11. Японсько-радянські відносини у другій половині 1950-60 рр

В січні 1955 в япон. ЗП проголошено новий курс політики щодо СРСР, суть якого полягала у кроках для зближення із СРСР. І передбачалося, що питання наступних двосторонніх переговорів повинні стосуватися таких проблем:

- територіальні претензії

-питання участі Яп у проведені видобув. та розвідувал. робіт у Сибіру

Влітку 1955 в Лондоні розпочалися рад-яп переговори про припинення стану війни,підписання мирного дог та встанов диплом та торг В. Недивлячись на положення Сан-Франц мирного договору, з самого початку яп висунули територ претензії на о.Хабомаї, Шикотан, архіпелаг Тісіма та півд част о. Карафуто(Сахалін). Прото згодом в Токіо зрозуміли, що це може призвести до загострення В із СРСР та зіртвати вступ Яп до ООН, тому вирішили обмежетися претензіями лише щодо півд част Курил, знову наголосивши, що вона ніби не підпадає під дії Сан-Франц. Договору ( згідно якого Яп відмовлялася від Курил на основі Ялтинських домовленостей) Яп намагалася заручитися підтримкою в цьому питанні тих сторін, що підпис Сан-Фран договір. Восени 1955 Яп звертається до урядів США, Брит та Фр із запитом: чи вважають вони, що до Курил, про які зазначалося в Сан-Фран, не входять о. Кунашир та Ітуруп. Але, окрім США, ні Фр, ні Брит не підтримали яп варіант визначення приналежності даних островів. США протягом всього часу здійснювали тиск на кабінет Хатояма з метою недопущення повної нормалізації яп-рад В та визначення лінії кордону між ними, вдаючись навіть до прямих погроз. Ще восени 1955 Далес направив ноту Яп, де попереджав, що розширення економ. зв.та нормалізація В із СРСР може призвети до призупинення програми допомоги Яп з боку США. А напередодні підписання Спільної деклорації Далес пригрозив, що у випадку, якщо за мирним договором з СРСР Японія погодиться визнати Півд Сахалін та Курили за СРСР, то США навіки збережуть за собою о.Окінаву та архіпелаг Рюкю. Аби недопустити підписання мирного договору з СРСР, США ще у вересні 56р в ноті ..яп уряду заявляють, що визнають за Яп права на Курили, а домовленості в Ялті вважають лише декларацією про спільні цілі, котра не має жодної юридичної сили,і таким чином створюючи необхідну базу для висування територіальних претензій до СРСР.Проте, недивлячись на тиск з боку США, кабінет Хатоями в жовтні 1956 р підписує Спільну декларація, де говорилося, що РС підтримує яп бажання на вступ до ООН, готовий передати Яп о.Хабомаї та Шикотан, але за умови укладання мирного договору. Такі поступки з боку СРСР були не просто неочікуавними, так Яп розширювала свою зону рибальства,а це питання було одним із наріжних каменів рад-яп відносин. В результаті підписання Спільної декларації були створені умови для укладання мирного договору. Але така ситуацію не влаштовувала Америку, вона в ультимативній форма почала вимагати від Хатоями непідписання жодної мирн.угоди на основі Спільної декларації, збільшила тиск на Яп і досягла відставки кабінету.. До влади прийшов проамерикансько налаштований пр-мін Кісі. З цього моменту переговори про укладання мирного договору з СРСР зайшли в глухий кут, адже позиція Яп знову стала непримиренною- претензії висувалися до всіх Курил. Після в 1960 відбулося підписання яп-амер договору безпеки, який ще більше ускладнив вирішення питання про лінію кордону між Яп та СРСР, адже тоді будь-які територ поступки в бік яп сприяли б розширенню терирор супротивника на Дал.Сх. Договір безпеки був розцінений СРСР як ворожий акт і рад. уряд заявив, що питання територ врегулювання з Яп після Другої св.війни вже вирішено відповідними міжнародними домовленостями – відмовився від Спільної декларації. Наступні рад-яп переговори характеризувалися тим, що Яп намагалася підкріпити свою позицію щодо півд.Курил кампанією за повернення „північних територій”, а СРСР стояв на тому, що територ питання не існує. Впринципі така страткегія абсолютно відповідала інтересам Яп- наявність ворогу в обличчі СРСР сприяла залученню фінансов доп з боку США для відновлення економіки, повернення до міжн співтовариста за підтримки американської військової могутності та забезпечення безпеки.