- •1. Паназійзькі концепції та їх роль у розвитку системи мв в Азії.
- •2.Дип.Діяльність яп.Уряду в період до підпис. Сан-Франциського мирного договору
- •3. Конституційні основи зовнішньої політики Японії.
- •4. Основні правові та політичні засади демілітарізації японської політики.
- •5. Японсько-американські відносини у 1950-і-у першій половині 1970-х рр.
- •8.Американсько-японський військовий союз у 1951 -1960-і рр.
- •10. Нормалізація японсько-радянських відносин. Спільна радянсько-японська декларація 1956 р.
- •11. Японсько-радянські відносини у другій половині 1950-60 рр
- •12.Японо-рад відн у 70-80рр.
- •14. Японсько-китайські відносини у період до встановленя димломатичних відносин.
- •15. Встановлення дипломатичних відносин між Японією та Китаєм та остаточна нормалізація японсько-китайських відносин.
- •16. Японо-китайські відносини в 1990-2000-і рр.
- •17 Японо-азіатські відносини
- •21. Основні пріоритети зп Японії в 80рр.
- •22. Зп стратегії Японії у 90-х рр. - на початку XXI ст.
- •23. Політика Японії щодо Південно-Східній та південної Азії XX-XXI ст.
- •24. Близькосхідна політика Японії кінця хх-поч.Ххі
- •25. Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.
- •26. Миротворча дільність Японії.
- •27. Нерозповсюдження ядерної зброї в зп Японії
- •29. Зп Китаю у 50 – 60-ті рр.
- •30. Зп кнр періоду „культурної революції”
- •32. Зп кнр к.70-х. Теорія „трьох Світів”.
- •34. Зп доктрини кнр 1980-1990-і рр.
- •37. Підходи кнр до вирішення тайванського питання 1980-2000 роки.
- •38. Вплив Тайванської проблеми на китайсько-американьскі відносини
- •41.Китайсько-американські відносини у 1980-в п.П.90х рр.
- •43. Політика кнр у Корейській війні 1950-1953рр
- •44.Китайсько-радянс відн 40-50-ті .
- •45.Розкол у китайсько-раданських выдносинах та його поглблення в 1960-ті – 1970ті роки
- •46.Проблема кордонів у китайсько-радянських відносинах
- •48.Місце та роль кнр в сучасних мв.
- •50. Російсько-китайські відносини у 1990-х рр.
- •51. Китайсько-російські відносини у 2000-х
- •52. Близькосхідна політика кнр
- •53. Політика кнр щодо країн третього світу
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •54. Проблема „воз”єднання бутьківщини”
- •55. Політика кнр в Індокитаї
- •56. Еволюція ставлення до проблеми кордонів
- •57. Китайсько-індійські відносини у 50-70
- •58. Китайсько-індійські відносини 80-2000
- •59. Зовнішня поілтика кндр у 50-80
- •60. Зп Кореї у 50-80
- •61. Проблема об'єднання у відносинах держав Корейського півострова.
- •62. Між корейський діалог у 1980-2000 рр.
- •63. Проблема ядерної безпеки на Корейському півострові
- •64. Становлення зовнішньої політики Індонезії у другій половині 1940-1950-і рр.
- •65. Зовн.Політика Сукарно в кінці 1950-на початку 1960рр.
- •66. Зовнішня політика Сухарто у 1960-1980 рр.
- •68.Індонезійсько-малайзійські відносини
- •71. Зп Індонезії у 1990-2000 рр
- •76, 77, 78.Конституційні основи зп Індії, роль Неру в її формуванні.
- •80.Індійсько-радянські відносини 1950-60рр.
- •82. Індійсько-російські відносини
- •84. Індійсько-американські відносини 1990-2000рр
- •85.Вплив територіальних проблем на відносини Індії з прикордонними країнами у 1960-на поч. 1970рр
- •87.Індійсько-пакистанські конфлікти 1960-70рр
- •88. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-2000-і рр.
- •89.Створення саарк та її місце в зп Індії
- •90.Регіональна політика Індії в Пд..Азії у 1990-2000-і рр.
- •91.Ядерна програма Індії та етапи її реалізації.
- •94.Основи пакистансько-американського зближення і пакистансько-китайського зближення у 80ті роки.
- •95.Афганська політика Пакистану 1940-80ті роки.
- •96. Афганська політика Пакистану після виведення радянських військ з Афганістану.
- •97. Ядерна програма Пакистану та її реалізація.
- •98.Основні проблеми зовнішньої політики Ірану після Другої світової війни
- •99. Ірансько-американські відносини 40-70 рр.
- •100.Ірансько-британські відносини у 1940-1970і роки.
- •101. Політика Ірану на Близькому та Середньому Сході у 1950-і – 1970-і рр.
- •102. Конституційні та ідеологічні засади зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран
- •103. Концепція та політика експорту ісламської революції в зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран
- •104. Ірансько-радянські відносини.
- •105. Ірансько-російські відносини
- •106. Ірано-американські відносини.
- •107. Політика Ірану щодо країн снд.
- •108. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської Затоки
- •109. Близькосхідна політика Ісламської Республіки Іран
- •110. Ядерна програма Ісламської Республіки Іран і позиції великих держав
- •111. Зп Іраку 40-50рр роль.
- •112. Внешняя политика Ирака в 60-70-х гг.
- •113. Ірак у міжарабських мв.Боротьба Багдада за лідерство в араб світі.
- •115.Вплив Ірано-іракської війни на структурування близькосхідної системи мв.
- •117.Ірак в мв після кувейтської кризи
- •118.Іракське питання в оон в кінці хх-го - на початку ххі-го століття.
- •120.Створення Ради співробітництва арабських країн Перської затоки.
- •121. Політика Саудівської Аравії в арабському світі.
- •122. Політика Саудівської Аравії на пострадянському просторі.
- •123. Зовнішня політика Туреччини на поч. Хол. Війни. До 1953 року( тезово)
- •124. Місце та роль Туреччини в військово політичних союзах під егідою сша.(тезово)
- •125. Зп Туреччини в 1950-1960 ті роки
- •126. Турецько-американські відносини в 2-гій пол. 1960-тих – на поч. 1980-тих років
- •127 Турецько американські мв 1980-1990
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •130. Турецько-грецькі відносини
- •131 Місце нато в зп Туреччини
- •132 Туреччина- єс
- •134. Турецко-израильских отношениях
1. Паназійзькі концепції та їх роль у розвитку системи мв в Азії.
Паназійські концепції будуються на національних засадах та принципах лідерства азійських дер-в.
В кінці 19 ст. Японський мислитель Юкіті Фукудзава написав працю «залишаючи азію», де пропонувалося розбудова ЗП на національних засадах і між азійськими дер-ми. Необхідність побудови відносин на принципх лідерства Японії.
В 1924р. Сунь Ятсен (китаєць) у своєму виступи висунув ідеологію паназійства, яка передбачала необхідність поставити в центрі примат азіських дер-в у різних сферах на основі власних азійських традицій, а не європейськоцентриських. Але висувалися ідеї можернізації за європейським зразком для укріплення позицій в світі. Основою політичних традицій мали стати визвольні рухи.
Але після 2 св. Війни перемогла концепція Китаю, тому що Яп. почали сприймати як загрозу для азійських країн, також для Заходу. Межі Азії визначалися без Японії.
Можна зазначити ще 2 паназійські концепції – індійська, запропонована Неру, концепція неприєднання, як основа ЗП азійських країн, включала існування державності та різновекторності в ЗП. Індонезійська концепція – концепція неоколоніалізму, запропонована Сукарно. Ці 2 концепції панували до кінця 60-х рр. В цей час вже можна було говорити про сформований азійський регіон, існувала наявність системних конфліктів між регіональними акторами, країни набували власної субєктності в цих конфліктах.
2.Дип.Діяльність яп.Уряду в період до підпис. Сан-Франциського мирного договору
2.09.1945 в Токійській затоці на борту амер. лінкора «Міссурі» була підписана беззастережна капітуляція Японії. Амер. генерал Д. Макартур був призначений головнокомандуючим союзними окуп. військами в Японії, які, незважаючи на символічні брит. й австралійські контингенти, фактично складались лише з амер. частин. Амер. окуп. адміністрація розпочала масштабні реформи політ, системи, економіки, с. г-ва, освіти та ін. Прагнучи встановити свій вплив у ЦСЄ, СРСР у грудні 1945 на Московській нараді міністрів закордонних справ СРСР, США і Великої Британії фактично поступився Вашингтону ініціативою в справі врегулювання з Японією. На цій самій нараді створено 2 міжнар. контрольні органи — Далекосхідна комісія (ДСК) і Союзна Рада для Японії, які здійснювали формальний контроль над окупованою Японією. Ще в жовтні 1945 у Вашингтоні оголошено про створення Далекосхідної консультативної комісії в складі д-ав, що підписали Акт про капітуляцію Японії: США, СРСР, Китай, Велика Британія, Франція, Австралія, Нова Зеландія, Канада, Нідерланди. Функції Комісії обмежувались представленням рекомендацій головнокомандуючому. Однак через протидію Кремля на Московській нараді була підписана угода про створення замість Далекосхідної консультативної комісії ДСК, яка мала формулювати політ, лінію, принципи й заг. основи щодо Японії. Крім вищезгаданих країн до складу Комісії увійшли Індія та Філіппіни. Було прийнято принцип одноголосності СРСР, США, Великої Британії та Китаю при голосуванні з політ, питань. Місцеперебуванням Комісії визначено Вашингтон. Союзна Рада для Японії включала в себе представників США, СРСР, Китаю й Великої Британії та знаходилась у Токіо. Вона відігравала роль консультативного органу при головнокомандуючому союзними військами в Японії. Т. ч. реальна влада зосередилась у руках генерала Д. Макартура.
Окуп. адміністрація активно проводила лінію на демілітаризацію, демократизацію й декартелізацію Японії. 3.05.1947 набрала чинності підготована у штабі Д. Макартура Конституція Японії. У країні ліквідувалась абс. монархія, а імпер. влада збереглась лише як «символ держави і єдності народу». Японія відмовлялась від війни як засобу нац. політики та від утримання регулярної армії. ДСК підготувала документ «Основна політика відносно Японії після капітуляції», який був одноголосно прийнятий 19.06.1947 і формував головну політ, лінію союзних країн щодо Японії. Того самого 1947 США виступили з пропозицією почати підготовку мирного дог-ру з Японією, але відразу ж виникли серйозні розбіжності щодо процедури підготовки. СРСР пропонував використати механізм Ради міністрів закордонних справ, а США — скликати конференцію країн-членів ДСК. Після проголошення КНР 1.10.1949 і початку Корейської війни 1950-53 США взяли курс на поступове відновлення япон. пром. потужності й перетворення Японії у свого союзника в регіоні. Відтак у процесі обговорення проектів мирного дог-ру між США й СРСР зберігались істотні розбіжності. У березні 1951 держдепартамент США представив СРСР черговий проект мирного дог-ру. Кремль продовжував наполягати на використанні РМЗС і врахуванні інтересів КНР. США погодили проект дог-ру з Великою Британією і вже спільний амер.-англ. проект знову було передано рад. стороні. У ньому практично не враховувались інтереси СРСР, а КНР повністю ігнорувалась. Разом із тим, домагаючись прийняття своїх пропозицій, СРСР ухвалив рішення направити делегацію на мирну конференцію в Сан-Франциско, яка відбувалась 4-8.09.1951 за участю представників 52 д-ав. Не брали
участі в конференції КНР, Індія, Бірма, ДРВ, КНДР, МНР. Рад. делегації не тільки не дали можливості представити свій проект мирного дог-ру, але й запропонувати поправки до амер.-брит. проекту. Тому СРСР, а з ним Польща й Чехословаччина відмовились підписати мирний договір із Японією.Фактично одразу після завершення Другої світової війни в Японії розпочались виступи політ, та громад, орг-цій за повернення Півд. Курил під япон. суверенітет, внаслідок чого виникла П. К. п., або «проблема Північних територій», як її визначають в Японії. Подальша інтернаціоналізація проблеми була спричинена еволюцією позиції США від заперечення япон. претензій до їх підтримки, що було викликано розгортанням глобального протистояння СРСР та США в «Холодній війні». Під час Сан-Фран-циської конференції 1951, скликаної для підписання мирного дог-ру з Японією, позиція США полягала в тому, що «острови Кунашир, Ітуруп, Шикотан із прилеглими островами та група островів Хабомаї ніколи ані історично, ані географічно не складали частину Курильських островів, відтак СРСР не має права окупувати їх на підставі т. зв. Ялтинської угоди». Підтримка япон. позиції в територ. питанні США, Великою Британією та їхніми союзниками викликала незадоволення СРСР, який через незгоду із запропонованими принципами територ. розмежування відмовився підписати Сан-Францись-кий мирний договір 1951. У ньому зафіксована відмова Японії від усіх прав і претензій на Курильські о-ви, а також на ту частину Сахаліну та прилеглі до неї острови, суверенітет над якими Японія одержала за Портсмутським миром 1905. Договір, однак, не встановлював, під суверенітет якої д-ви переходять згадані території.