94.Основи пакистансько-американського зближення і пакистансько-китайського зближення у 80ті роки.

Пакистанська армія, яка з перервами керувала країною 24 роки, не могла дозволити скоро­чення військових асигнувань або їх перерозподілу на користь освіти чи соціальної сфери. Коштів для фінансування витрат на "оборону" перенаселена країна з економікою аграр­ного характеру і обмеженим експортним асортиментом не могла знайти самостійно. Тому поступово Пакистан перетворюється на великого займача довгострокових кредитів. В результаті цього країна опинилась в складній фіскальній кризі, її міжнародна заборго­ваність стрімко зростала. В цих умовах Пакистан був врятований вторгненням радянської армії до Афганістану в 1979 році. Керівництво країни прийняло політичне рішення про допомогу афганським моджахедам в боротьбі проти радянських військ. Пакистан надав дозвіл американським літакам здійснювати розвідувальні польоти над СРСР з своєї тери­торії, погодився відкрити у себе табори з підготовки моджахедів і постачати американську зброю афганській опозиції. США негайно надали Пакистану статус прифронтової країни, скасували більшу частину його боргу, асигнували лише за офіційними підрахунками по­над чотири мільярди доларів економічної допомоги і велику кількість сучасних озброєнь. Значні фінансові вливання Пакистан отримав від Саудівської Аравії і інших монархій Перської Затоки, які побоювались поширення комунізму і ідей атеїзму в цьому регіоні.

Однак, з закінченням Холодної Війни і виведенням радянських військ з Афганістану Пакистан втратив свою стратегічну привабливість для США і країн Перської Затоки. При­пинилась будь-яка допомога ісламабадському режиму.

95.Афганська політика Пакистану 1940-80ті роки.

Афганістан, як сусідня країна, де після падіння режиму Наджибулли бойові дії між різними ворогуючими фракціями набули нового імпульсу, став предметом особ­ливої уваги ісламабадських політиків. Наркотики з Афганістану, який за статистикою виробляє 75 відсотків світового опію, наводнили Пакистан. В країні також перебуває по­над три мільйони афганських біженців, присутність яких в населених пуштунами районах Пакистану є потужним дестабілізуючим фактором. В районах дислокації афганців процві­тає злочинність, торгівля зброєю і наркотиками, діють угрупування ісламських фундамен-талістів.

На протязі багатьох років відносини між обома країнами залишались дуже напру­женими, що було пов'язано з неврегульованістю територіальних питань. З другої поло­вини 19-го століття частина території Афганістану, населена пуштунськими племенами, опинилась в складі Британської Індії, а після її розпаду стала частиною території Паки­стану. Багаторазові звернення афганського уряду до Пакистану щодо проведення плебіс­циту на пуштунських територіях були негативно сприйняті пакистанськими правлячими колами. В 80-х роках Пакистан став базою для моджахедів, що боролись з прорадянським режимом Кемаля, а пізніше і Наджибулли. Після його падіння в Афганістані почалась гро­мадянська війна. Пакистан, побоюючись нестабільності в сусідній країні, надав значну фінансову і військово-технічну допомогу набираючому силу руху "Талібан", який по­ступово встановив контроль над 90 відсотками території Афганістану. Подібна допомога була продиктована бажанням мати в сусідній країні дружній і залежний від Пакистану режим, який би не висував територіальних претензій до Пакистану. Існування союзного і стабільного Афганістану також давало Пакистану можливість перекинути частину військ з афганського кордону на індійський і використовувати територію Афганістану як про­міжну ланку в торгівлі з країнами Центральної Азії.