38. Вплив Тайванської проблеми на китайсько-американьскі відносини

У період Корейської війни 1950-1953р. США взяли Тайвань під свій захист (указ президента від 27.06.1950), і на острів почала надходити значна амер.допомога.

У грудні 1954р. США підписали з урядом Китайської Республіки договір про взаємодопомогу, який передбачав пряме втручання США на боці тайванського режиму в разі дій збройних сил КНР із метою приєднання острова , а також давав США право розміщувати свої збройні сили на Тайвані та прилеглих до нього островах. Поступове зміцнення міжнар.позицій КНР сприяло її дипломатичному визнанню. У 1971 р. США виступили з ініціативою передати КНР місце постійного члена РБ ООН, яке належало Тайваню.Того ж року КНР вступила в ООН а Тайвань добровільно з нього вийшов.

Подальшій дип. ізоляції Тайваню сприяло зближення США та КНР, яке розпочалося 1972 р. зі Спільного комюніке (Шанхайське комюніке). США зобов.язалися евакуювати з Тайваню свої військові об.єкти, розірвати в майбутньому дип.відносини з Тайванем та денонсувати договір 1954 між ними. В 1978 р. США усунули всі формальні перешкоди для встановлення дип.відносин з КНР: з Тайваню було виведено амер.війська, офіц.відносини з Тай беєм перетворено на неофіційні, денонсовано договір.

1.01.1979р. під час візиту Ден Сяопіна до США між КНР та США було встановлено дип.відносини. Але навіть після встановлення дип.відносин між КНР та США й формального розриву останніми дип.відносин з Тайванем питання про амер.підтримку Тайваню залишалось найгострішим у стосунках двох країн. На тлі їх погіршення, через застосування КНР збройних сил проти В.єтнаму в 1979р. ,яке США засудили, а також у зв.язку з приходом до влади адміністрації ПрезидентаСША Рейгана (1980), яка не поділяла про китайські політики своїх попередників, Вашингтон відмовився повністю розірвати стосунки з Тайванем. У 1979р. конгресом США було прийнято закон про відносини з Тайванем, який дозволяв зберегти їх фактично в попередньому обсязі й продовжувати продаж Тайбею зброї. Щоб послабити негативні наслідки амер-тайванського співробітництва для відносин США з КНР, Вашингтон пішов на прийняття нового Спільного комюніке (17.08.82). США зобов.язувалися утримувати обсяги постачання зброї на Тайвань на рівні,що склався в попередні роки, та поступово скорочувати їх. Однак, погоджуючись із дотриманням принципу „одного Китаю”, США не відмовились від політики підтримки фактичної незалежності Тайваню. Водночас протиріччя, що виникли між державами після проголошення КНР, залишались невирішеними та продовжували значною мірою визначати характер амер-кит.відносин.

39.40.Американсько-китайські комюніке 1972-82. Загострення китайсько-рад, конфронтації в 11-й пол. 1960-х (див. Китайсько-радянський прикордонний конфлікт 1969) та посилення впливу КНР у країнах «третього світу» призвели до знач­них структурних змін в азіатсько-тихоокеан­ській регіональній системі й фактичного руйну­вання регіональної біполярності. Пошук керів­ництвом КНР зовн. підтримки для реформ у д-ві, а також зміни, яких зазнав стратегічний курс США у світовому протистоянні з СРСР (див. Ніксона доктрина), створили сприятливі умови для нормалізації амер.-китайських від­носин. У липні 1971 помічник Президента США з питань нац. безпеки Г. Кіссінджер здій­снив таємний візит до Пекіна з метою узгод­ження з китайським керівництвом умов норма­лізації амер.-китайських відносин. У серпні 1971 США виступили з ініціативою передати КНР місце постійного члена Ради Безпеки ООН, яке належало Тайваню (див. Тайванська проблема), за умови збереження за останнім статусу члена Організації Об'єднаних Націй. Ця пропозиція не була схвалена Пекіном, і в жовтні 1971, коли КНР було прийнято до ООН, Тайвань добро­вільно вийшов із цієї орг-ції, щоб уникнути виклю­чення.

Умови нормалізації амер.-китайських відно­син було закріплено в Спільному комюніке (Шан­хайське комюніке), підписаному 27.02.1972 у Шанхаї під час візиту Президента США Р. Ніксона до КНР (21-28.02.1972). Сторони по­годились, що основою для розвитку відносин між ними мають стати принципи взаємної по­ваги суверенітету й територ. цілісності, невтру­чання в справи інших д-ав, мирне співісну­вання та взаємовигідне співробітництво. КНР і США підтвердили необхідність нормалізації двосторонніх відносин. Водночас встановлення дипломатичних відносин між двома д-вами не від­булось. У Спільному комюніке 1972 наголошу­валось на відмові сторін від спроб запровадити свою гегемонію в АТР, а також на недопущенні встановлення такої гегемонії будь-якою тре­тьою д-вою. Фактично США відмовились від по-літики подвійного стримування СРСР та КНР у регіоні на користь стримування лише СРСР, у т. ч. й завдяки узгодженим із КНР діям. Але в док-ті не було вирішене центр, протиріччя, що залишалось між США та КНР — питання щодо амер. підтримки Тайваню. КНР підкрес­лила, що дотримується принципу «одного Ки­таю», вважає Тайвань невід'ємною частиною власної території та наполягає на негайному виведенні амер. військ. США зобов'язались евакуювати з острова свої військ, об'єкти, розір­вати в майбутньому дип. відносини з Тайванем та денонсувати амер.-тайванський договір 1954.

Під час візиту до КНР помічника Президен­та США з питань нац. безпеки Г. Кіссінджера (15-19.02.1973) сторони домовились про обмін місіями зв'язку, на які до встановлення дип. відносин покладалось завдання здійснення офіц. амер.-китайських контактів. Із приходом у КНР до влади Ден Сяопіна та проголошенням у грудні 1978 курсу на інтенсифікацію госп. реформ було закріплено зовн.-політ, орієнтацію країни на співробітництво зі США та Японією (12.08.1978 підписано китайсько-япон. Договір про мир та дружбу), які могли надати необхідну КНР екон. допомогу. У свою чергу, протягом 1978 США усунули всі формальні перешкоди для встанов­лення дип. відносин із КНР: із Тайваню було ви­ведено амер. війська, офіц. відносини з Тайбеєм перетворено на неофіційні, денонсовано амер.-тайванський Договір про спільну оборону 1954. У травні 1978 Президент США Дж. Картер зая­вив, що США не заперечуватимуть проти про­дажу КНР зах.-європ. д-вами озброєнь. 1.01.1979 у Вашингтоні під час візиту Ден Сяопіна до США було підписано Спільне комюніке (його текст оприлюднений у КНР та США 15.12.1978), яким сторони проголошували встановлення дип. відносин між КНР та США, підтверджували принципи, закладені в Шанхайському комюніке, а також погоджувались укласти двосторонні угоди про співробітництво в торг., пром., наук, та інших сферах (перша така угода — про торг, відно­сини — була підписана 7.07.1979 в Пекіні).Але навіть після встановлення дип. Відносин між КНР та США й формального розриву останніми дип. відносин із Тайванем питання про амер. підтримку Тайваню залишалось най гост­рішим у стосунках між двома країнами. На тлі їх погіршення, через застосування КНР зброй­них сил проти В'єтнаму в лютому-березні 1979, яке США засудили, а також у зв'язку приходом до влади адміністрації Президента США Р. Рей-гана (1980), яка не поділяла прокитайської полі­тики своїх попередників, віддаючи перевагу посиленню існуючих в АТР військ, союзів, передусім із Японією, Вашингтон відмовлявся повністю розірвати відносини з Тайбеєм. У 1979 конгресом США було прийнято закон про від­носини з Тайванем, який дозволяв зберегти їх фактично в попередньому обсязі й продовжу­вати продаж Тайбею зброї. Збереженню актив­ності амер.-китайських відносин певною мірою сприяла міжнар. обстановка, що склалася внас­лідок введення рад. військ в Афганістан. Щоб послабити негативні наслідки амер.-тайвансь­кого співробітництва для відносин США з КНР, Вашингтон пішов на прийняття нового Спіль­ного комюніке (підписане 17.08.1982) під час візиту держсекретаря СШАДж. Шульцажо КНР. США зобов'язались утримувати обсяги поста­чання зброї на Тайвань на рівні, що склався в попередні роки, та поступово скорочувати ці обсяги. Однак, погоджуючись із дотриманням принципу «одного Китаю», США не відмови­лись від політики підтримки фактичної неза­лежності Тайваню. Водночас КНР підтвердила намір вирішувати тайваньську проблему мир­ним шляхом. Підписанням трьох китайсько-амер. комюніке було оформлено взаємне ви­знання д-ав та закріплено нормалізацію їхніх відносин, створено підґрунтя для розвитку екон. співробітництва та стабілізації міжнар. ситуації в АТР. Водночас протиріччя, що виникли між д-вами після проголошення КНР, залишались невирішеними та продовжували значною мірою визначати характер амер.-китайських відносин.