- •1. Паназійзькі концепції та їх роль у розвитку системи мв в Азії.
- •2.Дип.Діяльність яп.Уряду в період до підпис. Сан-Франциського мирного договору
- •3. Конституційні основи зовнішньої політики Японії.
- •4. Основні правові та політичні засади демілітарізації японської політики.
- •5. Японсько-американські відносини у 1950-і-у першій половині 1970-х рр.
- •8.Американсько-японський військовий союз у 1951 -1960-і рр.
- •10. Нормалізація японсько-радянських відносин. Спільна радянсько-японська декларація 1956 р.
- •11. Японсько-радянські відносини у другій половині 1950-60 рр
- •12.Японо-рад відн у 70-80рр.
- •14. Японсько-китайські відносини у період до встановленя димломатичних відносин.
- •15. Встановлення дипломатичних відносин між Японією та Китаєм та остаточна нормалізація японсько-китайських відносин.
- •16. Японо-китайські відносини в 1990-2000-і рр.
- •17 Японо-азіатські відносини
- •21. Основні пріоритети зп Японії в 80рр.
- •22. Зп стратегії Японії у 90-х рр. - на початку XXI ст.
- •23. Політика Японії щодо Південно-Східній та південної Азії XX-XXI ст.
- •24. Близькосхідна політика Японії кінця хх-поч.Ххі
- •25. Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.
- •26. Миротворча дільність Японії.
- •27. Нерозповсюдження ядерної зброї в зп Японії
- •29. Зп Китаю у 50 – 60-ті рр.
- •30. Зп кнр періоду „культурної революції”
- •32. Зп кнр к.70-х. Теорія „трьох Світів”.
- •34. Зп доктрини кнр 1980-1990-і рр.
- •37. Підходи кнр до вирішення тайванського питання 1980-2000 роки.
- •38. Вплив Тайванської проблеми на китайсько-американьскі відносини
- •41.Китайсько-американські відносини у 1980-в п.П.90х рр.
- •43. Політика кнр у Корейській війні 1950-1953рр
- •44.Китайсько-радянс відн 40-50-ті .
- •45.Розкол у китайсько-раданських выдносинах та його поглблення в 1960-ті – 1970ті роки
- •46.Проблема кордонів у китайсько-радянських відносинах
- •48.Місце та роль кнр в сучасних мв.
- •50. Російсько-китайські відносини у 1990-х рр.
- •51. Китайсько-російські відносини у 2000-х
- •52. Близькосхідна політика кнр
- •53. Політика кнр щодо країн третього світу
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •54. Проблема „воз”єднання бутьківщини”
- •55. Політика кнр в Індокитаї
- •56. Еволюція ставлення до проблеми кордонів
- •57. Китайсько-індійські відносини у 50-70
- •58. Китайсько-індійські відносини 80-2000
- •59. Зовнішня поілтика кндр у 50-80
- •60. Зп Кореї у 50-80
- •61. Проблема об'єднання у відносинах держав Корейського півострова.
- •62. Між корейський діалог у 1980-2000 рр.
- •63. Проблема ядерної безпеки на Корейському півострові
- •64. Становлення зовнішньої політики Індонезії у другій половині 1940-1950-і рр.
- •65. Зовн.Політика Сукарно в кінці 1950-на початку 1960рр.
- •66. Зовнішня політика Сухарто у 1960-1980 рр.
- •68.Індонезійсько-малайзійські відносини
- •71. Зп Індонезії у 1990-2000 рр
- •76, 77, 78.Конституційні основи зп Індії, роль Неру в її формуванні.
- •80.Індійсько-радянські відносини 1950-60рр.
- •82. Індійсько-російські відносини
- •84. Індійсько-американські відносини 1990-2000рр
- •85.Вплив територіальних проблем на відносини Індії з прикордонними країнами у 1960-на поч. 1970рр
- •87.Індійсько-пакистанські конфлікти 1960-70рр
- •88. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-2000-і рр.
- •89.Створення саарк та її місце в зп Індії
- •90.Регіональна політика Індії в Пд..Азії у 1990-2000-і рр.
- •91.Ядерна програма Індії та етапи її реалізації.
- •94.Основи пакистансько-американського зближення і пакистансько-китайського зближення у 80ті роки.
- •95.Афганська політика Пакистану 1940-80ті роки.
- •96. Афганська політика Пакистану після виведення радянських військ з Афганістану.
- •97. Ядерна програма Пакистану та її реалізація.
- •98.Основні проблеми зовнішньої політики Ірану після Другої світової війни
- •99. Ірансько-американські відносини 40-70 рр.
- •100.Ірансько-британські відносини у 1940-1970і роки.
- •101. Політика Ірану на Близькому та Середньому Сході у 1950-і – 1970-і рр.
- •102. Конституційні та ідеологічні засади зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран
- •103. Концепція та політика експорту ісламської революції в зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран
- •104. Ірансько-радянські відносини.
- •105. Ірансько-російські відносини
- •106. Ірано-американські відносини.
- •107. Політика Ірану щодо країн снд.
- •108. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської Затоки
- •109. Близькосхідна політика Ісламської Республіки Іран
- •110. Ядерна програма Ісламської Республіки Іран і позиції великих держав
- •111. Зп Іраку 40-50рр роль.
- •112. Внешняя политика Ирака в 60-70-х гг.
- •113. Ірак у міжарабських мв.Боротьба Багдада за лідерство в араб світі.
- •115.Вплив Ірано-іракської війни на структурування близькосхідної системи мв.
- •117.Ірак в мв після кувейтської кризи
- •118.Іракське питання в оон в кінці хх-го - на початку ххі-го століття.
- •120.Створення Ради співробітництва арабських країн Перської затоки.
- •121. Політика Саудівської Аравії в арабському світі.
- •122. Політика Саудівської Аравії на пострадянському просторі.
- •123. Зовнішня політика Туреччини на поч. Хол. Війни. До 1953 року( тезово)
- •124. Місце та роль Туреччини в військово політичних союзах під егідою сша.(тезово)
- •125. Зп Туреччини в 1950-1960 ті роки
- •126. Турецько-американські відносини в 2-гій пол. 1960-тих – на поч. 1980-тих років
- •127 Турецько американські мв 1980-1990
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •130. Турецько-грецькі відносини
- •131 Місце нато в зп Туреччини
- •132 Туреччина- єс
- •134. Турецко-израильских отношениях
106. Ірано-американські відносини.
Під час 2с.в. співробіт. з Нім.. Брит. війська окупували Іран з Півдня а СРСР- з півночі. СРСР намагався розбити Іран на дрібні утворення. Іран приєднується до Багдадського пакту. 1955 ірано-амер угода стосовно нафтових проблем і військової допомоги США. 1960 Іран бере учать у заснуванні ОПЕК. 1965 початок опозиційної діяльності Хомейні (потім втік до Парижу). !979 відбулися військові реформи що стали вирішальним фактором революції. 1979 -- шах втікає, СЕНТО (Багд пакт) припиняє свою діяльність.
Первыми внешнеполитическими шагами молодого государства стали: отказ от союза с США, аннулирование военных соглашений и заказов на покупку вооружений, ликвидация военных баз США в Иране, выход из блока СЕНТО, вывод иранских войск из Омана, разрыв отношений с Израилем, Египтом, установление тесных связей с Организацией освобождения Палестины, провозглашение во внешней политике независимого курса и вступление в Движение неприсоединения. Новое руководство на первых порах уделяло больше внимания политическим вопросам в ущерб экономическим.
Вскоре после прихода к власти радикально настроенные круги шиитского духовенства выдвинули лозунг борьбы за победу «всемирной исламской революции» и создание «исламской уммы (общины) во всем мире», который привел к обострению отношений Ирана со многими арабскими государствами, возглавляемыми мусульманами-суннитами, в частности, с Бахрейном, Кувейтом, Оманом, Иорданией, Саудовской Аравией.
С первых лет правления духовенства накалились отношения ИРИ с США. Главной причиной было то, что Соединенные Штаты оказывали поддержку шаху, которого многие считали “врагом иранского народа”. То, что США предоставили убежище шаху, стало поводом для беспрецедентного нарушения международного права в виде захвата американского посольства в Тегеране, персонал которого был взят в заложники и удерживался в плену более года. Іран і США відмовилися від будь-яких прямих контактів одна з одною (1980 – розірвані дипл відносини, до сьогодні не відновлені). СРСР дуже зрадів цьому і почав розгул Ірак як можливу сферу розширення свого впливу, але Хомейні сказав “ні Захід, ні Схід”, проводячи політику обособленості. Під час ірано-іракської війни 1980-1988 років американці відкрито підтримували Ірак. Найвищою точкою напруження між країнами став інцидент 1988 року, коли над Перською Затокою американська ракета знищила іранський авіалайнер і загинуло 280 чоловік.
На сьогодні залишаються заблокованими значні іранські кошти на рахунках в американських банках. США зробили кілька спроб повністю ізолювати Іран в першій половині 90-х років. Зокрема, В мае 1995 года было введено полное эмбарго на торговлю с Ираном, которое действует и поныне. Оно предусматривает: 1) запрет на покупку и продажу американскими компаниями иранской нефти; 2) запрет на весь экспорт США в Иран; 3) запрет на все виды инвестирования. Этим Соединенные Штаты не ограничились. В августе 1996 года президент Клинтон подписал закон, предложенный сенатором А. д’Амато, по которому иностранные компании, делающие в Иране инвестиции более чем на 40 млн. долларов, должны подвергаться экономическим санкциям. Діє повна заборона американським компаніям на торгівлю з Іраном.
Керівництво США усвідомлює, що політика ізоляції Ірану є непродуктивною, адже на місце американських корпорацій на іранському ринку приходять європейські, китайські і російські. Сполучені Штати втратили в Ірані ринок, який на початку 70-х років приносив американським корпораціям чотири мільярди доларів щорічно. Іран, зважаючи на його географічне положення, енергоресурси і місткий ринок, завжди буде привабливим партнером для співробітницва.
Бывший президент ИРИ Хашеми-Рафсанджани, который занимал этот пост до лета 1997 года, пытался сделать политику Ирана более гибкой и умеренной.
Новый этап во внешней политике ИРИ наступил с приходом к власти в мае 1997 года президента Мухаммада Хатами. Он заявляет о готовности Ирана иметь добрые отношения с любой страной. Большой международный резонанс вызвало интервью Хатами корреспондентке CNN 7 января 1998 года, в котором он фактически заявил о готовности вести диалог с США. Но к этому негативно отнеслось правящее в Иране консервативное крыло. В своем выступлении в ноябре 1998 года по случаю 19-й годовщины захвата американского посольства духовный лидер ИРИ аятолла Али Хаменеи отверг возможность официальных или неофициальных связей с США.
С 1997 Хатамі став президентом. Відхід від ізоляційної політики і заявленная как основа внешнеполитического курса, концепция «диалога цивилизаций» (політика спілкування і діалогу) снимает опасения о религиозной нетерпимости иранцев. На этом фоне достаточно странным выглядит факт, что ирано-американские отношения на протяжении 90-х гг. не только не проявили признаков нормализации, но и заметно ухудшились при президентстве У. Клинтона, при котором был принят в 1995-96 гг. ряд санкций в отношении Ирана: запрет на покупку нефти в Иране, полный запрет экспорта и инвестиций в Иран, знаменитый ИЛСА (Iran and Libya Sanctions Act); Иран был объявлен главным спонсором международного терроризма и поставлен на одну доску с режимом С. Хусейна.
Іранська опозиція близькосхідному мирному процесу, тренування бойовиків з арабських країні, фінансова допомога палестинським екстримістським рухам.
США звинувачуюь іранське керівництво в сприянні міжнародному тероризму. Американці здійснюють тиск на Китай для того, щоб той не допомагав Ірану розробляти зброю масового знищення і засоби її доставки. США насторожує те, що Іран запросив багатьох російських фахівців в галузі ракетних і ядерних технологій для розробки власної ядерної зброї.
Рано или поздно США и Иран восстановят дипломатические и экономические отношения. Само по себе это отнюдь не снимет всего комплекса противоречий между двумя странами, и уж тем более не повлечет автоматического подчинения Ирана интересам США. Внутренняя политика Ирана малопредсказуема, а внешняя сильно от нее зависит.
Это объяснимо. США - единственная мировая сверхдержава, претендующая на роль глобального шерифа, и Исламская Республика Иран - региональная супердержава, которая выступает постоянным и жестким оппонентом Америки по основным мировым и региональным проблемам.
В 2004 на виборах консерватори на чолі з Хоменеі відсторонили від виборів багатьох прибічників Хатамі.