6.7. Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості підприємств
Серед головних передумов збільшення притоку інвестиційних ресурсів за рахунок усіх джерел фінансування внаслідок пожвавлення інвестиційної активності суб’єктів господарювання поряд із поліпшенням інвестиційного клімату є удосконалення механізму прийняття обґрунтованих рішень щодо об’єктної спрямованості інвестування, інформаційна основа прийняття яких має містити об’єктивну та комплексну оцінку інвестиційної привабливості підприємств – потенційних реципієнтів капіталу.
Побудова інтегральної, узагальнюючої оцінки інвестиційної привабливості підприємства є дуже складною задачею, що пояснюється практичною неможливістю забезпечення за допомогою тих чи інших формалізованих методів достатньо адекватного відображення її реального рівня. При цьому відокремлена інтегральна оцінка сама по собі набуває практичного значення лише тоді, коли стає базисом для порівняння певних об’єктів, категорій, явищ тощо, характеристикою яких вона є. За необхідності порівняння або упорядкування об’єктів за властивостями, які не піддаються безпосередньому вимірюванню, найчастіше використовуються спеціально сконструйовані вимірники властивостей – рейтинги. Рейтинг – це узагальнююча, інтегральна оцінка, яка вказує на позицію j-ї одиниці сукупності на певній шкалі. Саме в можливості порівняння різних об’єктів (наприклад, підприємств за рівнем їх інвестиційної привабливості), що її надає рейтинг, й полягає цінність останнього. Проблема рейтингового оцінювання вирішується шляхом розрахунку агрегованого показника (ранжиру) на базі набору вихідних ознак досліджуваних об’єктів з наступним їх ранжуванням по значенню цього агрегованого показника.
Серед методів агрегування величин в інтегральну оцінку, що є основою для подальшої побудови рейтингів, найширше застосування знайшли такі: метод сум, метод середньої арифметичної, метод середньої геометричної, метод коефіцієнтів, метод суми місць, метод відстаней.
1. Метод сум передбачає отримання інтегральної рейтингової оцінки шляхом сумування відношень всіх вихідних показників до їх базових значень, тобто стандартизованих у певний спосіб показників:
,
, (6.30)
Де 
– інтегральна рейтингова оцінка
j-го
підприємства;
– стандартизоване значення
i-го
показника j-го
підприємства;
– кількість показників;
– кількість одиниць (підприємств) у
рейтингу.
2. Метод середньої арифметичної передбачає отримання інтегральної рейтингової оцінки шляхом простого усереднення стандартизованих значень показників (6.31) – середня арифметична проста, шляхом усереднення із урахуванням вагомості показників (6.32) або шляхом усереднення показників, попередньо зведених за їх економічним змістом у групи, з урахуванням як вагомості показників всередині кожної групи, так і групових ваг (6.33) – середні арифметичні зважені:
,
, (6.31)
,
, (6.32)
,
,
(6.33)
Де 
– стандартизоване значення i-го
показника j-го
підприємства, який відноситься до
k-ї групи
показників;
,
,
– відповідно, вагомість i-го
показника, вагомість i-го
показника в k-й
групі показників (внутрішньогрупова)
та вагомість k-го
узагальнюючого показника, або
k-ї групи
показників, (міжгрупова);
– кількість показників у
k-й групі;
– кількість k-х
груп показників (кількість узагальнюючих
показників).
3. Метод середньої геометричної передбачає отримання інтегральної рейтингової оцінки шляхом простого (6.34) або зваженого (6.35) і (6.36) перемноження вихідних показників і добування кореня відповідного ступеню:
,
, (6.34)
,
, (6.35)
,
, (6.36)
У разі отримання інтегрального показника шляхом згортання окремих узагальнюючих показників, розрахованих за попередньо об’єднаними у певні групи первинними показниками, може також застосовуватись комбінація наведених методів, тобто коли на етапі розрахунку узагальнюючих показників використовується метод середньої арифметичної зваженої, а на етапі наступного їх згортання – метод середньої геометричної зваженої (6.37), або навпаки (6.38):
,
, (6.37)
,
, (6.38)
4. Метод коефіцієнтів повторює процедуру попереднього методу, за виключенням добування кореню.
5. Метод суми місць передбачає отримання інтегральної рейтингової оцінки шляхом простого або зваженого (6.39) підсумовування рангів, отриманих підприємством за кожним із всіх вихідних показників:
,
, (6.39)
де 
– ранг (місце) j-го підприємства за
і-м показником.
6. Метод відстаней передбачає встановлення інтегральної рейтингової оцінки залежно від метричної відстані, як правило, евклідової, між конкретними значеннями показників досліджуваних підприємств та еталонного підприємства (точки-еталону в n-мірному просторі):
,
, (6.40)
Де 
– евклідова відстань j-го
підприємства до точки-еталона;
– відстань
до еталонної точки з урахуванням
стандартних відхилень;
,
– відповідно, значення і-го
показника у j-го
підприємства та
у підприємства-еталона.
Отже, інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характеристиками показників, що спрощує процедуру оцінки, а інколи є єдино можливим варіантом її проведення і надання об’єктивних остаточних висновків. Практична значущість розрахунку інтегральних показників як підґрунтя для побудови рейтингів, які є невід’ємною складовою інвестиційного процесу, зумовлена тим, що, по-перше, грамотно сконструйовані індикатори сполучають у собі основні моменти досліджуваного аспекту функціонування підприємства, по-друге, аналіз змін одного показника проти багатьох різноманітних коефіцієнтів завжди є простішим, по-третє, один інтегральний параметр на відміну від множини, навіть стандартних, показників забезпечує зручну і зрозумілу базу для об’єктивного порівняння різних підприємств. Розглянуті вище методи агрегування багатьох показників в інтегральну оцінку не позбавлені недоліків, серед яких основними є такі:
Велика проблематичність вибору базового показника з метою стандартизації первинних показників;
Суб’єктивність обґрунтування вагомості окремих показників при їх згоранні, що здійснюється переважно експертним шляхом; відсутність сформованого інституту експертів;
Агрегування за методом сум показників, що мають різний масштаб або різну важливість, може привести до отримання некоректних результатів;
Обернення на нуль хоча б однієї із складових одразу робить інтегральну оцінку, отриману методом коефіцієнтів або методом геометричної середньої, рівною нулю, до того ж в разі застосування останнього методу і добування кореня, що має парний ступінь, підкорінний вираз має задовольняти умові невід’ємності;
Можливою є ситуація, коли підприємства, у яких окремі значення показників відрізняються на порядок і більше, займатимуть в підсумковому рейтингу, визначеному за методом суми місць, близькі позиції, та навпаки, коли підприємства, у яких окремі значення показників є дуже схожими, займатимуть в рейтингу нерівноцінні позиції;
можливість певного викривлення результатів ранжування підприємств в разі використання методу відстаней, оскільки воно забезпечується зіставленням з деяким абстрактним еталоном, кількісні значення ознак якого можуть мати неправомірну обґрунтованість; відсутність можливості безпосередньої побудови агрегованого показника, а також можливість виникнення ситуації, в разі ненормованих осей, коли два підприємства, що сильно відрізняються лише за однією ознакою, виявляться далекими одне від одного в евклідовому просторі.
Для відбиття та моделювання реальних явищ і процесів, природа яких є первісно багатовимірною, а також при проведенні порівнянь у сукупності багатовимірних об’єктів широко застосовуються методи багатовимірного статистичного аналізу (БСА), які дозволяють досягати в дослідженнях як повноти теоретичного опису об’єктів, що спостерігаються, так і об’єктивності наступних висновків. До їх складу належать такі статистичні методи як множинний кореляційно-регресійний аналіз, багатовимірне шкалювання, метод головних компонент, факторний, дискримінантний, кластерний, таксонометричний аналіз. Використання методів БСА передбачає звернення до системного аналізу досліджуваного явища, основних його складових та їхніх зв’язків.