22. Зп стратегії Японії у 90-х рр. - на початку XXI ст.

Після закінчення „х.в.” в Я. знов спалахнули дискусії щодо її майбутньої міжнародної ролі. Геостратегічна ситуація навколо неї ускладнювалася: занепокоєність з приводу зменшення військової присутності США в регіоні, майбутня поведінка Китаю та намірів Я. стати воєнною державою. В офіційних яп. документах початку 90-х рр. Ці загрози мали такий вигляд: Росія, корейський вузол, Китай, ПСА(раніше малася на увазі нестабільність в Індокитаї, тепер – тер. Суперечки в Під.-Кит. морі). ЗП Я. в 90-х не була теоретично оформлена як офіційна доктрина. Її лідери фактично взяли на озброєння концептуальні засади доктрини національних інтересів США. В рамках концепції нового світового устрою Токіо мав на меті: гарантувати мир і безпеку; поважати свободу і демократію; гарантувати безпеку та процвітання у світі в межах системи відкритої ринкової економіки; захищати навколишнє середовище, в якому забезпечуються гуманітарні стандарти життя; встановити стабільні МВ, базовані на діалозі та співробітництві. Головними стовпами ЗП Я. в 90рр. Були японо-америк. Відносини як основа всієї ЗП; зміцнення зв`язків з країнами АТР; участь у розв`язанні глобальних проблем(нерозповсюдження зброї, гуманітарна допомога та інтелектуально-культурна програма). На тлі офіційної позиції уряду в країні не припиняються дискусії щодо „вибору шляху”, тобто певної нової стратегії ЗП. Ці дискусії фокусуються на таких варіантах: пан`японізм, неоазіанізм(два варіанти на чолі з Я. або ж двосторонній кондомініум з КНР); спільна глобальна гегемонія(два варіанти – економічний і військово-політичний) та спільна регіональна гегемонія.1993р. доктрина Міядзави передбачала необхідність більш тісної співпраці з членами АСЕАН у пошуках тривалого бачення майбутнього миру і безпеки в регіоні. Сьогодні в Я. є реальним один напрям – на США, або ширше – на Захід. Сучасна політика Японії базується на доктрині спільної глобальної гегемонії. Три групи еліти , що підтримують його. Перша – за збереження наявних відносин з США з невеликими модифікаціями. Я. готова надати США право відповідати не лише за глоб. безпеку, а й за регіон., залишивши за собою статус молодшого брата. Друга – співробітництво має бути рівноправним і взаємовигідним, складова - участь японських „сил самооборони” в миротв. оп. ООН. Третя – готовність Я. поділити відповідальність за безпеку як на рег., так на глоб. рівні, зупинившись на цьому, Я. зможе стати світовою політичною державою.

Потрібно згадати про продовження амер-яп. договору безпеки, коли в квітні 1996р. Хасімото і Клінтон підписали спільну декларацію з питань безпеки. В вересні 1997р. відбулось підписання нових „Керівних принципів двосторонньої співпраці в сфері оборони”. Доктрина Хасімото „Євразійська дипломатія” – покращення всього спектра двосторонніх відносин з Росією, в тому числі, укладення мирного договору.2000р. план „Єльцина-Хасімото” – програма торгово-економю співпраці, що охоплює великі проекти в інвестиційній, енергетичній сферах, використання атома в мирних цілях. Під час візиту Путіна в Токіо 2000 року підписано Спільну заяву про взаємодію в МВ. Р. чітко виразила підтримку кандидатури Я. на постійне членство в РБ, а Я. заявила про важливість інтеграції Р. в СОТ. В рамках „Євразійської дипломатії” 4 принципи політики щодо КНР: взаєморозуміння, активізація діалога, розширення співпраці і спільна діяльність по будівництві нового світового порядка в цілях забезпечення миру в Азії після закінчення”х.в.”. Я. проводить політику 4 „ні” щодо Тайваня: ні – ідеї двох Китаїв, ні – ідеї незалежності Тайваня, ні – вступу Тайваня в ООН, ні – використанню Китаєм сили для приєднання острова. В 1998р. країни підписали Спільну декларацію, яка проголосила встановлення дружнього партнерства і співпраці в сфері миру і розвитку.