- •1. Паназійзькі концепції та їх роль у розвитку системи мв в Азії.
- •2.Дип.Діяльність яп.Уряду в період до підпис. Сан-Франциського мирного договору
- •3. Конституційні основи зовнішньої політики Японії.
- •4. Основні правові та політичні засади демілітарізації японської політики.
- •5. Японсько-американські відносини у 1950-і-у першій половині 1970-х рр.
- •8.Американсько-японський військовий союз у 1951 -1960-і рр.
- •10. Нормалізація японсько-радянських відносин. Спільна радянсько-японська декларація 1956 р.
- •11. Японсько-радянські відносини у другій половині 1950-60 рр
- •12.Японо-рад відн у 70-80рр.
- •14. Японсько-китайські відносини у період до встановленя димломатичних відносин.
- •15. Встановлення дипломатичних відносин між Японією та Китаєм та остаточна нормалізація японсько-китайських відносин.
- •16. Японо-китайські відносини в 1990-2000-і рр.
- •17 Японо-азіатські відносини
- •21. Основні пріоритети зп Японії в 80рр.
- •22. Зп стратегії Японії у 90-х рр. - на початку XXI ст.
- •23. Політика Японії щодо Південно-Східній та південної Азії XX-XXI ст.
- •24. Близькосхідна політика Японії кінця хх-поч.Ххі
- •25. Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.
- •26. Миротворча дільність Японії.
- •27. Нерозповсюдження ядерної зброї в зп Японії
- •29. Зп Китаю у 50 – 60-ті рр.
- •30. Зп кнр періоду „культурної революції”
- •32. Зп кнр к.70-х. Теорія „трьох Світів”.
- •34. Зп доктрини кнр 1980-1990-і рр.
- •37. Підходи кнр до вирішення тайванського питання 1980-2000 роки.
- •38. Вплив Тайванської проблеми на китайсько-американьскі відносини
- •41.Китайсько-американські відносини у 1980-в п.П.90х рр.
- •43. Політика кнр у Корейській війні 1950-1953рр
- •44.Китайсько-радянс відн 40-50-ті .
- •45.Розкол у китайсько-раданських выдносинах та його поглблення в 1960-ті – 1970ті роки
- •46.Проблема кордонів у китайсько-радянських відносинах
- •48.Місце та роль кнр в сучасних мв.
- •50. Російсько-китайські відносини у 1990-х рр.
- •51. Китайсько-російські відносини у 2000-х
- •52. Близькосхідна політика кнр
- •53. Політика кнр щодо країн третього світу
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •54. Проблема „воз”єднання бутьківщини”
- •55. Політика кнр в Індокитаї
- •56. Еволюція ставлення до проблеми кордонів
- •57. Китайсько-індійські відносини у 50-70
- •58. Китайсько-індійські відносини 80-2000
- •59. Зовнішня поілтика кндр у 50-80
- •60. Зп Кореї у 50-80
- •61. Проблема об'єднання у відносинах держав Корейського півострова.
- •62. Між корейський діалог у 1980-2000 рр.
- •63. Проблема ядерної безпеки на Корейському півострові
- •64. Становлення зовнішньої політики Індонезії у другій половині 1940-1950-і рр.
- •65. Зовн.Політика Сукарно в кінці 1950-на початку 1960рр.
- •66. Зовнішня політика Сухарто у 1960-1980 рр.
- •68.Індонезійсько-малайзійські відносини
- •71. Зп Індонезії у 1990-2000 рр
- •76, 77, 78.Конституційні основи зп Індії, роль Неру в її формуванні.
- •80.Індійсько-радянські відносини 1950-60рр.
- •82. Індійсько-російські відносини
- •84. Індійсько-американські відносини 1990-2000рр
- •85.Вплив територіальних проблем на відносини Індії з прикордонними країнами у 1960-на поч. 1970рр
- •87.Індійсько-пакистанські конфлікти 1960-70рр
- •88. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-2000-і рр.
- •89.Створення саарк та її місце в зп Індії
- •90.Регіональна політика Індії в Пд..Азії у 1990-2000-і рр.
- •91.Ядерна програма Індії та етапи її реалізації.
- •94.Основи пакистансько-американського зближення і пакистансько-китайського зближення у 80ті роки.
- •95.Афганська політика Пакистану 1940-80ті роки.
- •96. Афганська політика Пакистану після виведення радянських військ з Афганістану.
- •97. Ядерна програма Пакистану та її реалізація.
- •98.Основні проблеми зовнішньої політики Ірану після Другої світової війни
- •99. Ірансько-американські відносини 40-70 рр.
- •100.Ірансько-британські відносини у 1940-1970і роки.
- •101. Політика Ірану на Близькому та Середньому Сході у 1950-і – 1970-і рр.
- •102. Конституційні та ідеологічні засади зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран
- •103. Концепція та політика експорту ісламської революції в зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран
- •104. Ірансько-радянські відносини.
- •105. Ірансько-російські відносини
- •106. Ірано-американські відносини.
- •107. Політика Ірану щодо країн снд.
- •108. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської Затоки
- •109. Близькосхідна політика Ісламської Республіки Іран
- •110. Ядерна програма Ісламської Республіки Іран і позиції великих держав
- •111. Зп Іраку 40-50рр роль.
- •112. Внешняя политика Ирака в 60-70-х гг.
- •113. Ірак у міжарабських мв.Боротьба Багдада за лідерство в араб світі.
- •115.Вплив Ірано-іракської війни на структурування близькосхідної системи мв.
- •117.Ірак в мв після кувейтської кризи
- •118.Іракське питання в оон в кінці хх-го - на початку ххі-го століття.
- •120.Створення Ради співробітництва арабських країн Перської затоки.
- •121. Політика Саудівської Аравії в арабському світі.
- •122. Політика Саудівської Аравії на пострадянському просторі.
- •123. Зовнішня політика Туреччини на поч. Хол. Війни. До 1953 року( тезово)
- •124. Місце та роль Туреччини в військово політичних союзах під егідою сша.(тезово)
- •125. Зп Туреччини в 1950-1960 ті роки
- •126. Турецько-американські відносини в 2-гій пол. 1960-тих – на поч. 1980-тих років
- •127 Турецько американські мв 1980-1990
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •130. Турецько-грецькі відносини
- •131 Місце нато в зп Туреччини
- •132 Туреччина- єс
- •134. Турецко-израильских отношениях
131 Місце нато в зп Туреччини
1952 рік вступ Туреччини до НАТО
1954 рік – угода про військове співробітництво (США) , що закріпила:
статус американських баз в Тур.(7 баз)
технічне співробітництво
продаж сучасної зброї для Туреччини
1954 – 1960 закріплення проамериканського курсу в ЗП курсі Туреччини
1970-1972 роки – плани вторгнення до Кіпру( Туреччина мала правову перевагу, бо з 60-тих років вона була одним з гарантів невтручання та могла вводити війська в разі втручання у внутрішні справи Кіпру третіх країн. США намагаються зайняти нейтральну позицію примирення( скоріш за все це і була „егіда” США 8). Великобританія підтримувала можливість вторгнення.
20 липня висадка військ, захоплено 5% території, наслідки для Туреччини:
Криза відносин з Європою
криза в НАТО
криза відносин з США ( грецьке лобіювання США)
припинення поставок зброї від США до Туреччини( посрались тобто )
під загрозою став безпековий союз
Ізоляція на Близькому Сході
1979 – відновлення переговорів із США
1980 рік – угода про оборону та економічну взаємодопомогу,
В цій же угоді була надана до США(НАТО) ще одна база в Ізмірі, було визначено, що використання стратегічної авіації має застосовуватись не тільки в разі війни а й в разі надзвичайного стану в НАТО.
останнє зближення між США та Туреччиною відбулось після іракської кампанії, проте війська Туреччини не приймали участь в 1 фазі кампанії( заблоковано всередині країни), і співпраця з США закінчилась лише стратегічним співробітництвом .
132 Туреччина- єс
В июле 1997 г., когда Комиссия представила список рекомендуемых к принятию в ЕС государств, Турции среди них не оказалось, хотя она первой среди других заключила с ЕС соглашение об ассоциации - еще в 1964 г., а в 1987 г. подала просьбу о приеме. В течение последующих лет вопрос о приеме Турции в ЕС был заморожен. В качестве утеши-тельного приза с ней был заключен таможенный союз, вступивший в силу 31 декабря 1995г. Хотя Совет ассоциации ЕС-Турция подтвердил в апреле 1997 г. право Турции на вступление в ЕС, тем не менее, было подчеркнуто, что она должна соответствовать тем же стандартам и критериям, по которым судят о других кандидатах. Претензии предъявляемые к Турции со стороны ЕС. Признавая, что она добилась больших успехов в области экономического роста и сумела вписаться в рыночные отношения, в ЕС отмечали изъяны на макроэкономическом уровне. Турция оказалась неспособной справиться с инфляцией, сократить дефицит государственного бюджета, решить валютные проблемы. Ей рекомендовали усовершенствовать систему сбора налогов, провести приватизацию государственных предприятий, реформировать социальное обеспечение, уменьшить государственные расходы, модернизировать сельское хозяйство. Сильное недовольство выражалось состоянием дел в социальной области. Высказывались претензии по поводу политической ситуации в стране, в частности, в связи с тем влиянием, которым обладает армия при решении политических проблем, указывалось на нарушения прав человека, внесудебные методы решения вопросов в этой области, применение пыток, несоответствие турецкого законодательства стандартам ЕС. ЕС подчеркивало, что требуется не силовое, а мирное решение курдской проблемы. В области внешней политики Турции ставилась в упрек нерешенность ее спора с Грецией из-за островов в Эгейском море, от нее требовалось содействие в урегулировании кипрской проблемы. Однако некоторое смягчение политики Турции в отношении Греции после трагического землетрясения в 1999 г. привело к тому, что Европейский совет на сессии в Хельсинки пересмотрел свою позицию. Вероятно, определенную роль сыграло и американское лоббирование. В результате, Совет признал Турцию <кандидатом> на присоединение к ЕС. Тем не менее, это не означает, что про-изошел отказ от тех требований, которые предъявлялись Турции в прошлом. Реальные причины нежелания видеть странами ЕС Турцию в своих рядах следующие. Важнейшая из них, вероятно, заключается в том, что Турция по своим масштабам и состоянию экономики и из-за политической нестабильности могла бы, действительно, создать для ЕС дополни-тельные трудности. Кроме того, она не скрывает своих намерений вырасти в субрегиональную сверхдержаву, и это повлекло бы для ЕС ряд нежелательных последствий. Нельзя не считаться также с тем, что вступление в ЕС открыло бы возможности для роста турецкой миграции в экономически развитые страны Европы, прежде всего в Германию, создав новую ситуацию на рынке труда. Наконец, Турция больше, чем какая-либо другая держава региона, известна своими связями с США, а это могло бы повлиять на расстановку сил в ЕС, в том числе затруднить реализацию средиземноморской политики ЕС