87.Індійсько-пакистанські конфлікти 1960-70рр

1965-військове зіткнення між інд та пак, викликане початком збройн заворушень в Інд шт. Джемму та кашмір. Також вплинув збр конфл навколо качського рану о виник на поч. 1965 і залиш неврегульованим. Пакистан рзрах на підтримку союзників по війс блоках орган центр дог(СЕНТО) та орг дог пд.-сх Азії (СЕАТО). Усна підтримка була від ірану, туреч, індонез, кнр .решта д-в-пол. Заяви без реальної допомоги Пакистану. Індія натомість у 1965 спиралась на потужну війс та Пол доп СРСР, зв’язки його з Пакистаном у 1-й Пол 60-х значно послабилась внаслідок пак-кит зближення. На поч. Серпня 1965 уряд пакистану та влада „азад кашміру” (вільного кашміру) виступили з заявами, в яких відкидали звинувачення у своїй причетності до заворушень в Джемму та кашмірі, але назвали їх початком повстання поти індії і оголосили про солідарність з антиінд. Опозицією.напруженість викликана спробами Інд військ запобігти проникненню з тер пакистану озброєних груп, у сер серпня переросла в численні зіткнення між підрозділами Інд та пак. армій активна фаза-пч вересня і тривала бл.3тижнів.миротворчі зусилля оон були безрезультатними, оск. Індія вимагала визнання агресії з боку пакистану, а пакистан наполягав на виведенні всіх військ із тер кашміру і проведенні плебісциту під наглядом оон.сторони погодились на припинення вогню згідно з резол РБООН від 20.09.65.17.09.65голова ради мін СРСР коси гін запросив шастрі(пр-мін Інд) та през пак(Айюба Хана) до Ташкента для переговорів10.01.1966-ташкентська декл, яка зафіксувала мирні відн.Бхутто(мін зак справ пакистану був проти, поки не врегул пит кашміру мирне існування неможливе.багато в чому це стало причиною неповного виконання положень пакистану.

1971-(війна за нез Бангладеш)-збр конф Інд та пак 3-17.12.1971, викликаний втруч Інд у вн-пол кризу в пак, що була спричинена скасуванням Ях*я Ханом результатів заг-нац виборів 1970р та репресіями проти опозиції й бенгальського населення сх. Пак.26.03.1971 у сх..бенгалії було прог нар.респ Бангладеш.міжуряд війс та загонами „мукті бахині”розп бойові дії що призвели до масовго відтоку біженців на тер Інд.до грудня 1971 інд офіційно займ нейтральну позицію щодо конфл у пак. Але засуджувала практику силового придушення пакист військ режимом гром. Свобод сх.-бенгальського населення.Індія домоглася засудження дій Ісламабада(през пак) світ співтов, що істотно обмежив можливу допомогу пак. З боеку США.9.08.1971р Інд підп дог про дружбу, спів роб та взамодоп з СРСР, чим забезп собі підтримку у конфл з пак. пакистанські впс здійсн бомбові удари по Інд війс аеродромах. Інд розп війну одночасно здійсн напад на пак. У зх та сх. Його част.інд у 1971 визнала Бангладеш відповідь пак. Розірвав із нею усі дипл відн. Пак. Армія капітувалювала внаслідок чого було уклад перемир’я. Мирне врегул було укл сільською угодою 1972. пак зближувався з кнр, а Індія утвердилася як регіон лідер.

88. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-2000-і рр.

У серпні 1947 року Індія та Пакистан перестали бути колоніями. Однак разом із незалежністю вони отримували такі проблеми, порівняно з якими багаторічне британське панування здавалося легким непорозумінням. Виною усьому стала поява нового кордону, що розділив по живому дві держави, які кілька століть становили одну із найбагатших і найбільших британських колоній. З цього моменту тривалу ворожнечу, яка має релігійні й історичні корені, стримувати вже не було кому.

Найбільш проблемним районом виявився Кашмір, у якому живуть переважно мусульмани. Пакистанська сторона стверджує, що цю територію 1947 року слід було приєднати до Пакистану за релігійною ознакою. Ісламабад гадає, що численні резолюції ООН із цього приводу краще втілити в референдум — населення Кашміру має вибрати, до складу якої держави ввійти.

Влітку 1999 року дві країни впритул підійшли до чергової війни, коли сили підтримуваних Пакистаном бойовиків проникли на контрольовану Індією територію Кашміру. Конфлікт, що спалахнув поблизу демаркаційної лінії, закінчився лише тоді, коли пакистанські сили відійшли зі своїх позицій.

У даний час близько третини Кашміру управляється Пакистаном. Частина, що залишилася, в основному перебуває під контролем Індії. Партизанський рух у керованій Індією частині Кашміру почався 1989 року. Відтоді Делі регулярно заявляє, що Пакистан навчає і постачає зброєю ряди сепаратистів. Ісламабад же каже, що надає їм лише моральну підтримку.

Зрозуміло, що в цих умовах кожній державі хотілося мати у своєму військовому арсеналі таку зброю, яка могла б забезпечити їй беззастережне домінування в майбутньому конфлікті. У квітні 1998 року Пакистан успішно здійснив пробний пуск ракети середньої дальності, здатної нести ядерну головну частину, під назвою «Гаурі» (так звали легендарного мусульманського воїна XII століття, котрий підкорив частину Індії). Індійська відповідь не змусила на себе довго чекати. Усього через місяць Делі провів відповідні випробування, підірвавши три ядерні пристрої, а двома днями пізніше — ще два заряди. Відчуваючи, до чого йде справа, міжнародне співтовариство засудило цей захід і закликало Пакистан не реагувати на нього. Але через два тижні Ісламабад також оголосив про п’ять проведених вибухів. Попри сильний американський тиск, жодна зі сторін не підписала договір про нерозповсюдження ядерних озброєнь і заборону на їхні випробування. Відтоді всі спроби встановити діалог і якимось чином вирішити спірні питання не принесли успіху й обидві країни постійно перебували на межі війни.

Сьогодні у багатьох держав є колосальна спокуса використати привід боротьби з міжнародним тероризмом для вирішення своїх внутрішніх і зовнішніх проблем. Тому тема підтримки терористів стала активно обіграватися не лише Індією, а й Пакистаном. Так, зі свого боку пакистанські військові обвинуватили індійську розвідку в підготовці терактів на пакистанській території. А місцеве телебачення продемонструвало свідчення чотирьох чоловік, які визнають, що вони підірвали залізничний міст у провінції Сінд за завданням індійських спецслужб.

І ядерна зброя може зіграти в індо-пакистанському протистоянні фатальну роль. Ніхто з експертів не може сказати, яким саме є розмір ядерних арсеналів Індії та Пакистану, неясний також рівень готовності ядерної зброї в кожній зі сторін.

Але найбільше спостерігачів турбує відсутність достатнього розуміння кожної зі сторін ядерної доктрини супротивника. Адже саме таке взаємне розуміння було головним стримуючим чинником у конфліктах між наддержавами — США та СРСР — під час холодної війни. У даному ж випадку все виглядає інакше, і тут навіть розумна поведінка конфліктуючих сторін не може уберегти їх від «випадкового натискання кнопки». Брязкання звичайною зброєю може відразу перетворитися на брязкання зброєю ядерною і призвести до катастрофічних наслідків.