Стаття 16. Правова допомога при вирішенні справ в адміністративному суді

Чт, 02/05/2009 - 16:31 — Консультант

 

1.       Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом.

2.       Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

3.       Суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.

1. У відповідності з ч. 1 ст. 16 Кодексу адміністративного судо­чинстваУкраїни кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в по­рядку, встановленому законом. Хоча положення про право особи на правову допомогу закріплене в цьому Кодексі, але до цього часу ще не прийнято Закон України «Про правову допомогу, а тільки обгово­рюється цей законопроект. Тому в цьому плані дуже важливим в адміністративному судочинстві є право сторони на правову допомогу, яку н порядку і на умовах, визначених законом, надає адвокат або особи, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Відповідно до роз'яснення Конституційного Суду України про право на правову допомогу зазначається, що це гарантовано Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (Рішення Конституційного Суду України  в серпні за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні право­порушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 року // Офіційний вісник України. - 2000. - № 47. -Ст. 2045). Слід зазначити, що на відміну від конституційних положень, які згідно з тлумаченнями Конституційного Суду, стосуються лише фізичних осіб, ст. 16 цього Кодексу закріплює в адміністративному судочинстві право на правову допомогу за всіма особами, які беруть участь у справі (як фізичні, так і юридичні особи).

Важливо звернути увагу тих осіб та суду, які застосовують положення ч. 1 ст. 16 цього Кодексу тощо, що чинним законодавством передбачена наступна система правової допомоги: 1) правова допомога, передбачена законами України «Про адвокатуру» та(або) «Про нотарі­ат»; 2) правові послуги, що ґрунтуються на нормах ЦК України; 3) система правових соціальних послуг, що надаються відповідно до Закону України « Про соціальні послуги »; 4) правові послуги за формою (способом) їх надання. Так, Резолюція № (78) 8 від 1978 р. Комітету Міністрів Ради Європи про правову допомогу і консультації дає розмежування поняттям «правової допомоги» і «правової консульта­ції». Під правовою допомогою розуміють: 1) можливість особи використовувати або захищати свої права у будь-яких судах, компе­тентних виносити рішення у цивільних, адміністративних тощо справах; 2) усі витрати, понесені особою, якій надається правова допомога, у ході захисту своїх прав і, зокрема, гонорари адвокатів, мита, витрати на експертизу, відшкодування витрат свідків і витрати на переклад; 3) звільнення від внесення застави або депозиту на по­криття судових витрат. Натомість правова консультація передбачає забезпечення особам, які перебувають у економічно несприятливому становищі, можливість одержання необхідної правової консультації з усіх питань, що можуть стосуватися їхніх прав та інтересів. При аналізі цих правових послуг у кожному конкретному випадку необхідно звертатися до законодавства, яке їх регламентує.

Право на правову допомогу в адміністративному процесі може бути реалізоване у формі представництва. Правову допомогу в адміністра­тивному процесі може надавати адвокат чи інша особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Крім того, до таких фахівців можна відносити юристів-підприємців, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері надання правової допомоги (правових послуг) відповідно до Господарського кодексу України, а так само юристів об'єднань громадян, які цілями своєї діяльності мають надання правової допомоги своїм членам чи іншим особам.

На відміну від кримінальних справ, держава не має зобов'язань забезпечувати правову допомогу в адміністративних справах, адже у них особу не притягають до суду, а вона сама ініціює процес. Проте в деяких випадках право на справедливий судовий розгляд вимагає від держави забезпечити правову допомогу й у таких справах. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини держава повинна гарантувати допомогу правника, якщо « це необхідно для забезпечення реального доступу до правосуддя або у разі, якщо в окремих категоріях оправ за внутрішнім законодавством деяких держав-учасниць є обов'язковим юридичне представництво, або ж у разі складності процесу».

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або Іншого фахівця галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. За результатами вирішення справи ці витрати можуть бути присуджені з іншої сторони, яка програла праву о суді, але в межах встановлених законом (а до прийняття такого закону і набрання ним чинності - Кабінетом Міністрів України).

Отже, все вищевикладене дає нам підставу дати визначення правової допомоги як системи правових (юридичних) послуг, що надаються особам, які мають спеціальні (юридичні) знання, а також пряв і гарантій з цього питання в адміністративному судочинстві.

2. У відповідності з ч. 2 ст. 16 Кодексу адміністративного судо­чинства України для надання правової допомоги при вирішенні справ у (судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами. Ця частина статті передбачає частково конкретизований перелік суб'єктів правової допомоги, а частково - неконкретизованих суб'єктів (інші фахівці в галузі права) надання правової допомоги, а також чітко визначає, що порядок і умови надання такої допомоги, права та обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному судочинстві - відносяться до цього Кодексу.

   Стосовно надання правової допомоги у вирішенні адміністративних справ таким суб'єктом, як адвокатура, необхідно зазначити, що згідно з Законом України від 19 грудня 1992 р. « Про адвокатуру » адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу. В цьому законі зазначається, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії до­кументів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Крім того, важливо звернути увагу на те, що адвокатом можуть здійснюватися й інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.

В тому випадку, коли адвокат налає допомогу на підставі договору, де зазначається, що він представляє особу в суді як представник цієї особи, то він втрачає права і функції адвоката і перебирає всі функції особи, які він представляє, за окремим виключенням, які він не може здійснювати згідно чинного Кодексу. В інших випадках він діє на підставі Закону «Про адвокатуру» та заявляє клопотання від імені особи, яка обов'язково знаходиться в залі судового засідання та допомагає їй в складних питаннях права і процесу.

Крім того, необхідно зазначити, що у випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Так, Рішенням Конституційного Суду України у справі про право вільного вибору захисника № 1-17/2000 від 16 листопада 2000 р. визначено, що суб'єктами правової допомоги є також: державні органи України, до компетенції яких входить надання правової допо­моги (Міністерство юстиції України, Міністерство праці та соціальної політики України, нотаріат тощо); суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам у порядку, визначеному законодавством України; об'єднання громадян для здійснення своїх прав та свобод. Правову допомогу юридичним особам при розгляді справ у суді можуть надавати також юрисконсульти та інші фахівці у галузі права, які діють на підставі договорів про надання правових послуг. Ці послуги зазначені суб'єкти правової допомоги можуть надавати в суді, в якості представництва у відповідності з ч. З ст. 56 цього Кодексу. їхні повноваження передбачені ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. У відповідності з ч. З ст. 16 Кодексу адміністративного судо­чинства України суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. За результатами вирішення справи ці витрати можуть бути присуджені з іншої сторони, але у межах, встановлених законом.

Механізм залучення адвокатів та інших фахівців у галузі права до адміністративних справ за участю малозабезпечених осіб і оплати правових послуг визначається ч. З ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України. Такий механізм дозволить уникнути окремого додаткового процесу щодо оскарження протиправної відмови органу в забезпеченні правової допомоги.

Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судо-чинства України передбачено, що його норми щодо звільнення особи під оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги наберуть чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. Однак відсутність такого закону не позбавляє суд можливості уже зараз повністю або частково звільняти від судових витрат (ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України), зокрема й від витрат Нй правову допомогу. Чинне законодавство встановлює випадки, коли правову допомогу необхідно надавати безоплатно. Так, на безоплатну правову допомогу можуть розраховувати: 1) ветерани війни та інші особи, на яких поширює дію Закон України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», - з питань, пов'язаних з їх соціальним забезпеченням (частина друга статті 22 Закону України  « Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» від 22 Жовтня 1993 року у редакції Закону України від 22 грудня 1995 року ; 2) особи, яким надають психіатричну допомогу, - з питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги (ч. З ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року); 3) неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, - щодо захисту їхніх прав, свобод та інтересів, а також їхньої дитини в суді (ч.ч. 2, 3 ст. 156 СК України); 4) особи, які не здатні до само­обслуговування через похилий вік, хворобу, інвалідність і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року); 5) особи, які перебувають у складній життєвій ситуації через безробіття (якщо вони зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу), стихійне лихо, катастрофу, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги»); 5) особи, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, якщо середньо­місячний сукупний дохід цих осіб нижче встановленого прожиткового мінімуму (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги»);6) діти та молодь, які перебувають у складній життєвій ситуації через інвалідність, хворобу, сирітство, безпритульність, малозабезпеченість, конфлікти і жорстоке ставлення у сім'ї (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги »).

Суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.

Надання безоплатної правової допомоги є однією із гарантій реалізації конституційного принципу рівності осіб, незалежно від їх майнового стану.

Чинним законодавством України визначено категорії осіб, яким надається безоплатна правова допомога. До них, зокрема, належать: ветерани війни, які мають право на правову допомогу в питаннях, пов'язаних із соціальним забезпеченням (ст. 22 ч. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту»); особи, які потерпіли від незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, які мають право на правову допомогу у зв'язку з відшкодуванням завданої такими діями шкоди (ст. З п. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, слідства, прокуратури і суду») тощо. Відповідно до ст. 5 ч. 4 Закону України «Про соціальні послуги», право на правову допомогу у вигляді консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відпо­відальності осіб, що вдаються до протиправних дій проти них, такими особами є: 1) особи, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; 2) особи, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами; 3) діти та молодь, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритуль­ністю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

Оплата праці захисника у разі його участі у справі за призначенням суду проводиться за рахунок коштів державного бюджету в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.