108. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської Затоки

Одне з важливих завдань зовнішньої політики ІРІ – зміцнення позицій у Перській затоці. Іран - одна з найбільших держав регіону. На всьому протязі своєї історії Іран боровся за домінуюче положення в цьому районі. В 60-70-і роки ХХ століття він був близький до здійснення своєї мрії. Але в результаті ісламської революції 1978-1979 р. Іран перестав бути лідером у Перській затоці, особливо ослабнули його позиції після ірано-іракської війни.

Іран життєво зацікавлений у нормалізації відносин зі своїми південними сусідами як з політичної, так й економічної точок зору. Безпека ІРІ завжди буде перебувати під загрозою, якщо арабські держави й особливо Саудівська Аравія, будуть проявляти ворожість до Ірану. Іранська економіка також має потребу в зближенні ІРІ з багатими арабськими сусідами. Але підтримка іранськими радикалами ісламістських рухів у ряді мусульманських країн заважає цьому зближенню.

Важливо й те, що Іран не відмовився від прагнення зайняти лідируюче положення в Перській затоці. З ослабленням Іраку в результаті операції “Бура в пустелі” в Ірану знову з'явилися надії на провідну роль у регіоні. Після закінчення ірано-іракської війни й у результаті політики нейтралітету, яку зайняв Іран у кувейтсько-іракському конфлікті, довіра до ІРІ в арабських країнах зросла, що привело до певної нормалізації відносин з державами Перської затоки. Іранський уряд спробував навіть взяти участь у системі регіональної безпеки, що спочатку складався успішно в рамках “Дамаської декларації” 1991 р. Однак, країни Перської затоки уклали ряд двосторонніх угод про оборону зі США, і це викликало невдоволення Ірану у зв'язку зі зміцненням американської присутності в Перській затоці. Тегеран переглянув своє ставлення до Дамаської угоди. Підключення до угоди Єгипту й Сирії, що не є прибережними державами, і виключення з нього Ірану викликали протест іранської влади.

Іран виступав проти присутності американських й англійських військ у Кувейті. Безпека регіону, з погляду ІРІ, повинна бути забезпечена винятково силами прибережних держав з обов'язковою участю Ірану.

Але це викликає невдоволення членів Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ). На їхню думку, Іран прагне стати регіональною наддержавою. При укладанні договору про регіональну безпеку роль ІРІ відповідно до іранського військового, економічного і людського потенціалу буде настільки велика, що це буде небажаним і навіть небезпечним для інших країн Перської затоки й, у першу чергу, для Саудівської Аравії, що сама прагне відігравати роль лідера. Виходячи із цього, Ірану було відмовлено у вступі в РСАДПЗ й в інші об'єднання арабських держав.

Найбільш істотним каменем спотикання у відносинах ІРІ з арабськими сусідами по Перській затоці є багаторічна суперечка про приналежності трьох островів у Затоці. Тегеран наполягає, що острови Абу-Муса, Великий і Малий Томб по праву належать йому й не можуть розглядатися як предмет переговорів з Об’єднаними Арабськими Еміратами, які у свою чергу також претендують на ці острови. Арабські країни Перської затоки підтримують ОАЕ.