32. Зп кнр к.70-х. Теорія „трьох Світів”.

Доктрина „трьох світів”

Отже, на рубежі 60-70-х років у зовнішній політиці КНР стався крутий поворот - Радянський Союз почав розглядатися як головний зовнішній ворог. Китай стрімко пішов на зближення зі Сполученими Штатами. Поставивши завдання створення «широкого фронту проти СРСР», Пекін підвів під нього відповідну теоретичну базу. У виступі представника КНР на спеціальній сесії 00Н у 1974 р. всі минулі тези було зведено в загальну теорію « трьох світів ». Спочатку ця теорія виглядала таким чином: «перший світ» - СРСР та США - дві «супердержави»; йому протидіють «другий світ» - розвинуті держави та «третій» - країни, що розвиваються. Виходячи з такого поділу, Мао Дзедун зробив висновок про необхідність спільної боротьби «другого» та «третього» світів проти «першого». Однак означені настанови було швидко змінено: СРСР став вважатися «більш небезпечним, ніж США, вогнищем світової війни», а США, таким чином, - державою, що мало не потерпіла від радянської агресії. З цієї теорії випливало, що всім країнам потрібно створити «широкий міжнародний фронт боротьби» проти СРСР. Теза про те, що СРСР - головний ворог, була внесена до Конституції КНР 1978 р.

Основними чинниками цього суттєвого повороту в китайській стратегії можна вважати такі:

- головний фактор, безсумнівно, - загострення радянсько-китайських відносин. СРСР та КНР по суті стали військовими супротивниками;

- розрядка у відносинах Захід-Схід, що значно зміцнювала позиції СРСР на світовій арені, спонукала китайське керівництво приєднатися до менш небезпечного супротивника (Вашингтон) проти більш небезпечного -і Москви;

- на думку Пекіна, в умовах, що склалися. Білий дім мав бути більш схильний до діалогу з КНР, зокрема для того, щоб з «честю» виплутатися з в'єтнамської війни. На Вашингтон вплинуло те, що напруженість у відносинах між Москвою та Пекіном суттєво загострилася;

- уживалися заходи для подальшої його ізоляції в міжнародному комуністичному русі, «соціалістичному таборі». У своїй азіатській політиці СРСР не рахувався з інтересами КНР.

2 пол.70-х баланс сил в Індокитаї:

в 1975 р. після падіння Сайгону виникли всі передумови об’єднання В’єтнаму, який орієнтувався на СРСР; навесні 1975 в Лаосі постав новий режим, що знаходився під сильним впливом комуніст. В’єтнаму; одночасно в Камбоджі до влади прийшов прокитайський режим – перед КНР виникає загроза оточення з півдня прорадянським блоком.( на фоні загострення протиріч між СРСР та КНР

В самому Китаї в 76 р. Помирає Джоу Енлай та Мао Дзедун, розгортається боротьба за владу; врешті до влади приходить Ден Сяопін. Відбувається зміна пріорітетів в ЗП Китаю- економічні інтереси сприяють активізації діалогу із зх.державами. Починається пошук місця в американській стратегічній системі в Пд.Азії., вибір падає на Японію, як партера США в регіоні (дип. Відносини Японії та КНР встановлені ще в 1972р.) Окрім стратегічних інтересів, були й економічні, оскільки в грудні 1978 р. в КНР затвердено господарську реформу, здійснення якої було неможливе без зх. підтримки. КНР вдається зацікавити яп.ділові кола в співробітництві у сфері торгівлі, інвестицій та експлуатації кит.нафтових та сировинних ресурсів. В 78 р. в Японії виникає „кит.бум”, кульмінація – влітку 1978 р. підписано японо-кит. Договір про мир та дружбу: в преамбулі, а не в рсновному тексті докуенту, на чому наполягала Японія, містилася теза про протидію гегемоністичним прагненням третіх держав в Пд.Азії. Договір засвідчив перемогу китайської дипломатії, Кит. переконав Яп. та США у перевагах співробітництва з КНР на противагу СРСР.

Протягом 78 р. Вашингтон ліквідував всі перепони для встановлення повномасштабних

Дипл. Відносин з КНР: з Тайваню виведені американські війська,передбачалася денонсація амер-тайв. договору 1954р. , недивлячись на це, Конгрес США приймає навесні 79 р. закон про відносини з Тайванем – переводить іх у неофіційні контакти, не розриваючи В, що викликає певне роздратування з боку Китаю, який, відмовляючись продовжити термін дії радян.-кит. договору 1950р., паралельно виказує прагнення для нормалізації відносин із СРСР ; Картер заявив, що не проти продажу зброї до КНР з боку зх.держ., що дозволило КНР закупати її у Британії та Франції; в 1979 р. в Синьцзяні створено створено спільні центри з електронного слідкування за ядерними полігонами в КНР та МНР;січень 1979 офіційний візит Ден Сяопіна до США – формально встановлено дип.віднос. Цей візит здійснено на фоні загострення протиріч між В’єтнамом та КНР - на 77р. збільшилася кількість прикордонних сутичок між камбоджійськими та в’єтнамськими силами, в 77р. між ними розірвано диплом. Віднос.КНР намагалася переконати сторони в необхідності переговорів, вони відмовилися; 78р. загострення ситуації, бо СРСР збільшує військові поставки до В’єтнаму, а КНР- Камбоджі; 78 р. Півн.В. прийнято до РЕВ, а в листопаді 78 р. підписано радян.-в’єтнам. Договір про мир та дружбу.

В січні 1979 р в’єтнамські війська вторглися в Камбоджу та ліквідували режим Пол Пота, проголошено Народну Республіку Кампучія, пров’єтнамський режим- загроза інтересам КНР- зміна балансу сил на користь СРСР; в ході візиту Сяопіна до США американці дали зрозуміти, що неофіц. підтримують вторгнення кит., якщо воно матиме оборонний характер;

після повернення Сяопіна Китай 17 лютого 79 р. здійснив військову акцію проти В’єтнаму; кит-в’єтнам. війна тривала 1 місяць, В’єтнам подав до ООН скаргу на Кит.,звинувативши його в агресії : офіційно США не підтримали Китай, виступали за виведення в’єтн. Військ з Камбоджі, а кит – з В’єтнаму, направили авіаносець до Тонкійської затоки, аби слідкувати за розвитком ситуації. Існувала реальна загроза втручанню СРСР, що могло призвести до втягненню в конфлікт США з СРСР. У Вашингтоні республіканці критикують кит.політ.Картера. На цьому фоні відбувається похолодання в кит-амер відносинах. Але СРСР не вдається використати ситуацію для налагодження діалогу з КНР – після вторгнення в Афганістан розпочинається знову зближення по лінії Вашингтон-Пекін. Особливо активно розвивається співробітництво у військ.сфері.- у січні 1980 Кит відвідує мін.оборони США, а у травні до США- його кит.колега.в результаті переговорів США поч.постачати до КНР технологію подвійного призначення та допоміжне військ. устаткування(засоби зв’язку, транспортні літаки). Тобто протягом 74-79 рр. Кит та США виступають консолідованим блоком, практично на доктринальному рівні, проти СРСР, який, тим не менш, мав ситуативний характер.

Прийшовши до влади, Рейган заявляє про готовність заключити разові контракти на постачання КНР озброєння. Але в цілому за адміністрації Рейгана з її антикомуністичною риторикою, що певним чином стосувалася й Китаю, та збереження преференційних контактів з Тайванем призупинили розвиток амер-кит відносин, що сприяло коректуванню керівництвом Китаю свого ЗП курсу.