8. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів

За умов ринкової економіки система господарювання в цілому повинна передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств.

Основними напрямками підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємством є такі:

1. Установка, монтаж та введення в експлуатацію основних виробничих фондів по можливості одночасно.

2. Збільшення капітальних вкладень в активну частину основних виробничих фондів підприємства

3. Максимально можливе використання продуктивності та потужності наявного на підприємстві обладнання.

4. Максимально можливе використання календарного фонду часу згідно з технічними характеристиками обладнання.

5. Забезпечення належного обслуговування та дотримання необхідних умов експлуатації обладнання.

6. Своєчасне оновлення основних виробничих фондів підприємства.

7. Включення до виробництва незадіяних виробничих фондів.

8. Рівномірне завантаження основних виробничих фондів протягом робочого дня.

9. Підвищення професійно-кваліфікаційного рівня обслуговуючого персоналу.

Література до розділу 4

1. Гетьман О. О. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібн. / Гетьман О. О., Шаповал В.М. – К : ЦУЛ, 2010. – 488 с. С.227-264.

2. Економіка підприємства [Текст]: підручник / [Грещак М.Г., Колот В.М., Наливайко А.П.]; за заг. Ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999. – 545 с.

3. Основні засоби [Електронний ресурс]: положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7, зтверджене Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 р. N 92 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за N 288/4509. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi.

4. Про оподаткування прибутку підприємств [Електронний ресурс]: закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi.

Розділ 5. Оборотні кошти підприємства

5.1. Загальна характеристика й нормування

На підприємствах мають місце поточні витрати фінансових (грошових) коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг (проходять грошову, виробничу і товарну стадії). На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формують певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію — виробничу. На цій же стадії у процес виробництва включаються робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції.

Рис. 5.1. Схема кругообігу оборотних коштів

На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку (суму грошей), яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, а й дає певний прибуток (рис.5.1).

Склад оборотних фондів і фондів обігу наведено відповідно на рис. 5.2 та 5.3.

Рис. 5.2. Структура оборотних фондів підприємства

Рис. 5.3. Структура фондів обігу підприємства

Сферою обертання оборотних фондів є виробнича стадія, а фондів обігу - грошова й товарна стадії. Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, купівельних напівфабрикатів, палива й паливо-мастильних матеріалів, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, господарського інвентарю та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко зношуються.

Незавершене виробництво — це предмети праці, які не пройшли всіх стадій обробки згідно з технологічним процесом. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

Напівфабрикати власного виробництва - предмети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки) та інша продукція заготівельного виробництва.

Витрати майбутніх періодів — такі, які понесло підприємство в даний період, а буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) у наступні періоди. До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Співвідношення оборотних фондів у розрізі окремих елементів і стадій функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їхню виробничо-технологічну (стадійну) структуру. Вона формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань. Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому протягом останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва — 25%. Спостерігається така тенденція в динаміці структури оборотних фондів: відносні розміри виробничих запасів у цілому зменшуються, а незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів, навпаки, збільшуються.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них тощо.

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрат матеріальних ресурсів охоплює велику номенклатуру останніх. Види цих норм виокремлюються за певними класифікаційними ознаками (рис.5.4).

Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найліпше визначати їхнім нормуванням.

Норми витрат матеріальних ресурсів

За ступенем деталізації нормованих ресурсів

За ступенем деталізації об’єктів нормування

За періодом дії

За масштабом дії

За призначенням

Норми витрат

сировини

Річні

Групові (на однакові види продукції)

Специфіковані

Для деталі

Перспективні

Норми витрат матеріалів

Норми витрат

палива

Зведені

Для виробу в цілому

Індивідуальні

Норми витрат

енергії

Рис. 5.4. Класифікація норм витрат матеріальних ресурсів

До нормованих відносять всі оборотні фонди та готову продукцію. Слід відзначити, що під ненормованістю не слід розуміти відсутність контролю з боку управлінців до рівня фондів обігу. Значні відхилення розмірів відвантаженої продукції, грошей на рахунках підприємства, дебіторської заборгованості тощо є індикаторами змін, що відбуваються в середині підприємства й у зовнішньому оточенні.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого рахунку — це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних фондів (виробничими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів, залишками готової продукції).

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах. За своїм економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо, енергія тощо), і ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту, інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети).

Методика визначення нормативу оборотних коштів у названих двох видах виробничих запасів неоднакова. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається множенням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях. Точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, середній поточний (половина від поточного запасу) страховий (рис. 5.5).

Рисунок 5.6 демонструє структуру і взаємозв’язок між різними видами запасів.

Транспортний запас - період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Норма запасу в днях (З_дн)

Страховий запас (З_стр)

Технологічний запас (З_техн)

Підготовчий запас (З_під)

Поточний запас (З_пот)

Транспортний запас (З_тр)

Рис. 5.5. Часові складові норми запасу в днях