
- •1. Паназійзькі концепції та їх роль у розвитку системи мв в Азії.
- •2.Дип.Діяльність яп.Уряду в період до підпис. Сан-Франциського мирного договору
- •3. Конституційні основи зовнішньої політики Японії.
- •4. Основні правові та політичні засади демілітарізації японської політики.
- •5. Японсько-американські відносини у 1950-і-у першій половині 1970-х рр.
- •8.Американсько-японський військовий союз у 1951 -1960-і рр.
- •10. Нормалізація японсько-радянських відносин. Спільна радянсько-японська декларація 1956 р.
- •11. Японсько-радянські відносини у другій половині 1950-60 рр
- •12.Японо-рад відн у 70-80рр.
- •14. Японсько-китайські відносини у період до встановленя димломатичних відносин.
- •15. Встановлення дипломатичних відносин між Японією та Китаєм та остаточна нормалізація японсько-китайських відносин.
- •16. Японо-китайські відносини в 1990-2000-і рр.
- •17 Японо-азіатські відносини
- •21. Основні пріоритети зп Японії в 80рр.
- •22. Зп стратегії Японії у 90-х рр. - на початку XXI ст.
- •23. Політика Японії щодо Південно-Східній та південної Азії XX-XXI ст.
- •24. Близькосхідна політика Японії кінця хх-поч.Ххі
- •25. Атр у зп Японії в 1980-2000 рр.
- •26. Миротворча дільність Японії.
- •27. Нерозповсюдження ядерної зброї в зп Японії
- •29. Зп Китаю у 50 – 60-ті рр.
- •30. Зп кнр періоду „культурної революції”
- •32. Зп кнр к.70-х. Теорія „трьох Світів”.
- •34. Зп доктрини кнр 1980-1990-і рр.
- •37. Підходи кнр до вирішення тайванського питання 1980-2000 роки.
- •38. Вплив Тайванської проблеми на китайсько-американьскі відносини
- •41.Китайсько-американські відносини у 1980-в п.П.90х рр.
- •43. Політика кнр у Корейській війні 1950-1953рр
- •44.Китайсько-радянс відн 40-50-ті .
- •45.Розкол у китайсько-раданських выдносинах та його поглблення в 1960-ті – 1970ті роки
- •46.Проблема кордонів у китайсько-радянських відносинах
- •48.Місце та роль кнр в сучасних мв.
- •50. Російсько-китайські відносини у 1990-х рр.
- •51. Китайсько-російські відносини у 2000-х
- •52. Близькосхідна політика кнр
- •53. Політика кнр щодо країн третього світу
- •4 Грудня 1982 р. – 4 конституція. Основні елементи зп Китаю:
- •54. Проблема „воз”єднання бутьківщини”
- •55. Політика кнр в Індокитаї
- •56. Еволюція ставлення до проблеми кордонів
- •57. Китайсько-індійські відносини у 50-70
- •58. Китайсько-індійські відносини 80-2000
- •59. Зовнішня поілтика кндр у 50-80
- •60. Зп Кореї у 50-80
- •61. Проблема об'єднання у відносинах держав Корейського півострова.
- •62. Між корейський діалог у 1980-2000 рр.
- •63. Проблема ядерної безпеки на Корейському півострові
- •64. Становлення зовнішньої політики Індонезії у другій половині 1940-1950-і рр.
- •65. Зовн.Політика Сукарно в кінці 1950-на початку 1960рр.
- •66. Зовнішня політика Сухарто у 1960-1980 рр.
- •68.Індонезійсько-малайзійські відносини
- •71. Зп Індонезії у 1990-2000 рр
- •76, 77, 78.Конституційні основи зп Індії, роль Неру в її формуванні.
- •80.Індійсько-радянські відносини 1950-60рр.
- •82. Індійсько-російські відносини
- •84. Індійсько-американські відносини 1990-2000рр
- •85.Вплив територіальних проблем на відносини Індії з прикордонними країнами у 1960-на поч. 1970рр
- •87.Індійсько-пакистанські конфлікти 1960-70рр
- •88. Індійсько-пакистанські відносини у 1990-2000-і рр.
- •89.Створення саарк та її місце в зп Індії
- •90.Регіональна політика Індії в Пд..Азії у 1990-2000-і рр.
- •91.Ядерна програма Індії та етапи її реалізації.
- •94.Основи пакистансько-американського зближення і пакистансько-китайського зближення у 80ті роки.
- •95.Афганська політика Пакистану 1940-80ті роки.
- •96. Афганська політика Пакистану після виведення радянських військ з Афганістану.
- •97. Ядерна програма Пакистану та її реалізація.
- •98.Основні проблеми зовнішньої політики Ірану після Другої світової війни
- •99. Ірансько-американські відносини 40-70 рр.
- •100.Ірансько-британські відносини у 1940-1970і роки.
- •101. Політика Ірану на Близькому та Середньому Сході у 1950-і – 1970-і рр.
- •102. Конституційні та ідеологічні засади зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран
- •103. Концепція та політика експорту ісламської революції в зовнішній політиці Ісламської Республіки Іран
- •104. Ірансько-радянські відносини.
- •105. Ірансько-російські відносини
- •106. Ірано-американські відносини.
- •107. Політика Ірану щодо країн снд.
- •108. Політика Ісламської Республіки Іран щодо країн Перської Затоки
- •109. Близькосхідна політика Ісламської Республіки Іран
- •110. Ядерна програма Ісламської Республіки Іран і позиції великих держав
- •111. Зп Іраку 40-50рр роль.
- •112. Внешняя политика Ирака в 60-70-х гг.
- •113. Ірак у міжарабських мв.Боротьба Багдада за лідерство в араб світі.
- •115.Вплив Ірано-іракської війни на структурування близькосхідної системи мв.
- •117.Ірак в мв після кувейтської кризи
- •118.Іракське питання в оон в кінці хх-го - на початку ххі-го століття.
- •120.Створення Ради співробітництва арабських країн Перської затоки.
- •121. Політика Саудівської Аравії в арабському світі.
- •122. Політика Саудівської Аравії на пострадянському просторі.
- •123. Зовнішня політика Туреччини на поч. Хол. Війни. До 1953 року( тезово)
- •124. Місце та роль Туреччини в військово політичних союзах під егідою сша.(тезово)
- •125. Зп Туреччини в 1950-1960 ті роки
- •126. Турецько-американські відносини в 2-гій пол. 1960-тих – на поч. 1980-тих років
- •127 Турецько американські мв 1980-1990
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •128. Турецько-американські відносини на поч. 1990-тих – у 2000-тих роках.
- •130. Турецько-грецькі відносини
- •131 Місце нато в зп Туреччини
- •132 Туреччина- єс
- •134. Турецко-израильских отношениях
59. Зовнішня поілтика кндр у 50-80
Хотя в начале 1970-х годов КНДР быстро расширяла торговые и дипломатические контакты с некоммунистическим миром, эти связи угасли после того, как в середине десятилетия она не выполнила свои внешние обязательства по нескольким займам. Отношения с СССР и Китаем тоже не отличались стабильностью. В 1961 Северная Корея заключила договоры о дружбе с обоими государствами, но после советско-китайского конфликта поддержала Китай. Ориентация на Китай отчетливо просматривалась в конце 1970-х годов, но в следующем десятилетии был взят курс на сближение с СССР.
Северная Корея рассматривала американское военное присутствие в южной половине Корейского п-ова как главное препятствие на пути объединения корейского народа. Отношения с США ухудшились в январе 1968, когда Северная Корея захватила разведывательный корабль военно-морских сил США «Пуэбло». Напряженность несколько ослабла в начале 1970-х годов, после вывода американской дивизии и начала предварительных переговоров (1971).
В 1972 Ким Ир Сен был избран президентом КНДР. В 1980 полуофициальным наследником был признан его сын Ким Чен Ир. С 1984 Ким Чен Ир формально числился преемником своего отца.
В октябре 1983 агенты северокорейских спецслужб убили в бирманской столице Рангун четырех членов кабинета министров РК, и все же в 1985 делегации двух корейских государств сели за стол переговоров, которые в итоге привели к тому, что обе страны были приняты в ООН. В соответствии с соглашением, ратифицированным в 1992, Северная Корея и Южная Корея договорились воздерживаться от взаимных выпадов, развивать экономическое и другие виды сотрудничества и способствовать объединению семей.
После распада СССР в 1991 Китай остался единственным серьезным союзником КНДР. Попытки улучшить отношения с США и Японией не имели успеха, так как правительством КНДР не был разрешен допуск международных инспекторов на северокорейские ядерные объекты. В марте 1993 КНДР объявила о своем намерении отказаться от Договора о нераспространении атомного оружия, который ратифицировала в 1985. В июне 1993 КНДР согласилась не выходить из Договора, но заявила, что введение санкций со стороны Японии и США будет рассматриваться как объявление войны. Переговоры с США в октябре 1994 завершились договоренностью об инспекциях и модернизации атомных электростанций.
Ким Ир Сен скончался в июле 1994, а в октябре 1994 президентом страны и главой Трудовой партии Кореи стал его сын Ким Чен Ир.
Внешняя политика КНДР первоначально придерживалась просоветского курса. Однако во время войны на полуострове главную помощь Корее оказывал Китай, и в противостоянии СССР и Китая симпатии в конце концов стали склоняться в сторону КНР. После кубинского кризиса в 1962 КНДР совместно с Китаем осудила советскую политику мирного сосуществования с Западом, и в 1963 помощь от СССР была прекращена. С середины 1960-х годов КНДР заняла независимую позицию в конфликте между СССР и КНР и получала помощь от обеих стран. С 1971 Северная Корея налаживает дипломатические отношения со многими некоммунистическими государствами.
В 1991 стала членом ООН.
КНДР висунула свої пропозиції щодо об'єднання, які неодноразово повторювалися й надалі, а саме:
-- підписання мирного договору;
-- скорочення збройних сил обох сторін;
-- налагодження політичного, економічного та культурного співробітництва;
-- виведення американських військ із Південної Кореї;
-- створення конфедерації КНДР і РК в якості перехідного кроку до утворення центрального уряду шляхом проведення загальних виборів на Півночі та Півдні.
Щодо РК, то вона виступала за поступовий, функціональний і поетапний підхід до проблеми об'єднання, підкреслюючи необхідність взаємної психологічної підготовки. Підхід же Пхеньяна до цієї проблеми офіційний Сеул характеризував як «одразу і все».
Пізніше новою була лише ідея тристоронніх переговорів між Сеулом, Пхеньяном і Вашингтоном. Про можливість таких переговорів у Пхеньяні говорилося й раніше, проте офіційно дана пропозиція була зроблена 8 жовтня 1983 р., але не Сеулу, а Вашингтону — через Китайську Народну Республіку. До відома Сеула вона була доведена листом від 10 січня 1984 р., в якому пропонувалося підписати мирний договір між США і КНДР і пакту про ненапад між КНДР і Республікою Корея. Припускалося, що цей договір замінить собою Угоду про перемир'я у між-корейській війні від 27 липня 1953 р. і спричинить евакуацію збройних сил США з Південної Кореї. Однак усі перелічені ініціативи об'єднавчого характеру, що виходили від обох корейських держав у період з другої половини 1973 р. до другої половини 1984 р., не привели до відновлення переговорів стосовно об'єднання країни.