54. Проблема „воз”єднання бутьківщини”

Виграти військово-технічне змагання з американцями навіть за допомогою російського ВПК у Китаю майже немає. Але це не виходить, що в Пекіні відмовляться від звабної ідеї перетворити Китай у нового лідера Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Просто для цієї мети китайці скористаються своїм "секретним" зброєю - мирною китайською експансією.

Вона почалася зі збирання китайських земель. Першим в обійми батьківщини повернувся влітку 1997 року Гонконг, що відразу згадав свою споконвіку китайську назву - Сянган. У листопаді 1999 року португальці повернули Китаю Макао.

Тепер настала черга возз'єднання з Тайванем. І цього американці постараються не допустити. Острів стане для Китаю тієї "малою землею", відстоявши яку він зможе розраховувати на своє відродження. За роки правління Гоміньдана Тайвань перетворився в один зі світових промислових, наукових і фінансових центрів. Приєднавши його, крім капіталів, Китай одержить розумні мізки (у КНР їх не вистачає, позначаються наслідки культурної революції, що неабияк прорідила викладацькі кадри) і передові технології, які йому ніколи не надасть Захід. І тоді технологічне й військове відставання КНР від США дійсно скоротиться. Але це ще не все.

Приєднання Тайваню приведе до росту національної самосвідомості китайців, у тому числі живучих за межами КНР.

По деяких підрахунках, сумарний ВВП, що доводиться на частку азіатських китайців, уже до середини (90-х перевищив $450 млрд, а сумарні капітали становлять від півтора до двох трильйонів доларів. Країни Південно-Східної Азії, у яких етнічні китайці контролюють від 35% (Таїланд і Філіппіни)до 98% (Малайзия) національних економік, будуть прагнути до встановленні більше тісних відносин із КНР. Наблизиться здійснення мрії декількох поколінь китайських керівників про створення "Великого Китаю" - союзу країн на основі этнокультурной китайської спільності.

Крім того, приєднання Тайваню є неодмінною умовою для перетворення Китаю у велику морську державу. Саме таке завдання ставить перед націями керівництво Китаю. Зараз КНР зі сходу й півдня оточена об'єднаними союзницькими зобов'язаннями Японією, Південною Кореєю й Тайванем. Якщо Тайвань стане частиною Китаю, блокада буде прорвана, китайський військово-морський флот одержить вихід у Тихий океан і стане менш уразливий для американців.

У Пекіні сподіваються, що возз'єднання Тайваню з материком відбудеться мирно, якщо, звичайно, тайваньцы самі не спровокують конфлікт, наприклад негайно оголосивши про незалежність. Але перші кроки Тайваню після тільки що що відбулися президентських виборів начебто б свідчать про його розсудливість: новий президент Чень Шуйбянь запропонував керівництву КНР почати переговори про мирне об'єднання країни, його Демократична прогресивна партія готується виключити зі своєї програми вимога проголошення незалежності острова, а парламентські депутати від Гоминьдана зняли заборону на пряму торгівлю між Тайванем і розвитий китайською провінцією Фуцзянь, розташованої на узбережжя Тайваньского протоки. Останнє означає, що інтеграція економік Тайваню й материка ще більше прискориться.

Правда, самі тайваньцы готові поєднуватися із КНР тільки у випадку демократизації тамтешнього ладу. "Результати виборів на Тайвані чітко показали, що рішення тайваньской проблеми прямо залежить від політичних реформ у КНР. Це дзвінкий до пробудження. КПК повинна піти прикладу Гоминьдана й, ще знаходячись при владі, рушити до демократії",- такі анонімні заклики всі частіше з'являються на сторінках Іnternet.

Подібного розвитку подій у материковому Китаєві виключити не можна. Цікаво, що Гоминьдан, що втратив владу на Тайвані в результаті поразки на виборах у березні, правил на острові (після 1949 року) і на частині території материкового Китаю (з 1926 по 1949 рік) у цілому 74 роки. Рівне стільки ж, скільки й КПРС. Якщо допустити, що число 74 є фатальним для тоталітарних партій, то й компартія Китаю в 2023 році може мирно піти від влади в КНР. Або плавно трансформуватися в партію соціал-демократичної користі. У цьому випадку мирне об'єднання Тайваню й КНР на конфедеративній основі стане не тільки ймовірним, але й неминучим.