту з урахуванням дії закону синергії і ефекту дифузії в інші продукти і галузі. У протилежному випадку проекти з високими прогнозним інтегральним ефектом можуть бути відхилені, а з низьким – прийняті до реалізації.

Рис. 7.15. Узагальнена схема взаємозв’язку складових інтегрального ефекту від впровадження інновацій

Таблиця 7.1

Рекомендації щодо розрахунку складових інтегрального ефекту

Складові інтегрального ефекту	Формула для розрахунку	Умовні позначення
1	2	3
Економічний ефект	NPV=	- чиста теперішня вартість; - валові доходи на t–му кроці реалізації проекту; - валові витрати на t–му кроці реалізації проекту; - інвестиційні витрати на t–му кроці реалізації проекту; - норма дисконту; - термін реалізації проекту (горизонт розрахунку).
Науково-технічний ефект		- приріст величини науково-технічних знань персоналу підприємства; - величина знань і досвіду після реалізації проекту; - величина знань і досвіду (рівень освіти, рівень кваліфікації, виробничий стаж тощо) до реалізації проекту.
Інтелектуальний ефект		- приріст вартості інтелектуальної власності; - вартість інтелектуальної власності на підприємстві після реалізації проекту; - вартість інтелектуальної власності на підприємстві до реалізації проекту.
Ресурсний ефект		- приріст величини витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції; - величина витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції після реалізації проекту; - величина витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції до реалізації проекту.
Екологічний ефект		- приріст величини зборів за забруднення атмосферного повітря; - величина зборів за забруднення атмосферного повітря після реалізації проекту; - величина зборів за забруднення атмосферного повітря до реалізації проекту; - приріст величини витрат на розміщення і знищення відходів виробництва; - величина витрат на розміщення і знищення відходів виробництва після реалізації проекту; - величина витрат на розміщення і знищення відходів виробництва до реалізації проекту.
Бюджетний ефект		- приріст величини надходжень до бюджету у вигляді податків; - величина надходжень до бюджету у вигляді податків після реалізації проекту; - величина надходжень до бюджету у вигляді податків до реалізації проекту.

Продовження табл. 7.1

1	2	3
Соціальний ефект		- приріст кількості робочих місць за рахунок впровадження інноваційного проекту; - кількість робочих місць після реалізації проекту; - кількість робочих місць до реалізації проекту; - величина середньої заробітної плати.

Інтегральний ефект для потенційного учасника визначається за формулою:

, (7.1)

де – величина інтегрального ефекту від впровадження інновацій для потенційного учасника; – величина і-ої, j-ої складової інтегрального ефекту; – величина, зворотна частці внеску і-го, j-го ефектів в синергетичний ефект, відповідно; – ефект дифузії в інші продукти і галузі; – кількість ефектів від впровадження інноваційного проекту.

Ефект дифузії може бути розраховано за наступною формулою:

, (7.2)

де – кількість модифікацій базисної інновації в інших продуктах; – величина прибутку від дифузії інновації в і-ті продукти.

Ефект дифузії може бути спрогнозовано з урахуванням різних показників, особливостей галузі промисловості, а також на основі вивчення досвіду минулих років

, (7.3)

де – величина приросту обсягу ринку відповідної промислової продукції; – величина приросту середньомісячної заробітної плати у даній галузі промисловості; – величина приросту попиту на відповідну промислову продукцію; – величина приросту валового внутрішнього продукту; – величина приросту кількості населенні країни.

Оцінка інтегрального ефекту для держави (або іншого джерела фінансування) здійснюється за наступною формулою:

, (7.4)

де – величина інтегрального ефекту від впровадження інноваційного проекту для держави; – вагомість для держави (або іншого джерела фінансування) і-го виду ефекту та синергетичної складової від взаємодії ефектів відповідно.

Визначення вагомості здійснюється в залежності від пріоритетів, стратегічних і тактичних цілей особи, що приймає рішення про фінансування інноваційного проекту.