Принципи та функції підприємництва
Підприємництво – не лише особливий вид діяльності, а й певний стиль і тип господарської поведінки, якому притаманні властивості:
ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;
готовність наражатися на ризик;
гнучкість і постійне самооновлення;
цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.
Підприємець повинен володіти відповідними особистими якостями, що впливають на успішне здійснення підприємницької діяльності (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Особисті якості підприємця
Принципи підприємницької діяльності:
- вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
- залучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої діяльності;
- самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
- вільний найм підприємцем працівників;
- комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
- вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Основними цілями підприємницької діяльності є:
- одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об’єкт підприємництва капіталу, фінансових, ресурсних, матеріальних і нематеріальних засобів;
- задоволення попиту суспільства щодо конкретних потреб його членів.
Рис. 1.2. Функції підприємницької діяльності
В сучасній економічній літературі виділяють наступні функції підприємницької діяльності (рис. 1.2).
Ресурсна функція полягає у формуванні і продуктивному використанні капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів. Тобто підприємницька діяльність є одним із важелів, завдяки якому відбувається структурування та перерозподіл усіх видів ресурсів між підприємствами, галузями економіки, регіонами.
Організаційна – реєстрація підприємства, організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських справ.
Інноваційна (творча) – реалізація новаторських ідей, генерування та активне використання ініціативи.
Стимулююча (мотиваційна) – формування мотиваційного механізму ефективної і корисної праці.
Типи та моделі підприємницької діяльності
Підприємництво як форма переважно ініціативної діяльності може започатковуватися і функціонувати у вигляді будь-яких її видів (виробничої та торговельної діяльності, посередництва, надання послуг тощо).
Традиційно виділяють класичну та інноваційну моделі підприємництва з альтернативним варіантом їхнього поєднання (табл. 1.2.).
Класична модель підприємницької діяльності орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства (організації). За такої моделі дії підприємця чітко окреслено: аналітична оцінка наявних ресурсів; виявлення реальних можливостей досягнення поставленої мети бізнесової діяльності; використання саме тієї реальної можливості, яка здатна забезпечити максимально ефективну віддачу від наявних фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів.
Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Тому практична реалізація цієї підприємницької моделі має спиратися на таку послідовно здійснювану систему дій (рис. 1.3).
Таблиця 1.2
Моделі підприємницької діяльності
Назва моделі |
Економічний зміст моделі |
Класична |
Орієнтується на максимізацію віддачі від ресурсів, які має підприємство (фірма) |
Інноваційна |
Передбачає використання будь-яких можливостей (у межах закону) для підприємництва |
Підприємницька діяльність може здійснюватися в таких формах:
- безпосереднє виробництво будь-якого товару (продукту, послуги);
- виконання посередницьких функцій від виробника до споживача.
У рамках такого поділу праці сформувалася класична типологія підприємницької діяльності, яка представлена на рис. 1.4.
Етапи виробничого підприємництва:
● обґрунтування ідеї виробництва конкретного товару чи надання конкретних видів послуг;
● маркетингова діяльність (виявлення попиту на товар);
● визначення потреби у фінансових ресурсах;
● придбання чи оренда факторів виробництва;
● реалізація продукції, робіт, послуг;
● визначення результативності виробничої діяльності.
Посередництво – це вид підприємницької діяльності, за якого підприємець представляє на ринку інтереси виробників і споживачів, а не свої власні.
Суб’єктами торгівельно-комерційної діяльності виступають:
1) оптово-роздрібна фірма – безпосередня реалізація продукції виробничого і споживчого призначення з використанням традиційних форм продажу товарів;
2) торговий дім – здійснення експортно-імпортних операцій, включаючи організацію виставок і реклами, із заснуванням своїх представництв в інших країнах;
3) дистриб’ютор – придбання безпосередньо у виробників та реалізація товарів своїм постійним клієнтам;
4) дилер – перепродаж товарів від свого імені та за власний рахунок;
5) комівояжер – продаж товарів із доставкою покупцям.
Рис. 1.3. Інноваційна модель підприємницької діяльності
Відповідно до Господарського кодексу України агентська діяльність – це підприємницька діяльність, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє.
Суб’єктами агентської діяльності можуть бути: агенти, брокери, комісіонери.
Агенти – уособлюють інтереси кількох виробників однотипних товарів. Повноважні агенти зі збуту взаємодіють з виробниками на договірних засадах. Агенти зі закупівель зазвичай займаються підбором необхідного споживачам асортименту товарів. Ці агенти співпрацюють з виробниками на довгостроковій основі.
Рис. 1.4. Типи підприємницької діяльності
Посередницькі функції одноразового агента здійснює брокер – посередник з укладання угоди, головним завданням якого є звести продавця з покупцем і допомогти в досягненні домовленості.
Агенти можуть працювати як оптовики-комісіонери, котрі самостійно розпоряджаються товаром, приймаючи його на комісію від комітента (власника товару). До комісійних відносять також операції консигнації, за яких посередник-консигнант реалізує товар зі власного складу на підставі договору-доручення.
Аукціон – це спеціально організований, періодично діючий у певних місцях ринок, де угоди купівлі-продажу укладаються шляхом цінового змагання між покупцями. На аукціоні здійснюється торгівля товарами, які мають індивідуальні властивості. Головною стадією аукціону є торг, під час якого власне і здійснюється купівля-продаж товарів. По закінченні торгів оформляється аукціонна угода у вигляді контракту. Перевага аукціонної торгівлі полягає в тому, що вона зручна і для постачальників, і для покупців завдяки зосередженню великої кількості різних товарів і залученню великої кількості покупців. В Україні аукціони мають національний характер.
Основою біржового підприємництва є біржі: товарні, фондові, валютні.
Здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією – товарною біржею.
Товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов’язаним з ним торговельним операціям.
Фондову біржу визначають як регулярно функціонуючий ринок цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу. Принцип функціонування фондової біржі базується на регулюванні попиту й пропозиції (див. додаток Г).
Валютна біржа – це біржа, де здійснюється купівля-продаж іноземної валюти, золота та інших дорогоцінних металів.
Особливим типом підприємницької діяльності виступає фінансове підприємництво. Суб’єктами фінансового підприємництва є банки та інвестиційні компанії.