109. Близькосхідна політика Ісламської Республіки Іран

Головними союзниками Ірану на Близькому Сході залишаються Сирія й Ліван. Сирія була єдиною країною, що протягом всієї ірано-іракської війни надавала політичну й моральну підтримку Ірану. Для Сирії важлива та фінансова допомога, яку надає їй Іран і його економічна й військова підтримка її позицій у Лівані. Але побоювання сірійського керівництва викликають спроби Ірану поширити ідеї ісламської революції в Сирії.

Сьогодні у зв'язку з поглибленням процесу близькосхідного врегулювання й різкого негативізму іранського керівництва із цього питання, Сирія дещо дистанціювалася від Ірану й більше наблизилася до арабського миру.

Іран є однієї з небагатьох країн, що не визнають можливість самого існування держави Ізраїль. На цій константі тримається весь палестинський напрямок близькосхідної політики Тегерана. Тому Іран не схвалив міжнародний проект урегулювання ізраїльсько-палестинської кризи під назвою «Дорожня карта», розроблений ООН, Європейським союзом, США і Росією. У Тегерані вважають, що можливість розблокування близькосхідного мирного процесу може привести до зміни балансу сил у регіоні не на користь ІРІ. Іран украй зацікавлений у тому, щоб, з одного боку, не дати нікому ізолювати себе від участі в найважливіших політичних процесах на Близькому Сході (у тому числі й по палестинській проблемі), з іншого боку - постійно підсилювати свою присутність у регіоні. Тегеран неодноразово висловлював твердий намір підтримувати ісламський опір на півдні Лівану й у Палестині, що є, по суті, своєрідним методом здійснення іранського впливу в регіоні.

Насамперед, мова йде про підтримку Іраном збройних екстремістських угруповань, які багато хто (залежно від своєї політичної орієнтації) називає терористичними, інші – національно-визвольними. Не секрет, що головним знаряддям ІРІ на палестино-ізраїльському напрямку близькосхідної політики є збройні формування ліванської«Хезболлах». За оцінками західних ЗМІ, вони нараховують 3-3,5 тис. чоловік, (у т.ч. до 150 військовослужбовців іранського Корпусу стражів ісламської революції (КСІР). Відносини «Хезболлах» з Тегераном базуються на спільності шиїтській доктрини й невизнанні Держави Ізраїль.

Іранська допомога ліванським союзникам носить всеосяжний характер: фінансування, дипломатична й політична підтримка, підготовка ідеологічних і військових кадрів, поставки озброєння, військової техніки, боєприпасів і спорядження, гуманітарні поставки. Разом з тим слід відзначити, що при президенті М. Хатамі, який представляв більш помірну частину іранської релігійно-політичної еліти, щорічна фінансова допомога «Хезболлах» скоротилася з 60-100 млн. доларів до 30 млн. Однак з приходом в 2005 р. на президентську посаду консерватора Мохамеда Ахмадінежада ця допомога знову відчутно зросла.

Навряд чи в найближчі роки позиція Ірану по палестино-ізраїльській проблемі зміниться. ІРІ буде всіма силами протидіяти будь-якій угоді з розв’язання цього конфлікту, якщо в ньому хоч у малому ступені будуть враховані інтереси Ізраїлю. Тільки капітуляція Тель-Авіва влаштує Тегеран.