34. Зп доктрини кнр 1980-1990-і рр.

Недивлячись на тривалий період протиріс між СРСР та КНР, з поч. 80-х в КНР приймається рішення переглянути В із США та трохо повернутися в сторону СРСР.

Прийшовши до влади, Рейган заявляє про готовність заключити разові контракти на постачання КНР озброєння. Але в цілому за адміністрації Рейгана з її антикомуністичною риторикою, що певним чином стосувалася й Китаю, та збереження преференційних контактів з Тайванем призупинили розвиток амер-кит відносин, що сприяло коректуванню керівництвом Китаю свого ЗП курсу. Крім того, у травні 82 р Брєжнєв в Ташкенті виголошує промову- ідея заходів довіри на кит-рад кордоні. Повторює пропозиції в Баку у вересні 82 р.зрештою, вз 82 р. розпоч.переговори між Кнр та СРСР. На рівні заступників мін.зак.справ.

Це знаменувало поворот у політ. Китаю, що одержав назву курсу на "рівновіддаленість", під якою розумівся відхід від ідеї єдиного фронту проти гегемонії на користь мирного співіснування з обома наддержавами. Дана лінія була закріплена в документах XІІ з'їзду КПК у 1982 р. Цей курс будувався на новій оцінці погрози з боку СРСР. Незважаючи на ворожість і силову перевагу, Радянський Союз протягом 20 років не намагався завдати удару по Китаю . Це підвело китайських керівників до думки про те, що хоча СРСР являє собою загрозу, вона менш реальна, чим було прийнято вважати . При цьому в Пекіні виникло відчуття, що США маніпулюють Китаєм у своїх інтересах.

Тоді ж було вироблено концепцію „мирної дипломатії”, що була закріплена у Конституції:

- КНР не визначав головного супротивника для протистояння

- проголошено протидію гегмонізму ( імперіалізм, колоніалізм та неоколоніалізм)

- позиція щодо Тайваню лишається незмінною

- визначається необхідність укріплення КНР як незалежної держави, що розуміється як неучасть у військ.союзах

- закріплення принципу економізації ЗП, що передбачав встановлення нормальних відносин з усіма державами світу

- проголошено провідну роль Кит у третьому світі

- до Конституції повернено принцип мирного співіснування

- визначено необхідність якомога швидшого вирішення прикордонних проблем.

Прийшовши до влади, Рейган заявляє про готовність заключити разові контракти на постачання КНР озброєння. Але в цілому за адміністрації Рейгана з її антикомуністичною риторикою, що певним чином стосувалася й Китаю, та збереження преференційних контактів з Тайванем призупинили розвиток амер-кит відносин, що сприяло коректуванню керівництвом Китаю свого ЗП курсу- Ден Сяопін у 1986 р. уточнює ЗП концепцію:

теза про гегемонізм знімається

-вперше говориться про те, що світову війну можна уникнути

підтверджено, що Китай є частиною третього світу, але він не претендує на лідерство

основою ЗП проголошено відкритість Китаю

( але,недивлячись на охолодження кит-амер В, співробітництво в економ.сфері продовжує бути надзвичайно активним.).

розпочинається реалізація ЗП концепції: липень 1986 р подано заявку до ГАТТ з питання поновлення членства, відбувається диверсифікація у прийнятті ЗП рішень, контакти з КНДР, переговори з Індією, з 1987 р переговори з Монголією.

У 1988 р констатується реалізація завдань „мирної дипломатії”.

Після подій на пл. Тяньаньмень (подавлено виступи молоді, що вимагала лібералізації політичної системи в країні), реакція на яку з боку міжн.спільноти була досить жорсткою- введено економ.санкції, в КНР у 1989 р розроблено концепцію „пасивної дипломатії”, яку було зведено до таких принципів у ЗП, проголошених у 1990 р Ден Сяопіном перед КПК:

КНР має діяти обережно, не вибігати наперед

Повинен обмежитися тими напрямками, що забезпечують економ.інтереси Кит- закріпити існуючі позиції

КНР не претендує на лідерство серед країн третього світу, бо не готовий взяти на себе відповідальність за інших

Всі ці принципи зведено до документу під назвою „26 ієрогліфів” (обережність, оюмеженість, накопичення потужності, закріпл.досягнутих позицій, перевага пасивній дипломатії, не бути лідером, економіка попереду політики).

Сер. 1990-х р виникає необхідність докорінного перегляду ЗП- ухвалено концепцію „багатополярного світу”:

було введено вперше окремі регіональні комплекси у ЗП

АСЕАН – завдання – встановлення активного партнерства ( співробітництво з метою створеня ЗВТ; співроб.у безпековй сфері; створення системи запобугання конфліктів лише в рамках держав регіону)

Центральна Азія – забезпечення багатополярності на основі кит-російського союзу з метою недопущення будь-якої нерегіональної держави до втручання у регіон та для розвитку регіону

АТР – завдання забезпечити безпеку через вирішення прикордонних питань, але на лінії двосторонніх відносин; сюди ж відносяться й відносини з Японією та В’єтнамом, оскільки КНР намагалася виділити Азію як регіон виключно дружніх відносин; крім того тут Відносини з Тайванем.

(Остання ЗП концепція прийнята у 2003 р „перехід від пасивної до активної дипломатії”)

35. ЗП КНР 90-2000рр

Китай всегда придерживается независимых и самостоятельных принципов. Исходя из коренных интересов китайского народа и народов мира и реальных событий, Китай вырабатывает свою позицию и политический курс по всем международным вопросам; он не подчиняется никакому внешнему давлению извне, не устанавливает никаких стратегических отношений с крупными державами или блоками стран, не участвует в гонке вооружений, не проводит военную экспансию. 2, Китай выступает против гегемонизма и защищает мир во всем мире. Китай считает, что государства, не крупные и малые, не сильные и слабые, не богатые и бедные, являются равноправными членами международного сообщества. Разрешение конфликтов между странами осуществляется мирным путем; не надо прибегать к оружию и угрожать друг друга силой, нельзя ни под какими предлогами вмешиваться в внутренние дела других стран. Китай никогда не навязывает другим странам свой социальный порядок и идеологию, и не позволяет другим странам навязывать их социальный строй и их идеологию Китаю. 3, Китай активно содействует созданию справедливого и рационального нового международного политического и экономического порядка. Китай считает, что новый порядок должен отражать требования развития истории и векового прогресса, должен выражать общие пожелания и интересы народов всего мира. Пять принципов мирного сосуществования и другие общепринятые правила международных отношений должны стать основой для создания нового международного политического и экономического порядка. 4, Китай желает создать и развивать дружественное сотрудничество со всеми странами на основе пяти принципов мирного сосуществования, а именно: взаимного уважения суверенитета и территориальной целостности, взаимного ненападения, невмешательства во внутренние дела друг друга, равенства и взаимной выгоды, мирного сосуществования. Развитие дружественного сотрудничества с соседними странами является важной составной частью китайской внешней политики. Китай разрешил оставленные историей проблемы, связанные с большинством соседних стран, и проводит бурное развитие взаимовыгодного сотрудничества с этими странами. Укрепление сплоченности и сотрудничества с развивающимся странами рассматривается как основная предпосылка китайской внешней политики. Китай и развивающиеся страны находятся в общем историческом процессе, перед ними стоят общие цели, а именно: защита независимости страны и осуществление экономического развития. Сотрудничество между ними широко и перспективно. Китай уделяет внимание улучшению и развитию отношений с развитыми странами, выступает за уважение стран друг к другу, поиск общих решений при наличии разногласий, расширение взаимовыгодного сотрудничества вне социальных режимов и идеологий. Надо вести диалог на основе равенства и взаимного уважения, не проявлять сопротивления, как можно лучше разрешать разногласии между сторонами. 5, Китай осуществляет всестороннюю политику расширения связей с внешним миром, он желает на основе равенства и взаимной выгоды заниматься со всеми странами и регионами мира торговлей, осуществлять технико-экономическое сотрудничество и культурный обмен с целью содействии совместному процветанию. Вплоть до 2001 года в Китае созданы 390 тыс. предприятий с участием иностранного капитала, договорная сумма которых составила 745 млрд. 900 млн. ам. долларов, сумма реализации ? 395 млрд. 500 млн. ам. долларов. В 2001 году импортно-экспортный торговый оборот Китая составил 509 млрд. 800 млн. долларов США, заняв шестое место в мире. Спустя 15 лет, 11 декабря 2001 года, Китай вступил во Всемирную Торговую организацию. Помимо соответствующих прав Китай уже приступил к выполнению своих обязательств в системе ВТО, играет активную роль в деле содействия всемирному процветанию и прогрессу. Мировая экономика представляет собой единое целое. Экономическая интеграция привносит в экономику всех стран мира не только шансы но и большой риск. Защита финансовой стабильности, преодоление финансового кризиса и обеспечение экономической безопасности являются общим вызовом, перед которым поставлены правительства всех стран мира. 6, Китай принимает активное участие в многосторонних дипломатических мероприятиях, являясь надежной силой в деле защиты мира во всем мире и стабильности в регионах мира. Китай является постоянным членом Совета Безопасности ООН, активно участвует в мероприятиях по разрешению горячих вопросов в регионах мира политическим путем. Китай направляет персонал для участия в миротворческой деятельности ООН. Он выступает за реформу ООН, поддерживает курс на осуществление ООН и другими многосторонними организациями их важной роли в международных делах. Китай неуклонно выступает против терроризма в любой его форме и вносит свой вклад в дело борьбы с ним. Китай прилагает активные усилия для продвижения процесса контроля над вооружениями, разоружением войск и нераспространением оружия. Ныне Китай уже входит во все международные Договоры о контроле над вооружением и о нераспространении оружия. В деле нераспространения оружия Китай всегда строго выполняет свои обязательства и совершенствует правовую систему в этой сфере. В Китае создана была комплексная система по контролю за увеличением экспорта оружия. Китайское правительство всегда придает важное значение правам человека и прилагает неустанные усилия в этом направлении. Китай уже вступил в 18 конвенций по правам человеке, в том числе в ?Международную конвенцию по экономическим, социальным и культурным правам?, и заключил ?Международную конвенцию по правам граждан и политическим правам?.

36. Тайванська проблема — визначення між­нар.-прав. статусу Тайваню та принципів орг-ції його відносин із КНР. За Сімоносекським мирним договором 1895о. Тайвань було передано Японії в «довічне володіння»; управління здійснював япон. військ, губернатор, що був наділений дик­таторськими повноваженнями. Відповідно до рішень Каїрської американсько-англійсько-китай-ської конференції 1943, Тайвань по закінченні Другої світової війни мав бути повернений Китаю. Це рішення було підтверджене Ялтинською (Крим­ською) і Потсдамською (Берлінською) конференці­ями 1945. Із капітуляцією в жовтні 1945 розташо­ваних на Тайвані япон. військ управління остро­вом перейшло до представників гомінданівського режиму Китаю. Після поразки в громадян, війні та утворення 1.10.1949 Китайської Народної Республіки (КНР) гомінданівський уряд на чолі з Чан Кайші евакуювався на Тайвань, де формально було збережене попереднє держ. утворення — Ки­тайська Республіка. Було оголошено про пере­ведення в Тайбей центр, уряду, який офіційно продовжував представляти Китай на міжнар. арені, у т. ч. як постійного члена Ради Безпеки ООН. Більшість д-ав світу не визнали КНР і під­тримували відносини з Китайською Республікою на Тайвані. Водночас КНР розглядала Тайвань як невід'ємну частину території Китаю, а будь-які спроби проголошення його незалежності — за­зіханням на її територ. цілісність. У період Корей­ської війни 1950-53 США взяли Тайвань під свій захист (указ Президента США від 27.06.1950), і на острів почала надходити значна амер. допомога. У грудні 1954 США підписали з урядом Китай­ської Республіки Договір про взаємодопомогу, який передбачав пряме воєнне втручання США на боці тайваньського режиму в разі дій збройних сил КНР із метою приєднання острова, а також давав США право розміщувати свої збройні сили на Тайвані та прилеглих до нього островах.

Поступове зміцнення міжнар. позицій КНР сприяло її дип. визнанню: 1963-75 кількість д-ав, що офіційно визнавали Тайвань як представ­ника Китаю, зменшилась із 66 до 26, а тих, які встановили дипломатичні відносини з КНР, зросла з 50 до 112.