- •1. Паназійзькі концепції та їх роль у розвитку системи мв в Азії.
- •2.Дип.Діяльність яп.Уряду в період до підпис. Сан-Франциського мирного договору
- •3. Конституційні основи зовнішньої політики Японії.
- •4. Основні правові та політичні засади демілітарізації японської політики.
- •5. Японсько-американські відносини у 1950-і-у першій половині 1970-х рр.
- •8.Американсько-японський військовий союз у 1951 -1960-і рр.
- •10. Нормалізація японсько-радянських відносин. Спільна радянсько-японська декларація 1956 р.
- •11. Японсько-радянські відносини у другій половині 1950-60 рр
- •12.Японо-рад відн у 70-80рр.
- •14. Японсько-китайські відносини у період до встановленя димломатичних відносин.
- •15. Встановлення дипломатичних відносин між Японією та Китаєм та остаточна нормалізація японсько-китайських відносин.
- •16. Японо-китайські відносини в 1990-2000-і рр.
- •17 Японо-азіатські відносини
- •21. Основні пріоритети зп Японії в 80рр.
- •22. Зп стратегії Японії у 90-х рр. - на початку XXI ст.
- •23. Політика Японії щодо Південно-Східній та південної Азії XX-XXI ст.
- •24. Близькосхідна політика Японії кінця хх-поч.Ххі
- •25. Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.
- •26. Миротворча дільність Японії.
- •27. Нерозповсюдження ядерної зброї в зп Японії
- •29. Зп Китаю у 50 – 60-ті рр.
- •30. Зп кнр періоду „культурної революції”
- •32. Зп кнр к.70-х. Теорія „трьох Світів”.
- •34. Зп доктрини кнр 1980-1990-і рр.
- •37. Підходи кнр до вирішення тайванського питання 1980-2000 роки.
- •38. Вплив Тайванської проблеми на китайсько-американьскі відносини
- •41.Китайсько-американські відносини у 1980-в п.П.90х рр.
- •43. Політика кнр у Корейській війні 1950-1953рр
- •44.Китайсько-радянс відн 40-50-ті .
- •45.Розкол у китайсько-раданських выдносинах та його поглблення в 1960-ті – 1970ті роки
- •46.Проблема кордонів у китайсько-радянських відносинах
- •48.Місце та роль кнр в сучасних мв.
- •50. Російсько-китайські відносини у 1990-х рр.
- •51. Китайсько-російські відносини у 2000-х
- •52. Близькосхідна політика кнр
- •53. Політика кнр щодо країн третього світу
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •54. Проблема „воз”єднання бутьківщини”
- •55. Політика кнр в Індокитаї
- •56. Еволюція ставлення до проблеми кордонів
- •57. Китайсько-індійські відносини у 50-70
- •58. Китайсько-індійські відносини 80-2000
- •59. Зовнішня поілтика кндр у 50-80
- •60. Зп Кореї у 50-80
- •61. Проблема об'єднання у відносинах держав Корейського півострова.
- •62. Між корейський діалог у 1980-2000 рр.
- •63. Проблема ядерної безпеки на Корейському півострові
- •64. Становлення зовнішньої політики Індонезії у другій половині 1940-1950-і рр.
- •65. Зовн.Політика Сукарно в кінці 1950-на початку 1960рр.
- •66. Зовнішня політика Сухарто у 1960-1980 рр.
- •68.Індонезійсько-малайзійські відносини
- •71. Зп Індонезії у 1990-2000 рр
- •76, 77, 78.Конституційні основи зп Індії, роль Неру в її формуванні.
- •80.Індійсько-радянські відносини 1950-60рр.
- •82. Індійсько-російські відносини
- •84. Індійсько-американські відносини 1990-2000рр
- •85.Вплив територіальних проблем на відносини Індії з прикордонними країнами у 1960-на поч. 1970рр
- •87.Індійсько-пакистанські конфлікти 1960-70рр
- •88. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-2000-і рр.
- •89.Створення саарк та її місце в зп Індії
- •90.Регіональна політика Індії в Пд..Азії у 1990-2000-і рр.
- •91.Ядерна програма Індії та етапи її реалізації.
- •94.Основи пакистансько-американського зближення і пакистансько-китайського зближення у 80ті роки.
- •95.Афганська політика Пакистану 1940-80ті роки.
- •96. Афганська політика Пакистану після виведення радянських військ з Афганістану.
- •97. Ядерна програма Пакистану та її реалізація.
- •98.Основні проблеми зовнішньої політики Ірану після Другої світової війни
- •99. Ірансько-американські відносини 40-70 рр.
- •100.Ірансько-британські відносини у 1940-1970і роки.
- •101. Політика Ірану на Близькому та Середньому Сході у 1950-і – 1970-і рр.
- •102. Конституційні та ідеологічні засади зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран
- •103. Концепція та політика експорту ісламської революції в зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран
- •104. Ірансько-радянські відносини.
- •105. Ірансько-російські відносини
- •106. Ірано-американські відносини.
- •107. Політика Ірану щодо країн снд.
- •108. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської Затоки
- •109. Близькосхідна політика Ісламської Республіки Іран
- •110. Ядерна програма Ісламської Республіки Іран і позиції великих держав
- •111. Зп Іраку 40-50рр роль.
- •112. Внешняя политика Ирака в 60-70-х гг.
- •113. Ірак у міжарабських мв.Боротьба Багдада за лідерство в араб світі.
- •115.Вплив Ірано-іракської війни на структурування близькосхідної системи мв.
- •117.Ірак в мв після кувейтської кризи
- •118.Іракське питання в оон в кінці хх-го - на початку ххі-го століття.
- •120.Створення Ради співробітництва арабських країн Перської затоки.
- •121. Політика Саудівської Аравії в арабському світі.
- •122. Політика Саудівської Аравії на пострадянському просторі.
- •123. Зовнішня політика Туреччини на поч. Хол. Війни. До 1953 року( тезово)
- •124. Місце та роль Туреччини в військово політичних союзах під егідою сша.(тезово)
- •125. Зп Туреччини в 1950-1960 ті роки
- •126. Турецько-американські відносини в 2-гій пол. 1960-тих – на поч. 1980-тих років
- •127 Турецько американські мв 1980-1990
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •130. Турецько-грецькі відносини
- •131 Місце нато в зп Туреччини
- •132 Туреччина- єс
- •134. Турецко-израильских отношениях
54. Проблема „воз”єднання бутьківщини”
Виграти військово-технічне змагання з американцями навіть за допомогою російського ВПК у Китаю майже немає. Але це не виходить, що в Пекіні відмовляться від звабної ідеї перетворити Китай у нового лідера Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Просто для цієї мети китайці скористаються своїм "секретним" зброєю - мирною китайською експансією.
Вона почалася зі збирання китайських земель. Першим в обійми батьківщини повернувся влітку 1997 року Гонконг, що відразу згадав свою споконвіку китайську назву - Сянган. У листопаді 1999 року португальці повернули Китаю Макао.
Тепер настала черга возз'єднання з Тайванем. І цього американці постараються не допустити. Острів стане для Китаю тієї "малою землею", відстоявши яку він зможе розраховувати на своє відродження. За роки правління Гоміньдана Тайвань перетворився в один зі світових промислових, наукових і фінансових центрів. Приєднавши його, крім капіталів, Китай одержить розумні мізки (у КНР їх не вистачає, позначаються наслідки культурної революції, що неабияк прорідила викладацькі кадри) і передові технології, які йому ніколи не надасть Захід. І тоді технологічне й військове відставання КНР від США дійсно скоротиться. Але це ще не все.
Приєднання Тайваню приведе до росту національної самосвідомості китайців, у тому числі живучих за межами КНР.
По деяких підрахунках, сумарний ВВП, що доводиться на частку азіатських китайців, уже до середини (90-х перевищив $450 млрд, а сумарні капітали становлять від півтора до двох трильйонів доларів. Країни Південно-Східної Азії, у яких етнічні китайці контролюють від 35% (Таїланд і Філіппіни)до 98% (Малайзия) національних економік, будуть прагнути до встановленні більше тісних відносин із КНР. Наблизиться здійснення мрії декількох поколінь китайських керівників про створення "Великого Китаю" - союзу країн на основі этнокультурной китайської спільності.
Крім того, приєднання Тайваню є неодмінною умовою для перетворення Китаю у велику морську державу. Саме таке завдання ставить перед націями керівництво Китаю. Зараз КНР зі сходу й півдня оточена об'єднаними союзницькими зобов'язаннями Японією, Південною Кореєю й Тайванем. Якщо Тайвань стане частиною Китаю, блокада буде прорвана, китайський військово-морський флот одержить вихід у Тихий океан і стане менш уразливий для американців.
У Пекіні сподіваються, що возз'єднання Тайваню з материком відбудеться мирно, якщо, звичайно, тайваньцы самі не спровокують конфлікт, наприклад негайно оголосивши про незалежність. Але перші кроки Тайваню після тільки що що відбулися президентських виборів начебто б свідчать про його розсудливість: новий президент Чень Шуйбянь запропонував керівництву КНР почати переговори про мирне об'єднання країни, його Демократична прогресивна партія готується виключити зі своєї програми вимога проголошення незалежності острова, а парламентські депутати від Гоминьдана зняли заборону на пряму торгівлю між Тайванем і розвитий китайською провінцією Фуцзянь, розташованої на узбережжя Тайваньского протоки. Останнє означає, що інтеграція економік Тайваню й материка ще більше прискориться.
Правда, самі тайваньцы готові поєднуватися із КНР тільки у випадку демократизації тамтешнього ладу. "Результати виборів на Тайвані чітко показали, що рішення тайваньской проблеми прямо залежить від політичних реформ у КНР. Це дзвінкий до пробудження. КПК повинна піти прикладу Гоминьдана й, ще знаходячись при владі, рушити до демократії",- такі анонімні заклики всі частіше з'являються на сторінках Іnternet.
Подібного розвитку подій у материковому Китаєві виключити не можна. Цікаво, що Гоминьдан, що втратив владу на Тайвані в результаті поразки на виборах у березні, правил на острові (після 1949 року) і на частині території материкового Китаю (з 1926 по 1949 рік) у цілому 74 роки. Рівне стільки ж, скільки й КПРС. Якщо допустити, що число 74 є фатальним для тоталітарних партій, то й компартія Китаю в 2023 році може мирно піти від влади в КНР. Або плавно трансформуватися в партію соціал-демократичної користі. У цьому випадку мирне об'єднання Тайваню й КНР на конфедеративній основі стане не тільки ймовірним, але й неминучим.