Пріоритети інвестування

Відповідність законодавству

Економічність і безпека проекту

Рівень ризику

Прибуток

Період окупності проекту

Ринковий потенціал створюваного продукту

Фінансові можливості

Вплив участі в проекті на діловий і соціальний імідж інвестора

Відповідність проекту цілям і завданням інвестора

Суспільна значимість проекту

Рис. 6.13 Система пріоритетів проектного інвестування

Ухвалення рішення про проектне інвестування здійснюється відповідно до встановленої системи пріоритетів (рис. 6.13).

Поряд з наявними пріоритетами, з погляду інвестора, не менш важливе значення має якість проекту (рис. 6.14).

Оцінка ефективності ІП є одним з головних елементів інвестиційного аналізу. Ця оцінка виступає як основний інструмент вибору найбільш ефективного проекту зі списку альтернативних ІП.

За своєю суттю інвестиційні проекти є унікальними (за масштабами витрат, термінами корисного використання і результатами), і саме тому оцінка їх за допомогою єдиних стандартних методів з технічної точки зору просто неможлива.

Дрібні ІП, що не вимагають значних капітальних вкладень і мають порівняно невеликий термін корисного використання, супроводжуються найпростішими способами розрахунку. Масштабні ж проекти, що вимагають урахування цілого ряду факторів, характеризуються проведенням більш складних розрахунків зі значним ступенем точності.

Повнота реалізації проектних заходів

Рівень наукоємності

Ступінь керованості або надійності

Зв'язок із суміжними галузями економіки

Досяжність ресурсів

Критерії якості проекту

Ступінь надійності потенційних інвесторів

Удосконалювання інфраструктури

створення нових робочих місць

Рис. 6.14 Основні критерії оцінки якості проекту

Сучасна практика УП припускає використання декількох методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, об'єднаних у дві великі групи – з урахуванням дисконтування і без урахування дисконтування (табл. 6.2).

Методи оцінки ефективності, які не включають дисконтування, – статичні, – ґрунтуються на проектних, планових і фактичних даних про витрати і результати реалізації ІП.

Таблиця 6.2

Класифікація сучасних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів

Методи без урахування дисконтування	Методи з урахуванням дисконтування
1. Методи абсолютної ефективності інвестицій: а) метод терміну окупності інвестицій; б) метод норми прибутку на капітал. 2. Методи порівняльної ефективності варіантів капітальних вкладень: а) метод накопиченого сальдо грошового потоку (Cash-flow); б) метод порівняльної ефективності (приведених витрат на виробництво продукції); в) метод порівняння прибутку.	1. Метод чистої приведеної вартості (метод чистої дисконтованої вартості, метод чистої поточної вартості). 2. Метод внутрішньої норми прибутку. 3.Дисконтований термін окупності інвестицій. 4. Індекс прибутковості. 5. Метод ануїтету

Такі методи доцільно застосовувати у разі рівномірного розподілу витрат і результатів проекту за періодами його реалізації, а також за порівняно малих строків окупності ІП. Однак, поряд із простотою і загальнодоступністю таких розрахунків, істотним недоліком даних методів є неповнота обліку часового аспекту вартості грошей, а також факторів, зв'язаних з інфляцією і ризиком.

Методи оцінки ефективності інвестицій з урахуванням дисконтування застосовуються за реалізації великих проектів, що потребують значних витрат часу.

Метод розрахунку терміну окупності інвестицій припускає, що критерій доцільності реалізації ІП визначається тривалістю терміну його окупності, що повинний бути менше, ніж економічно виправданий термін.

Термін окупності інвестиційного проекту може бути визначений у такий спосіб:

або (6.2)

, при цьому (6.3)

де Т_і – термін окупності інвестиційного проекту, років; П_ч – чисті надходження (чистий прибуток) за перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь термін окупності, грн.; К – повна сума витрат на реалізацію інвестиційного проекту, включаючи витрати на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи, грн.; П_i – чисті надходження (чистий прибуток) в і-му році, грн.; Т_ЕВ – економічно виправданий термін окупності інвестицій, визначається керівництвом фірми або інвестором, років; А – амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів у розрахунку на рік реалізації інвестиційного проекту за рівномірного надходження доходів протягом усього терміну окупності, грн.; А_i- – амортизаційні відрахування на повне відновлення в і-му році, грн.; Д_ч = П_ч + А – чистий доход у перший рік реалізації інвестиційного проекту при рівномірному надходженні доходів за весь термін окупності, грн.

Формули (6.2) і (6.3) застосовуються відповідно за рівномірного і нерівномірного надходження доходів протягом усього строку окупності інвестицій.

Переваги методу окупності інвестицій полягають у тім, що: по-перше, він простий у застосуванні; по-друге, розрахунок строку окупності здійснюється з урахуванням економічно виправданого терміну використання ІП; і, нарешті, немає необхідності використовувати метод дисконтування, що дозволяє пов’язати грошові потоки з даними бухгалтерського обліку і звітності. Недоліки методу окупності: він не враховує доходи, які одержить фірма після завершення економічно виправданого строку окупності проекту.

Другим методом у даній групі є метод з використанням розрахункової норми прибутку – метод «норми прибутку на капітал» - сутність якого полягає у визначенні співвідношення між доходом від реалізації ІП і вкладеним капіталом (інвестиціями) або в розрахунку відсотка прибутку на капітал.

Найбільш загальним підходом при розрахунку норми прибутку на капітал є визначення поняття «доход» як суми прибутку й амортизації.

Розрахунок норми прибутку на капітал може проводитися двома способами:

1. виходячи із загальної суми спочатку вкладеного капіталу (витрат на закупівлю й установку основних засобів, а також на збільшення оборотного капіталу, формула 6.4):

, (6.4)

де – норма прибутку на капітал, %; – сума річних доходів за весь термін реалізації інвестиційного проекту, грн.; – термін використання інвестиційного проекту, років; – первісні вкладення на реалізацію інвестиційного проекту, грн.;

2. здійснюють розрахунок середнього розміру вкладеного капіталу протягом усього терміну реалізації ІП (з урахуванням скорочення капітальних вкладень в основні засоби до їхньої залишкової вартості).

, (6.5)

(6.6)

де – залишкова вартість вкладень, грн.; – сума зносу основних засобів, що входять у первісні вкладення за весь термін використання інвестиційного проекту, грн.

Основним недоліком показника норми прибутку на капітал є те, що він не враховує різну вартість грошей (прибутку) у залежності від часу їхнього одержання; середній прибуток розраховується за весь період використання ІП.

Крім того, закордонна практика УП для ухвалення остаточного рішення про доцільність реалізації проекту рекомендує робити групування капіталовкладень (табл. 6.3). Дані значення норми прибутку відповідних класів капіталовкладень повинні розглядатися керівництвом проекту лише як орієнтир.

Метод порівняльної ефективності приведених витрат полягає в мінімізації витрат альтернативних варіантів проектів, запропонованих до розгляду, і виборі найбільш ефективного з них, відповідно до зроблених розрахунків.

, (6.7)

де С_і – поточні витрати на виробництво конкретних видів продукції в розрахунку на один рік за і-м варіантом, грн.; Е_н – норма прибутку на капітал (норматив ефективності капітальних вкладень, встановлений інвестором), %; К_і – капітальні вкладення за і-м варіантом інвестиційного проекту, грн.

Застосування даного методу є найбільш доцільним за реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на заміну зношених фондів, удосконалення технологій, упровадження нових методів управління тощо. Однак існує ряд обмежень: капітальні вкладення здійснюються в рівні періоди часу за новим і базовим варіантом (протягом одного року);за базовим і новим варіантом здійснюється випуск тих самих видів продукції, однакових за ціною.

Метод порівняння прибутку застосовується в тих випадках, коли порівнювані ІП відмінні не тільки за розміром поточних і питомих одноразових витрат, але й за обсягом випуску продукції, а також за величиною одержуваного прибутку.

Більш вигідним є той варіант ІП, який забезпечує одержання більшої маси чистого прибутку за весь термін його реалізації, при цьому капітальні вкладення в проект цілком амортизуються.

Таблиця 6.3

Групи капіталовкладень

Групи капіталовкладень

Характеристика

1.Змушені капіталовкладення 2. Збереження позицій на ринку 3. Відновлення основних виробничих фондів з метою раціоналізації виробництва 4. Зниження витрат виробництва 5. Збільшення доходів шляхом розширення випуску і збільшення потужностей 6. Ризиковані капіталовкладення

Капіталовкладення, що здійснюються з метою захисту навколишнього середовища, підвищення надійності устаткування і техніки безпеки на виробництві. Інвестиційні проекти, спрямовані на підтримку позицій на ринку. Забезпечення безперервного процесу виробництва, підвищення його технічного рівня, скорочення витрат на ремонт. Скорочення витрат, підвищення продуктивності праці, ріст рентабельності продукції. Збільшення обсягу випуску продукції, ріст маси прибутку. Фінансові вкладення в цінні папери, розробку принципово нової продукції з урахуванням невизначеності результатів і ризику.

Маса чистого прибутку розраховується за формулою

, (6.8)

де – сума чистого прибутку за весь термін використання інвестиційного проекту, грн.; – маса чистого прибутку, отримана в і-м році від реалізації інвестиційного проекту, грн.; – термін корисного використання інвестиційного проекту, що змінюється від t до Т_ЕВ, років.

Розрахунок чистого прибутку за і-й рік реалізації ІП ( ) виконується за формулою

, (6.9)

де А_i – випуск конкретних видів продукції в і-м році, шт.; Ц_i – ціна конкретного виду продукції (робіт, послуг) за новим і базовим варіантом, грн.; С_i – собівартість одиниці конкретного виду продукції в і-м році, грн.; К_i – КАпітальні вкладення на реалізацію і-го варіанта інвестиційного проекту, грн.; Е_н – норматив ефективності капітальних вкладень, встановлюваний інвестором.

Метод чистої приведеної (дисконтованої) вартості – один з основних методів оцінки ефективності ІП з урахуванням дисконтування. Під чистою приведеною (дисконтованою) вартістю проекту розуміється різниця між дисконтованим грошовим доходом (сумою прибутку й амортизації) від інвестиційного проекту й інвестиціями.

Значення чистої приведеної вартості повинно бути позитивним. Це означає, що поточна вартість доходів перевищує інвестиційні витрати і, отже, є запорукою одержання додаткових можливостей зросту добробуту інвесторів.

За дисконтну ставку звичайно приймається мінімальна норма прибутку, часто прирівнювана до банківського відсотка за довготермінові вклади на депозитних рахунках.

Чиста приведена вартість ( ) може бути визначена за формулою:

, (6.10)

– грошовий потік за рік t, грн.; – інвестиційні витрати на придбання устаткування, грн.; t – перший рік одержання доходу від інвестиційного проекту; – термін реалізації інвестиційного проекту, років.

Використання методу чистої приведеної вартості припускає дисконтування грошових потоків шляхом множення річних грошових доходів на коефіцієнт дисконтування і підсумком отриманих результатів:

, (6.11)

де – дисконтований потік за весь термін реалізації проекту, грн.; – річні грошові доходи від реалізації проекту, грн.; – коефіцієнти дисконтування по роках проекту.

, (6.12)

де – ставка дисконтування (необхідна норма прибутку); t– рік одержання доходу.

Таким чином, даний метод оцінки ефективності ІП супроводжується, насамперед, розрахунком складних відсотків:

- майбутня вартість по складній процентній ставці;

- поточна дисконтована вартість коштів.

Поточна вартість коштів розраховується залежно від коефіцієнтів дисконтування, майбутня вартість – залежно від коефіцієнтів нарощування (Додаток Г).

Таким чином, сума дисконтування грошових доходів за нерівномірного надходження по роках використання ІП складає:

, (6.13)

де – сумарна дисконтована вартість грошових доходів, грн.; – кількість років, за які проводиться розрахунок річних грошових доходів.

, (6.14)

де – коефіцієнти дисконтування від першого року до року Т.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту за методом рентабельності (індексу прибутковості) проводиться з урахуванням тієї ж інформації про дисконтовані грошові потоки, що і при розрахунку чистої приведеної вартості.

Обчислення індексу прибутковості (I_д) здійснюється за формулою:

або , (6.15)

де – загальна сума дисконтованого доходу за весь термін реалізації інвестиційного проекту, грн.; – первісні витрати (інвестиційні витрати) на реалізацію інвестиційного проекту, грн.; – приведені капітальні витрати до початку реалізації інвестиційного проекту, якщо інвестиції здійснюються протягом ряду років, грн.

Індекс прибутковості, рівний 1, означає, що майбутні приведені грошові доходи будуть дорівнювати вкладеним коштам, і організація одержить приріст доходу в межах заданої норми прибутку. Проект варто приймати до реалізації тільки з урахуванням додаткових досліджень. Якщо індекс прибутковості більший за 1, то проект приймається. Якщо індекс прибутковості менший за 1, то проект відхиляється.

Сутність методу дисконтованого терміну окупності полягає в тому, що від первісних витрат на реалізацію ІП з чіткою послідовністю віднімаються дисконтовані грошові доходи з метою окупності інвестиційних витрат. Перевага даного методу полягає в тому, що він має чітко виражений критерій прийнятності – окупність ІП за економічно виправданий термін його реалізації. Основний недолік – метод не бере до уваги грошові потоки після того, як ІП цілком окупиться.

Метод внутрішньої норми прибутку припускає виконання необхідних розрахунків ефективності ІП за допомогою рівняння:

, (6.16)

де – первісні витрати, грн.; – останній рік використання інвестиційного проекту; – доход, грн.; – внутрішня норма прибутку; – рік інвестування; – розрахунковий рік, за який приводяться витрати і доходи.

Ліва частина рівняння – дисконтована вартість первісних витрат за весь період використання інвестиційного проекту, права частина – вартість усіх доходів за той же період. Таким чином, внутрішня норма прибутку – це процентна ставка, за якої обидві частини рівняння будуть рівнозначні.

Внутрішня норма прибутку відбиває можливий досяжний рівень рентабельності інвестованого капіталу. Проект приймається до реалізації, якщо значення даного показника буде більшим, ніж процентна ставка за банківськими депозитними внесками, а рентабельність капіталу при цьому в цілому по підприємству не погіршиться. При виборі з числа альтернативних ІП варто віддати перевагу такому, який має найбільше значення внутрішньої норми прибутку.

Метод внутрішньої норми прибутку містить інформацію про можливий процентний доход від інвестицій. Однак його застосування не рекомендується при розрахунку ефективності ІП, які вимагають значних одноразових вкладень.

Метод рівномірного розподілу загальної суми платежів по роках використання інвестиційного проекту – метод ануїтету (щорічного внеску в рахунок погашення боргу).

Розмір щорічного платежу визначається за формулою:

, (6.17) (6.17)

де – сучасна загальна вартість платежу, грн.; – приведена вартість щорічного платежу або капіталізована вартість повторюваного платежу, грн.; – коефіцієнт ануїтету; - кількість років реалізації проекту, роки; – задана процентна ставка.

Коефіцієнт ануїтету показує розмір постійних щорічних платежів.

Визначення ануїтету – це розрахунок загальної суми витрат на придбання за сучасною загальною вартістю платежу і рівномірний послідовний розподіл даної суми протягом усього терміну реалізації проекту.

У процесі оцінки ефективності цінних паперів враховують: поточні (операційні) витрати, зв’язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів; номінальну і ринкові вартість одиниці певного виду цінних паперів; загальний обсяг емітування цінних паперів та їхню частку в загальній величині фінансових ресурсів підприємства (організації) та інших суб’єктів господарювання; абсолютний (відносний) дохід емітентів і власників тих чи тих видів цінних паперів. До основних показників ефективності фінансового інвестування відносять нижченаведені.

Капіталізована вартість акцій (К_ва) визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства, тобто:

К_ва = Q*А_р, (6.18)

де Q — кількість емітованих акцій; А_р — ринкова вартість однієї акції.

Балансова вартість однієї акції (А_б) є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства. Вона обчислюється за допомогою формули:

А_б = (К_а + Р)/Q , (6.19)

де К_а — балансова вартість акціонерного капіталу; Р — розмір страхового (резервного) фонду.

Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій (С_а) — це узагальнюючий індикатор, що свідчить про успіх (невдачу) акціонерного товариства, тобто:

С_а = А_р/А_б. (6.20)

Прибуток на акцію (П_а) уможливлює оцінку величини доходів, що спрямовуються на споживання й нагромадження і припадають на одну акцію. Для цього використовується формула:

П_а = (П_ч – В_пк) / Q, (6.21)

де П_ч — сума чистого прибутку; В_пк — абсолютна сума відсотків за користування позиковими коштами.

Дивідендна віддача акції (Д_а) характеризує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживання акціонерів, тобто виплату дивідендів у розрахунку на одну акцію за ринковою вартістю:

Д_а = d / А_р, (6.22)

де d — розмір нарахованого дивіденду в національній валюті.

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій (К_з) дає змогу оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, а відтак — розрахувати ступінь захищеності капіталу інвестора:

К_з = Ч_ак / Q_пр, (6.23)

де Ч_ак — вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства); Q_пр — кількість емітованих привілейованих акцій.

Коефіцієнт ліквідності акцій (К_л) характеризує реальну можливість продажу (розміщення) акцій того чи того емітента (акціонерного товариства). Його розраховують як співвідношення загального обсягу пропонування акцій (V_проп) і реального обсягу продажу акцій (V_прод), тобто

К_л = V_проп / V_прод. (6.24)

Коефіцієнт «пропонування-попиту» (К_п.п) — це співвідношення цін пропонування і попиту стосовно акцій:

К_п.п. = Ц_проп / Ц_поп, (6.25)

де Ц_проп, Ц_поп — відповідно ціна пропонування акцій і попиту на акції.

Коефіцієнт обігу акцій (К_об) дає змогу визначити обсяг обігу акцій конкретного емітента і є різновидом показника ліквідності:

К_об = V_прод / К_ва. (6.26)

Крім названих показників, економічну ефективність використання акцій, випущених емітентом, опосередковано можуть характеризувати відносні обсяги зростання продажу продукції, що виготовляється та отриманого чистого прибутку стосовно операційних витрат на випуск і розміщення всіх видів акцій за певний проміжок часу.

Існує ряд показників, що характеризують ефективність випуску і придбання облігацій підприємств та інших суб’єктів господарювання. Основні з них такі:

1) прямий дохід на облігацію;

2) конверсійна премія;

3) коефіцієнт конверсії.

Прямий дохід на облігацію (Д_о) визначає залежність відносної величини доходу на облігацію від норми відсотка та ринкової вартості облігації. Цей показник обчислюється за формулою

, (6.27)

де Н_пр — норма відсотка прямого доходу на облігацію; О_н, О_п —відповідно номінальна й ринкова вартість облігації.

Конверсійна премія (П_к) характеризує величину вигод (збитків) інвестора від конвертації облігацій в акції та обчислюється відповідно за формулою

П_к = А_рк – О_к, (6.28)

де А_рк — ринкова вартість акції на момент випуску конвертованих облігацій; О_к — ціна конверсії, тобто ціна, за яку облігація може бути конвертованою в акцію.

Коефіцієнт конверсії (К_кон) показує кількість акцій, що їх можна одержати в обмін на конвертовану облігацію. Для його обчислення використовується формула

К_кон = О_нк / О_к, (6.29)

де О_нк — номінальна вартість конвертованої облігації.

За визначення ефективності випуску і використання у системі господарювання інших видів цінних паперів застосовуються подібні методичні засади, тобто зіставляються операційні витрати (ціни) та результати (економічні наслідки) для емітентів і власників.