91.Ядерна програма Індії та етапи її реалізації.

У травні 1998 р. Індія, а потім Пакистан кинули виклик світовим нормам нерозповсюдження ЗМЗ, провівши випробування ЯЗ. Нині Індія і Пакистан продовжують розробку та удосконалення ЯЗ. У 2002 р. їх амбіції та прикордонні сутички мало не призвели до застосування ЗМЗ.

З 1992 р. Індія стала наполегливо заявляти про претензії на місце постійного члена в Раді Безпеки ООН. Продовжуючи дотримуватися традиційної для неї лінії на відмову від підписання Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, вона в 1996р. не поставила свій підпис під Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань.

Поставивши себе тим самим у положення напівізоляції, Делі зазнав поразки в ООН на виборах кандидата на місце представника від Азії в непостійні члени Ради Безпеки.

Позиція Делі по нерозповсюдженню ядерної зброї з моменту включення цього питання в міжнародний порядок денний (тобто із другої половини 60-х років) відрізнялася непохитністю й наявністю особливої логіки. Заявляючи про необхідність загального ядерного роззброювання й знищення всіх запасів накопичених ядерних засобів, а також іншої зброї масової поразки, Індія відмовляється визнати корисними які-небудь приватні рішення по цій проблемі. Сформовані обмеження числа ядерних держав п'ятьма державами представляється їй дискримінацією, тим більше що серед них перебуває Китай, здатний загрожувати її національної безпеки.

На думку офіційного Делі, поширення ядерної зброї може бути реально припинено лише в тому випадку, якщо воно саме по собі втратить цінність, якщо воно перестане бути ознакою влади й могутності і єдиним гарантом забезпечення національної безпеки. Інакше "граничні" і неядерні країни також будуть прагнути зміцнювати свою безпеку шляхом володіння ядерною зброєю, що зведе нанівець всі зусилля по встановленню режиму його нерозповсюдження. Такий підхід буде особливо небезпечний у регіонах, де зберігається високий рівень конфронтації у відносинах між окремими державами. Тому, на думку індійських експертів, єдиний шлях до реального забезпечення нерозповсюдження ядерної зброї - це його повна заборона.

Слід зазначити, що відношення Індії до проблеми нерозповсюдження ядерної зброї має не тільки регіональне й глобальне виміри, але також є предметом дискусій між різними політичними партіями й суспільними групами усередині країни. Фактор погрози з боку, у першу чергу, ядерного Китаю, а також й Пакистану, послідовно використовуається керівництвом Індії у внутрішньополітичних цілях заради консолідації різних політичних сил і боротьби з опозицією перед особою зовнішньої небезпеки. У цей час висуваються й доводи, пов'язані з виникненням нових ядерних держав на місці трьох колишніх радянських республік. Так, Дж. Д. Сетхи ("Гіндустан Таймс") висуває чотири причини, по яких Індія повинна негайно зробити ядерний вибір:

1. Це єдина відповідь на погрозу безпеки Індії з боку Китаю й аргумент проти будь-якого можливого шантажу в кризових ситуаціях.

2. Прискореного рішення цього питання вимагає ситуація з ядерною зброєю в колишніх республіках СРСР.

3. Незалежно від того, чи зробить Пакистан останній крок убік володіння бомбою чи ні, пакистано-китайський альянс залишається серйозною погрозою безпеки Індії.

4. У результаті колапсу Радянського Союзу в Індії в один момент зникло відчуття реальної або психологічної захищеності, і вона залишилася абсолютно уразливою.

Точка зору уряду Індії й більшості індійських експертів по питанню приєднання до Договору залишається незмінно негативної, про що свідчать і заяви прем'єр-міністра Індії Нарасимха Рао, зроблені їм протягом 1994 р. як у себе на батьківщині, так і під час офіційних візитів у США й інші країни Заходу.

Ядерна політика Індії продовжує з'єднувати в собі розвиток ядерної технології з метою використання її в мирних цілях зі збереженням при цьому можливості вибору й переходу "ядерного порога" у військовій області.