25. Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.

На початку 80-х років японський прем’єр-міністр М. Охіра проголосив розроблену ще наприкінці 70-х концепцію “Тихоокеанського співтовариства” (ТС), котра пропонувала створення в Азійсько-тихоокеанському регіоні економічної структури, до якої б увійшли регіональні розвинуті країни і країни, що розвиваються.З точки зору забезпечення національних інтересів діяльності створеного в 1967р. тихоокеанської економічної ради(як підприємницької структури) було до цього часу вже замало. Ставлення до ідеї ТС японці зондували на зустрічах з керівними діячами АСЕАН і Лат.Ам. Після візиту Офіри в Австралію(1980) формування ТС визнано важливою довгостроковою метою Я. і А. Характерно, що в ТС не заперечувалась участь соціалістичних країн, проте передбачалося дотримання його учасниками принципів ринкової економіки. Вважається, що ідея створення ТС З’явилась як відповідь на потребу транснаціональних компаній США, Японії, Австралії та Канади обгрунтувати ідею вільної торгівлі та лібералізації торгового режиму стосовно молодих національних держав, розташованих головним чином у Східній Азії. Звичайно, подібні теорії підігрівалися й військово-стратегічними міркуваннями.

Висунута Японією ідея створення ТС зустріла підтримку з боку Канади, Австралії та Нової Зеландії, хоча була неоднозначно сприйнята Сполученими Штатами Америки. Проте після раптової смерті М. Охіри обговорення цієї концепції в японських політичних, ділових та наукових колах на певний час припинилося, оскільки новий прем’єр Дз. Судзукі виходив з інших уявлень про зовнішню політику, які теоретично відбились у доктрині “комплексного гарантування національної безпеки”. Саме на КГНБ грунтувалася практична діяльність Японії на міжнародній арені у 80-ті рр.

Холодне сприйняття США запропонованого М. Охіра варіанту ТС не означало, що Вашингтон відкидав саму ідею його створення. У другій половині 1983 р. інтерес США до ТС значно зріс, що засвідчило проведення у жовтні в американській столиці міжнародної конференції з питань ТС за участі понад 200 учених та політиків із 16 країн. У січні 1984 р. у Вашингтоні була створена Комісія з питань економічного співробітництва з країнами басейну Тихого океану, керівник якої – спеціальний посол зі справ Тихого океану Р. Фербенкс – та її співробітники відвідали протягом року понад 20 країн Тихоокеанського басейну. На думку російського політолога О. Аріна, така раптова активність США базувалася на спробі перехопити ініціативу в Японії з метою зміцнити американські позиції на Тихому океані. Прибічників ТС у самій Японії бентежив інший бік американської діяльності – передусім намагання США надати взаємодії країн Азії і Тихого океану військово-політичного забарвлення, що, на думку Токіо, могло настрахати потенційних учасників ТС. У другій половині 80-х років ідея ТС у Японії тихо зійшла нанівець. Новий етап в просуненні концепції ТС відкрився, коли з ініціативи прем`єр-міністра Австралії Хоука в Канбері 1989р. було проголошено ств. Орг. Азіатсько-тихоокеанського співробітництва(АТЕС)- форума для урядових консультацій з проблем регіональної економіки. В 90рр. Робота АТЕС піднята на рівень щорічних зустрічей на рівні голів держав та урядів, в тому числі США, Японії, КНР.

Японія активно бере участь в діяльності різних структур АТР, проте не вважає багатосторонній діалог настільки ефективним ефективним, щоб ліквідувати джерела небезпеки в регіоні. Японія, чиї інтереси лежать як в ПСА, так і в Півн.-СА, надає важливе значення відносинам найважливішим гравцям АТР – США, Росії та Китаю.

Зростаюча роль, яку АСЕАН у 80рр. почали відігравти у пошуках основи формування системи безпеки в АТР, дала змогу Я. перенести акцент з ек. на пол. співробітництво. 1993р. доктрина Міядзави, яка поставила в основу відносин з АСЕАН діалог і взаємодію з питань безпеки в Азії. Я. буде за допомогою ек. засобів, через намагання створити механізм колективної безп., не допустити розповсюдження в АТР ядерної зброї.