Стаття 60. Участь у справі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

Пт, 02/06/2009 - 20:51 — Консультант

 

1.      У випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

2.      Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

3.      Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Це означає, що ч. 1 коментованої статті встановлено перелік осіб, які у визначених Кодексом адміністративного судо­чинства України та чинним законодавством випадках, можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. До них належать Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Формально подане положення суперечить принципу диспози-тивності адміністративного судочинства, оскільки за ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми вимогами щодо предмета спору на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим кодексом. Тому передувати вступу и процес зазначених у цій статті органів має відповідна заява заінтересо­ваної особи, звернена до цих органів і посадових осіб.

 Органи державної влади та місцевого самоврядування відрізняються від заінтересованих осіб (фізичних) метою їхньої участі в процесі. вени розпочинають чи вступають у процес не з метою захисту суб'єктивного інтересу, а для здійснення покладених на них функціональних обов'язків щодо захисту прав та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

      Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою Діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює засоби захисту конституційних Орав і свобод людини і громадянина, не скасовує їх і не спричиняє Перегляд компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод. Таким чином, повноваження Уповноваженого не можуть бути припинені чи обмежені у разі Викінчення строку повноважень Верховної Ради України або її розпуску (саморозпуску), введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях.

     Згідно зі ст. 13 зазначеного Закону, Уповноважений з прав людини  може звертатися до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно, а також особисто або через свого представника брати участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законом; а також бути присутнім на засіданнях судів усіх інстанцій, зокрема на закритих судових засіданнях, за умови згоди суб'єкта права, в інтересах якого судовий розгляд оголошено закритим..

     2. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Це означає, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

      Функція представництва прокуратурою інтересів громадян або держави у суді закріплена п. 2 ст. 121 Конституції України. З огляду це конституційне положення прокурор має статус законного представника держави чи громадянина у випадках, передбачених чинним  законодавством.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991р. представництво прокуратурою інтересі» громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захищати свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва прокуратури в адміністративному суді є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Стосовно представництва в адміністративному суді інтересів держави, то відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді, суттєвим є з'ясування поняття « інтереси держави». У процесі дослідження встановлено, що держави і інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, еконо­мічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру У країн л покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.Такі випадки передбачені ст. 33 Закону України «Про прокуратуру» та ст.. 29 КПК України (пред'явлення цивільного позову в інтересах держави або громадянина про відшкодування збитків, заподіяних злочином), ч. 4 ст. 136 КЗпП (звернення до суду із заявою про стягнення  заподіяної матеріальної шкоди з керівників підприємств, установ та  організацій), ст. 45 ЩІК України (участь у цивільному процесі органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб), ст. 2 ГПК України (порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави) тощо.

 Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не вбігатися зовсім з інтересами державних органів, державних під­приємств та організацій. Із врахуванням того, що «інтереси держави» єоціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законо­давство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їхнього захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

      8. Відповідно до ч. З ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути  залучені судом до участі у справі як законні представники або вступити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень. Це означає, що можливість залучення судом до участі у справі як законних представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Крім того, вони можуть втупити у справу за своєю ініціативою з метою виконання покладених на них повноважень.

Отже, цією нормою передбачено дві форми участі у судовому процесі: шляхом залучення їх судом як законних представників та за власною ініціативою.

     Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право порушити адміністративну справу на захист інтересів інших осіб лише у випадках, прямо передбачених законом. Так, відповідно до ч. 3 п.15 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. сільський, селищний, міський голови звертаються  до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів. Аналогічні повноваження надані ч. 6 п. 16 ст. 55 зазначеного Закону голові районної, обласної, районної у місті ради. Він за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їхніх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.