3.7. Продуктивність праці

Здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу називається продуктивністю праці. Вона є показником ефективності діяльності людей у процесі створення матеріальних благ.

Серед найвагоміших чинників, що впливають на рівень продуктивності праці слід відзначити: рівень екстенсивного використання праці; інтенсивність праці; техніко-технологічна база виробництва (див. розд.8).

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її ефективного використання протягом робочого часу за незмінних інших обставин. Обмежується встановленою тривалістю робочого дня і робочого тижня на законодавчому рівні. Якщо весь робочий час витрачається тільки на продуктивну працю, то це і є верхня межа рівня екстенсивного використання праці.

Інтенсивність праці визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу, тобто характеризує ступінь напруженості праці. Підвищення інтенсивності праці обмежується психофізіологічними можливостями людини.

Джерелом зростання продуктивності праці, яке не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією науково-технічного прогресу.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці (відображає затрати живої праці працівників) і продуктивність суспільної праці (відображає затрати праці живої та уречевленої).

Існує прямий і зворотний способи визначення продуктивності праці, що розраховуються через показники:

виробіток — прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції, товарів, робіт, послуг, вироблених одним працівником за одиницю робочого часу;

трудомісткість — обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції, товарів, робіт, послуг.

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції (послуг) та використовувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає за визначення повної трудомісткості (технологічної, обслуговування та управління виробництвом).

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості (рис. 3.4):

На практиці використовуються нижченаведені методи виміру виробітку.

1. Натуральний (ділення обсягу виробленої продукції (од.) на кількість затраченого часу (нормо-год.);

2. Вартісний (ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, виражені в середньосписковій чисельності робітників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин);

3. Трудовий (ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників).

Рис. 3.4. Взаємозв’язок різних видів трудомісткості виготовлення продукції.

Продуктивність праці залежить від великої кількості факторів. Їх можна об’єднати в три основні групи:

1. Матеріально-технічні;

2. Організаційні;

3. Соціально-економічні.

Найважливішими соціально-економічні факторами, що впливають на продуктивність праці є індивідуальна та колективна матеріальна та моральна зацікавленість у результатах праці; рівень кваліфікації робітників, якість їх професійної підготовки та загальний культурно-технічний рівень; ставлення до праці, трудова дисципліна та внутрішня самодисципліна, що ґрунтуються на інтересах та вихованні, тощо.