3.10.Тарифна система

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оплату праці» основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає елементи:

тарифні сітки;

тарифні ставки;

схеми посадових окладів;

тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифна сітка - це шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їх кваліфікації. Кожному кваліфікаційному розряду відповідає тарифний коефіцієнт, який показує, в скільки разів тарифна ставка цього розряду перевищує тарифну ставку першого розряду. Тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює одиниці. Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, які виконуються, і обумовлюється в колективному договорі.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективним органом.

Кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед робітникам, які успішно виконують встановлені норми праці і сумлінно ставляться до своїх трудових обов'язків. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду понад три місяці та склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції, робітникові може бути знижено кваліфікацію на один розряд.

Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не раніше, ніж через три місяці після зниження.

Тарифна ставка – це виражений в грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу. Тарифна ставка робочого першого розряду обумовлюється в колективному договорі і залежить від фінансових можливостей підприємства і від умов оплати, встановлених галузевою і генеральною тарифними угодами. У будь-якому випадку вона не може бути менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. На основі тарифної сітки і тарифної ставки робочого першого розряду розраховуються тарифні ставки кожного наступного розряду. Тарифна ставка є початковою величиною для встановлення рівня заробітної плати працівників незалежно від того, які форми і системи оплати праці застосовуються на підприємстві. Залежно від обраної одиниці часу тарифні ставки бувають годинні, денні і місячні (оклади). Найпоширенішими є годинні тарифні ставки, оскільки на їх основі розраховуються різноманітні доплати. Денна і місячна тарифні ставки розраховуються множенням годинної ставки на кількість годин в зміні або на середньомісячну кількість робочих годин.

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робочих, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД), - це збірники нормативних документів, які вмішують кваліфікаційні характеристики робіт і професій, згруповані в розділи за виробництвами і видами робіт. За допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників проводиться тарифікація робіт (встановлюється розряд роботи), привласнення кваліфікаційних розрядів, робітником, формуються програми підготовки і підвищення кваліфікації робітників. Кваліфікаційна характеристика роботи і професії робітника складається з трьох розділів: «Характеристика робіт», «Повинен знати» і «Приклади робіт». Кваліфікаційні розряди привласнюються робітникам на основі вимог тарифно-кваліфікаційних довідників кваліфікаційною комісією підприємства або його структурного підрозділу.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, фахівців і службовців, є нормативним документом, який вміщує галузеві кваліфікаційні характеристики. У них відзначаються посадові обов'язки, вимоги до знань і стажу роботи за спеціальністю, рівня і профілю професійної підготовки керівників, фахівців і службовців. Кваліфікаційна характеристика працівника кожної посади в цьому довіднику складається з таких трьох розділів: «Посадові обов’язки», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги». Цей довідник призначений для застосування на підприємствах з метою забезпечення раціонального розподілу обов'язків, найдоцільнішого розставляння і використання кадрів керівників, фахівців і службовців, для визначення їх посадових обов'язків, обґрунтування кваліфікаційних вимог, при відборі кадрів, створення резерву і професійного навчання кадрів, і для встановлення посадових окладів.

Система надбавок і доплат до тарифних ставок також є нормативним документом. Більшість з них регламентується трудовим законодавством, деякі встановлюються безпосередньо на підприємстві. У будь-якому випадку прийнята на підприємстві система надбавок і доплат до тарифних ставок не повинна створювати для працівників умови гірше, ніж передбачені чинним законодавством, галузевою і генеральною тарифними угодами.

До незалежності України використання тарифної системи в цілому, і тарифно-кваліфікаційних довідників зокрема, було обов'язковим на усіх підприємствах усіх галузей економіки. Але в наш час вони носять рекомендаційний характер і є нормативними лише для підприємства, що їх застосовує.

Провідні науковці вважають, що «Радянське походження» тарифної системи оплати праці не робить її «пережитком минулого». Адже і за ринкових умов господарювання потрібний універсальний регулювальник, за допомогою якого можна об'єктивно вимірювати та відшкодувати витрати на оплату праці.

Цю роль виконує тарифна система, яка найоб’єктивніше з усіх відомих поки-що механізмів забезпечує реалізацію принципу однакової плати за однакову працю, диференціацію основної частини заробітної плати залежно від складності, якості, відповідальності праці, рівня кваліфікації працівників.