23. Політика Японії щодо Південно-Східній та південної Азії XX-XXI ст.

  У 70-ті роки основні зовнішньоекономічні пріоритети Японії почали переміщуватися до східноазійських країн, і саме від­тоді різко зростає роль цих країн у японській зовнішній торгівлі. Причому питома вага країн Північно-Східної Азії (ПСА) — Республіки Корея, Тайваню, Гонконгу і Китаю — в торговельних позиціях Японії значно переважала питому вагу країн Південно-Східної Азії (угруповання АСЕАН).

У контексті інвестиційної активності Японії в Східній Азії, особливо у зоні АСЕАН, слід визнати поширене в політичній і науковій літературі звинувачення Японії в хи­жацькій, агресивній політиці значною мірою справедливим. Проте якщо проаналізувати загальні показники в цій сфері, то виявиться, що лише в 1989 р. Японія інвестувала в США 32,5 млрд дол., тобто майже стільки, скільки в країни АСЕАН за останні 20 років. Крім того, не варто забувати, що поряд із загальним спадом виробництва в капіталістичній економіці у 80-ті — першій половині 90-х років головним стимулято­ром японської експансії у Південно-Східну Азію були саме США, під тиском яких Японія девальвувала національну грошову одиницю в 1985 та 1987 роках у цілому на 64 % відносно американського долара. Наслідком стало подорож­чання експортних галузей та зростання зарплатні робітників, а капітал попрямував у райони дешевої робочої сили, зокрема до країн АСЕАН і нових країн Східної Азії ринкової орієн­тації — Китаю, В'єтнаму і Лаосу. Низька заробітна платня у вказаних країнах виявилася більш привабливою для япон­ського капіталу, ніж відносно розвинена інфраструктура та висока купівельна спроможність у передових країнах Заходу.

Таким чином, Східноазійський регіон посідає провідне місце в економіці Японії, що засвідчують наведені вище дані. Водночас сама Японія не являє собою серйозного ринку для капіталу країн Східної Азії, що створює можливості для її одностороннього впливу на економіку своїх торговельних партнерів. При цьому обсяги і частки прямих інвестицій країн АСЕАН на ринку Японії нижчі за інвестиції країн ПСА. В умовах посилення залежності від Японії азійські країни намагаються послабити цю залежність як шляхом дивер­сифікації своєї економічної політики, так і застосовуючи введення жорсткіших митних бар'єрів та інших обмежень. Разом із тим активна торговельно-економічна діяльність Японії у східноазійському економічному просторі не означає, що вона захопила домінантні позиції в економіці регіону, де їй протистоять Сполучені Штати Америки, країни ЄЕС, Республіка Корея, Тайвань, Австралія, Китай та інші країни.

Я. розглядає політично стабільний та економічно потужний Китай як позитивний чинник у СА.Завданням яп.пол. щодо К. стало підвищення міжнародного статусу країни за рахунок розвитку особливих відносин. Я. прагне використати „китайську карту” для зміцнення позицій на мізнар. Арені, що відбулося у висунутій колишнім прем`єром Кайфу концепції „важливості яп.-кит. Відносин в АТР і в усьому світі”. На відносинах Я. з країнами Корейського півострова відбивається між корейська конфронтація. Відносини Я. з КНДР обмежується відсутністю нормальних міждержавних зв`язків. У середині 90-х з`явилися певнін надії, пов`язані з вирішенням проблеми північно корейської ядерної програми, проте Токіо не впливає на їх здійснення здійснення, оскільки підходи до розв`язання питання північнокейської ядерної зброї базуються тільки на сепаратних домовленостях між Пхеньяном і Ваш. Офіц. Токіо не тільки пов`зує з АСЕАН надії на утвердження свого політичного лідерства в Азії, але й хотів би заручитися їхньою підтримкою для досягнення більш амбіційних цілей у сфері ЗП як, наприклад, постійного членства в РБ ООН. У 80рр. Яп. витрати на військові цілі вперше перевищили 1% ВНП. У цей же період Я. заявила про готовність виконувати „жандармівські” функції в АТР. Шляхом інтеграції країн Індокитаю та АСЕАН в єдине ціле сприяти перетворенню об`єднаної ПСА у могутню противагу Китаю, який є головним японським суперником у боротьбі за політичне лідерство в Азії.