- •Специальные начала назначения наказания
- •2. Обеспечение безопасности субъектов уголовно-процессуального права
- •3. Судимость и её правовые последствия
- •4. Уголовная ответственность за убийства, при смягчающих обстоятельствах.
- •5. Преступления в сфере использования компьютерНой техники
- •6. Преступления против правосудия и их характеристика.
- •7. Возбуждение уголовного дела
- •2.1. Задачи стадии
- •2.2. Участники стадии
- •2.3. Процессуальные средства деятельности в стадии
- •2.4. Этапы стадии
- •2. Решение об отказе в возбуждении уголовного дела
- •8. Давность в уголовном праве
- •9. Понятие, признаки и классификация доказательств
- •10. Понятие и цель наказания.
- •11. Кримінальна відповідальність та кримінально-правові відносини: поняття та ознаки.
- •12. Общая характеристика и виды преступлений против половой свободы и половой неприкосновенности личности.
- •Часть 3 ст. 152 предусматривает ответственность за изнасилование, совершенное группой лиц, или изнасилование несовершеннолетней либо несовершеннолетнего.
- •13. Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.
- •14. Зупинення та закінчення досудового слідства. Форми закінчення досудового слідства.
- •15. Процесуальне положення захисника в кримінальному процесі. Усунення захисника від участі у справі.
- •16. Поняття та види слідчих дій. Загальні умови провадження слідчих дій.
- •17. Злочини проти авторитету державної влади, органів місцевого самоврядування.
- •18. Амністія тА помилування, їх кримінально-правове значення.
- •19. ПОняття, значення кримінально-процесуальної форми. Диференціація форм кримінального судочинства України.
- •20. Злочини проти безпеки виробництва.
- •21. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •22. Експерт та спеціаліст в кримінальному процесі, їх права та обов’язки.
- •4. Эксперт обязан:
- •6. Юридическая ответственность специалиста:
- •23. Примусові заходи виховного характеру, види та підстави застосування.
- •1.Принудительные меры воспитательного характера.
- •24. Вимагання та його ознаки, відмінність від розбою.
- •25. Кримінальна відповідальність за злочини проти трудових прав громадянина.
- •26. Об’єкт та предмет злочину : їхній взаємозв’язок та відмінність.Потерпілий від злочину.
- •4. Потерпевший обязан:
- •6. Юридическая ответственность потерпевшего:
- •27. Класифікація злочинів та її значення.
- •28. Загальна характеристика насильницьких злочинів проти представників правоохоронних органів., їх види.
- •29. Процесуальне положення прокурора в досудових та судових стадіях кримінального процесу.
- •4. Прокурор обязан (ч. 1 и 2 ст. 25 упк):
- •30. Повторність злочинів, що передбачена Загальною і Особливою частинами кримінального законодавства.
- •31. Поняття, види, властивості вироків. Підстави та порядок постановлення вироків.
- •32. Суб’єктивна сторона злочину, її ознаки і значення для кваліфікації
- •33. ПРизначення покарання за сукупністю вироків.
- •34. Стадія судового розгляду (загальні умови, частини судового розгляду).
- •35. Види Тілесних ушкоджень. Класифікація тяжкого тілесного ушкодження
- •2.1.1. Ознаки тяжкого тілесного ушкодження:
- •36. Кримінальна відповідальність за бандитизм
- •37. Суб’єкти кримінального процесу, їх класифікація. Процесуальні функції.
- •38. Основні (обов’язкові) і додаткові (факультативні) ознаки складу злочину та їх значення для кваліфікації злочину.
- •39. Провадження по цивільному позову в досудових та судових стадіях.
- •40. Звільнення від відбування покарання з випробуванням.
- •41. Предмет та межі доказування по кримінальній справі. Обов’язок доказування.
- •42. Система і види покарань.
- •43. Поняття крадіжки та її відмінність від грабежу та шахрайства.
- •44. Процесуальне положення підозрюваного та обвинуваченого.
- •4. Подозреваемый обязан:
- •6. Юридическая ответственность обвиняемого:
- •45. Процесуальне положення потерпілого, цивільного позивача, та цивільного відповідача, представників.
- •4. Потерпевший обязан:
- •6. Юридическая ответственность потерпевшего:
- •5) Процессуальная характеристика гражданского истца
- •4. Гражданский истец обязан:
- •Цивільний відповідач.
- •Зак представник
- •46. Загальні умови призначення покарання за кримінальним законодавством України.
- •47. Некорисливі злочини проти власності, їхні види та загальна характеристика
- •48. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності.
- •49. Звільнення від кримінальної відповідальності. Правові підстави та види.
- •50. Органи дізнання. Поняття, види, порядок провадження дізнання.
- •51. Державна зрада та її відмінність від шпигунства.
- •52. Поняття, мета, підстави застосування примусових заходів медичного характеру.
- •53. Характеристика злочинів проти виборчих прав і свобод людини та громадянина.
- •54. Загальна характеристика злочинів проти власності та їхні види.
- •55. Попередній розгляд справи суддею, процесуальний порядок, рішення, які приймає суддя.
- •2. Характеристика стадии предварительного рассмотрения дела судьей
- •2.1. Задачи стадии
- •56. Злочини у сфері господарської діяльності, їхні види та загальна характеристика.
- •57. Злочини проти здоров’я, їхні види та загальна характеристика.
- •58. Процесуальне положення суду та судді в кримінальному процесі.
- •59. Процес доказування, його елементи. Засоби збирання та перевірки доказів.
- •60. Підстави, процесуальний порядок закриття кримінальних справ.
- •1) При наличии оснований, указанных в статье 6 настоящего Кодекса;
- •2) При недоказанности участия обвиняемого в совершении преступления.
- •61. Хуліганство, його види, а також відмінність від інших злочинів.
- •62. Загальна характеристика злочинів у сфері охорони державної таємниці.
- •63. Вина у кримінальному праві україни, її форми та види.
- •64. Поняття і значення складу злочину. Види складів злочину.
- •65. Міжнародно-правове співробітництво у галузі кримінального процесу. Форми державного співробітництва. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю - Злочинність як міжнародне явище.
- •Форми міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю (Частина 1)
- •66. Поняття осудності, обмеженої осудності та неосудності. Правові наслідки визнання особи неосудною,
- •1. Вменяемость, ограниченная вменяемость
- •67. Кримінальна відповідальність медичних працівників за злочини проти життя та здоров’я особи.
- •68. Касаційне провадження. Порядок подачі та розгляду касаційний скарг та подань і наслідки розгляду.
- •1) Свобода кассационного обжалования судебных решений.
- •3) Проверка законности и обоснованности судебного решения только в пределах поданной кассации.
- •4) Активная позиция кассационного суда в доказывании:
- •9) Обязательность выполнения указаний суда кассационной инстанции для нижестоящих судов, прокурора и следственных органов.
- •69. Кримінальна відповідальність за навмисне вбивство при обтяжуючих обставинах.
- •70. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (види, загальна характеристика).
- •71. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження. Підстави, процесуальний порядок.
- •72. Підстави та межі відповідальності за незакінчений злочин. Добровільна відмова.
- •73. Злочини проти громадської безпеки, пов’язані з незаконними діями зі зброєю.
- •74. Поняття кримінального процесу. Поняття та загальна характеристика стадій кримінального процесу.
- •75. Види та межі покарань, які застосовуютьСя до неповнолітніх.
- •76. Характеристика окремих видів доказів (джерел доказів).
- •77. Суб’єкт злочину і його ознаки за кримінальним правом України.
- •78. Апеляційне провадження. Порядок подачі та розгляду апеляцій, наслідки розгляду.
- •2.2. Участники стадии
- •79. Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів,їх аналогів або прекурсорів, їхня загальна характеристика.
- •80. Поняття співучасті у вчиненні злочину : її об’єктивні і суб’єктивні ознаки.
- •81. Злочини проти довкілля, їхні види та загальна характеристика.
- •82. Форми співучасті, їхні види та загальна характеристика.
- •83. ПРинципи кримінального процесу. Поняття, загальна характеристика.
- •84. ПОняття, ознаки та значення об’єктивної сТорони злочину для кваліфікації.
- •85. Аналіз складу злочину контрабанди. Види контрабанди.
- •86. КРимінально-процесуальні правовідносини (суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин).
- •87. Кримінальна відповідальність за диверсію,її відмінність вІд інших злочинів.
- •88. Свідок в кримінальному процесі. ПРава, обов’язки, відповідальність свідка. Процесуальний порядок допиту свідка.
- •4. Свидетель обязан (ст. 70 упк):
- •6. Юридическая ответственность свидетеля:
- •89. Кримінальна відповідальність за хабарництво.
- •90. ЗАтримання та взяття під варту як запобіжні заходи. Строки тримання під вартою, порядок їх продовження.
- •91. Дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Зворотня дія кримінального закону та її межі.
- •92. Злочин та його ознаки, відмінність від інших правопорушень. Види одиничного злочину.
- •93. Поняття, значення досудового слідства. Прокурорський нагляд та конТроль суду За законністю на досудовому слідстві.
- •94. Загальна характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності.
- •95. ПОняття і система злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку та їхня загальна характеристика.
- •96. Поняття та система кримінального права . Принципи кримінального права.
- •Принципы уголовного права
- •97. Військові злочини, їхня характеристика Та види.
- •98. Дія кримінального закону у просторі Та За колом осіб. Місце скоєння злочину.
- •99. Поняття, види, мета та підстави застосування запобіжних заходів.
Цивільний відповідач.
Крім цивільного позивача, у кримінальному процесі України бере участь і такий його суб'єкт, як цивільний відповідач.
По кримінальній справі в якості цивільного відповідача можуть бути притягнуті батьки, опікуни піклувальники або інші особи, а також підприємства, установи й організації (тобто юридичні особи), що в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну злочинними діями обвинуваченого.
В якості цивільного відповідача по кримінальній справі фізична або юридична особа залучається в тих випадках, коли слідчий, орган дізнання, суддя або суд визнають це необхідним.
Про залучення як цивільного відповідача слідчий, орган дізнання, суддя виносять мотивовану постанову, а суд - ухвалу, що пред’являється цивільному відповідачеві або його представникові для ознайомлення під розпис. При цьому особі повинні бути роз'яснені права, надані законом цивільному відповідачеві, як учасникові кримінального процесу, що засвідчується особистим підписом або підписом його представника в протоколі1.
Представником цивільного відповідача, можуть бути адвокати, а також близькі родичі, законні представники й інші особи, що зможуть гідно представляти і захищати інтереси особи в кримінальній справі. Представником юридичної особи, що притягнуто як цивільного відповідача, можуть бути і спеціально уповноважені ними на те особи, наприклад, юрисконсульт підприємства, організації.
Представником цивільного відповідача всі перераховані особи стають за постановою особи, що веде розслідування, судді або ухвалі суду, і в подальшому вони користуються процесуальними правами, що законом надані відповідачеві.
Крім права мати свого представника, цивільний відповідач вправі:
- заперечувати проти пред'явленого позову;
- давати або не давати пояснення по пред'явленому позові;
- надавати докази і заявляти клопотання;
- після закінчення слідства - знайомитися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, а по справах, по яким слідство не провадилось - після передачі обвинуваченого судові.
Цивільний відповідач (його представник) вправі брати участь у судовому розгляді, а також заявляти відводи, приносити скарги на дії дізнавача, слідчого, прокурора і суду.
Особа, як цивільний відповідач, зобов'язана знати, що органи, що ведуть розслідування по клопотанню цивільного позивача або зі своєї ініціативи, зобов'язані вжити заходів до забезпечення заявленого в справі або можливого в майбутньому цивільного позову, про що виноситься постанова. Такі ж міри вони зобов'язані прийняти по забезпеченню можливої конфіскації, якщо вона передбачена санкцією статті Кримінального кодексу.
Це означає, що на підставі постанови буде накладений арешт на внески, цінності й інше майно цивільного відповідача, де б такі не знаходилися. При цьому не підлягають опису й арештові предмети першої необхідності, використовувані особою, у якого проводиться опис, і членами його родини.
Перелік таких предметів дається в додатку до Кримінального кодексу України. Помітимо, що конфіскації, а значить описові й арештові, не підлягають предмети і майно, що належать засудженому (підозрюваному обвинувачуваному, цивільному відповідачеві) на правах особистої власності або, що є його часткою у загальній власності, необхідні як йому, так і особам, що знаходяться на його утриманні. У самому загальному виді до таких відносяться: жилий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, носильні речі і предмети домашнього побуту, продукти харчування, паливо, одна домашня тварина, корм для худоби, носіння, не зібраний врожай, сільськогосподарський інвентар, знаряддя особистої, кустарної і ремісничої праці, пайові внески в кооперативні (крім ДСК) організації.
Майно, на яке накладений арешт, може бути вилучене або передане на збереження членам родини цивільного відповідача або представникам юридичної особи під розписку з попередженням про кримінальну відповідальність по ст. 388 КК України (за приховання майна, що підлягає конфіскації)
Накладення арешту на майно, його опис і передача на збереження повинні проводитись в присутності понятих, з передачею екземпляра протоколу й опису майна тій особі, у якої заарештоване майно, а також особі, якій воно передано на збереження.
Після завершення по справі слідства, про це повинно бути повідомлено цивільному відповідачеві або його представникові і роз'яснене їхнє право ознайомитися з матеріалами справи, що стосуються цивільного позову, про що складається протокол. По письмовому або усному клопотанню цивілбному відповідачеві (або його представникові) повинна бути надана така можливість. При цьому особа вправі робити виписки зі справи і заявляти клопотання про доповнення слідства по справі.
Оголошення про закінчення слідства і пред'явлення матеріалів кримінальної справи цивільному відповідачеві (його представнику) повинне бути оформлено протоколом.
У тих випадках, коли після ознайомлення з матеріалами справи, по ньому проводяться додаткові слідчі дії, то у цивільного відповідача (або його представника) з'являється право на ознайомлення з отриманими додатковими матеріалами, що стосуються цивільного позову.
У судовому розгляді цивільний відповідач (його представник) користується рівними правами з обвинувачем, підсудним, захисником, потерпілим, цивільним позивачем у таких питаннях як надання доказів, участь у дослідженні доказів і заяві клопотань.
Під час розгляду справи в суді, цивільний відповідач вправі заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку про клопотання інших учасників, давати пояснення, брати участь у судових суперечках щодо доведеності скоєння злочину і його цивільно-правових наслідків.
Беручи участь у судовому засіданні, слід дотримуватися встановленого порядку і беззаперечно виконувати розпорядження головуючого про його дотримання. Давати показання, робити заяви і заслуховувати вирок суду, необхідно стоячі.
У випадку непокори розпорядженню головуючого, а також за порушення порядку під час судового засідання, цивільний відповідач несе адміністративну відповідальність у виді штрафу або адміністративного арешту до п'ятнадцяти діб (за прояв неповаги до суду).
При незгоді з вироком (іншим рішенням суду) у цивільного відповідача мається право подачі апеляційного подання на вирок і ухвалу суду, що не вступили в законну силу, але тільки в частині, що стосується цивільного позову. Скарга може бути подана як у суд, що ухвалив, так і в апеляційну інстанцію (вищестоящий суд).
Про день розгляду справи по скарзі в апеляційній інстанції цивільного відповідача вчасно повинні повідомити, він маєте право прийняти в ньому участь.
При розгляді справи в касаційній інстанції цивільний відповідач, що бере участь у ньому, вправі заявляти відводи і клопотання, а також давати пояснення. Він вправі надавати судові нові або додаткові матеріали, якщо вони можуть мати значення для вирішення питання про зміну або скасування вироку.
У випадку незгоди з ухвалою апеляційної інстанції, цивільний відповідач може порушити клопотання перед посадовою особою прокуратури або суду, не нижче обласного рівня (прокурором, його заступником, головою суду, його заступником), про внесення зауважень для перегляду вироку, що вже вступив у законну силу (ухвали, постанови) вищесточщим судом у порядку нагляду.
І в завершення відзначимо, що при наявності підстав для поновлення справи по нововиявленим обставинам, по яких судове рішення набуло законної сили, цивільному відповідачеві слід звернутися з заявою (клопотанням) до прокурора, якому надане право провадження (особисто або через органи дізнання, слідчого) розслідування цих обставин, складання висновку і внесення відповідним прокурором протесту для скасування вироку.