Реальні Фінансові

придбання

Нове будівництво

Продаж

Цінні папери

Інструменти фондового ринку

Придбання цілісних комплексів

Уставні фонди підприємств

Інвестиції в банківські та інші фінансові установи

придбання

приріст запасів оборотних коштів

Грошові інструменти

інноваційний розвиток

Збільшення обсягу реалізації продукції

Результати інвестиційної діяльності

Зростання вартості акцій підприємства

реконструкція та модернізація

Зменшення потреби у кредитних ресурсах

Рис. 6.1. Схема конвергенції між реальними та фінансовими інвестиціями

За спрямованістю дій (використання) розрізняють брутто-інвестиції та базові (додаткові) інвестиції. Брутто-інвестиції складаються із нетто-інвестицій (початкових інвестицій) та реінвестицій (поточних інвестицій). В свою чергу, нетто-інвестиції – інвестиції, які пов’язані із створенням (заснуванням або придбанням) нового підприємства, – розподіляються на ординарні, що спрямовуються на створення нових об’єктів виробництва, та стратегічні, метою яких є реалізація стратегічних інвестиційних проектів. Реінвестиції, тобто зв’язування знову вільних інвестиційних коштів за допомогою спрямування їх на придбання або виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства, включають інвестиції на заміну фізично зношеного та морально застарілого виробничого обладнання, технології, а також інвестиції на капітальний та інші види ремонту основних засобів виробництва.

Базові інвестиції спрямовуються на оснащення функціонуючих підприємств засобами виробництва і включають інвестиції на розширення (екстенсивне збільшення виробничого капіталу шляхом введення нового обладнання, виробничих площ для збільшення обсягів виробництва продукції, що користується високим попитом); інвестиції на цілі проведення змін, що в свою чергу розподіляються на інвестиції на раціоналізацію виробництва з метою зниження витрат за рахунок модернізації технологічного устаткування або процесів, інвестиції на зміну або перехід до нової виробничої програми з метою збільшення питомої ваги випуску найбільш рентабельної продукції.

Крім того, до базових відносять інвестиції на диверсифікацію виробництва (зміна номенклатури або випуск нових видів продукції, вихід на нові ринки); інвестиції на забезпечення економічної безпеки (на виживання у перспективі) – ресурси, які вкладаються у комплекс заходів щодо усунення або зменшення рівнів різного роду ризиків, (проведення НДДКР, розробка інноваційної продукції та нових технологій, підготовка і перепідготовка кадрів, придбання контрольного пакету акцій підприємств-поставників сировини та матеріалів, реклама тощо).

6.2 Інвестиційний менеджмент

Велике значення інвестиційної діяльності обумовлює створення та застосування системи принципів і підходів до її здійснення. З огляду на викладене, особливого значення набуває проблема управління інвестиційною діяльністю.

Побудова ефективної системи управління нею потребує з’ясування семантики таких базових понять як інвестиційна діяльність та інвестиційний процес і встановлення співвідношення між цими економічними категоріями.

Рис. 6.2. Імітаційна модель системи – інвестиційної діяльності

– вхід системи (інвестиції, інвестиційні рішення);

– параметри системи;

– стани системи;

– вихід – продукт роботи системи (результати інвестиційної діяльності підприємства).

Інвестиційна діяльність - складна відкрита динамічна систем, оскільки їй притаманні: цілісність, відносна відокремленість від оточуючого середовища, пов’язаність із ним, структурованість, багатоаспектність, цілеспрямованість тощо.

Використовуючи методологію системного підходу, інвестиційну діяльність можна представити у вигляді загальновідомої моделі чорного ящика (рис. 6.2), входом якої є інвестиційні рішення й інвестиції, а виходом – результат їх реалізації.

Сукупність дій зазначеного вище характеру знаходить свою конкретизацію всередині чорного ящика – зміст якого, власне, й являє собою інвестиційний процес. Іншими словами, інвестиційний процес, який представляє сукупність параметрів і станів системи, показує, яким саме чином протікає інвестиційна діяльність, являє собою так би мовити її «технологію», передбачаючи комплексний та системний підхід до обґрунтування та побудови послідовності її здійснення, тобто до моделювання перспективної інвестиційної позиції підприємства та забезпечення її досягнення.

Рис. 6.3. Сутність та зміст інвестиційної діяльності підприємства

Співвідношення між цими категоріями визначається тим, що інвестиційна діяльність представляється моделлю чорного ящика, а інвестиційний процес – його внутрішнім змістом, охоплюючи у собі всю сукупність послідовних перетворень, пов’язаних з обґрунтуванням і здійсненням інвестування, всі його стадії – від моменту формування інвестиційних намірів і прийняття рішень до отримання певних результатів, тобто конкретизуючи та розкриваючи зміст інвестиційної діяльності.

Таким чином, економічні категорії «інвестиційна діяльність» та «інвестиційний процес» не є тотожними, але перебувають у тісному взаємозв’язку.

Сутність інвестиційної діяльності підприємства дозволяє як змістовне її наповнення розглядати системну єдність процесів формування та використання інвестиційних ресурсів, що зумовлена моделлю інвестиційної поведінки підприємства і спрямована на його соціально-економічний розвиток, ефективність якої забезпечується системою інвестиційного менеджменту (рис. 6.3).

З представленої схеми слідує, що кругообіг основних стадій інвестиційної діяльності («формування-використання» інвестиційних ресурсів) відбувається лише за умов наявності у суб’єкта господарювання певної системи мотивів її здійснення, які формують модель інвестиційної поведінки.

Формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів за прийнятної вартості джерел їх фінансування та структурної оптимізації останніх виступає однією з визначальних умов ефективності інвестування в усіх його формах.

Вибір напрямів вкладення капіталу – першочергове питання, що має вирішувати інвестиційний менеджмент, – переважно визначається інвестиційним потенціалом суб’єкта інвестування і здійснюється з огляду на інвестиційну привабливість потенційних об’єктів та очікувану ефективність за кожним із можливих і доцільних варіантів інвестування, отже ці три елементи повинні розглядатись як головні складові формування інвестиційної стратегії підприємства, а методичне забезпечення їх оцінки – як основний інструментарій обґрунтування рішень щодо об’єктної спрямованості інвестиційної діяльності. Результати оцінки інвестиційної привабливості потенційних об’єктів мають визначити попередній, а згодом – і остаточний перелік доцільних напрямів інвестування.