Вітчизняні математики

Феофан Прокопович (1681–1736)

Феофан Прокопович — один з найвідоміших мислителів кінця XVII ­– початку XVIIІ ст., професор та ректор Києво-Могилянської академії, державний та церковний діяч. Філософ і математик, поет і публіцист, він залишив значну кількість творів. Писав латинською, українською, російською, польською мовами, робив переклади книг і коментував їх. Феофан Прокопович був найосвіченішою людиною свого часу. Так, у його бібліотеці було близько 30 тисяч книг, написаних різними мовами.

Народився Феофан Прокопович у Києві 7 червня 1681 року в родині крамаря. Він рано втратив батьків, і його опікуном став дядько по матері, виборний ректор Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович (Перший). Дядько віддав свого семирічного небожа до початкової школи при Києво-Братському монастирі, а через три роки — до Києво-Могилянської академії. В роки навчання в академії молодий Прокопович був одним із кращих учнів, не раз перемагав у наукових диспутах.

Прагнучи поглибити свої знання, сімнадцятирічний Феофан Прокопович вирушив у традиційну для того часу освітню мандрівку. Два роки перебував у Львові, читав студентам лекції з поетики та риторики. Відтак вирушив до Рима, де став учнем колегіуму св. Афанасія.

У 1702 році Феофан Прокопович повертається пішки в Україну. З 1704 року він працює в Києво-Могилянській академії, де викладає філософію. Його улюбленим предметом була математика. Тож не дивно, що у курс філософії він включив два математичні курси — арифметику й геометрію, створивши оригінальні підручники із цих предметів.

У 1707 році Феофана Прокоповича обирають префектом (заступником ректора), з 1711 до 1715 року він був ректором Києво-Могилянської академії. У 1715 році за викликом царя Феофан Прокопович мусив вирушити до Петербурга, де брав участь у створенні Петербурзького університету та Російської академії наук. У 1721 його призначають віце-президентом найсвятішого синоду.

Найзначнішою математичною роботою Феофана Прокоповича є курс лекцій з математики «Арифметика і геометрія, два перші й найбільш плодовиті початки математичних наук, пояснені у Києво-Могилянській академії…», теоретичні відомості в якому на той час були найповнішими в царській Росії.

Михайло Васильович Остроградський (1801–1861)

Почесне місце в історії математики посідає наш співвітчизник Михайло Остро­градський. Він був членом Туринської, Петербурзької, Римської, Американської та Французької Академій Наук. Слава його була настільки великою, що батьки, бажаючи заохотити своїх дітей до навчання, переконували їх словами: «Учись, і будеш, як Остроградський».

Михайло Остроградський народився 1801 року на Полтавщині в сім’ї поміщика. Вже в дитячому віці він проявляв дивовижну допитливість та спостережливість, проте вчився в Полтавській гімназії, куди його віддали у дев’ять років, посередньо з усіх предметів. Михайло мріяв про військову кар’єру й дуже зрадів, коли батько вирішив забрати його з гімназії і влаштувати в один із гвардійських полків. В останній момент за порадою одного з родичів, який помітив неабиякі здібності хлопця, було вирішено продовжити навчання. У шістнадцять років Остроградський став студентом Харківського університету.

У 1818 році Остроградський склав іспити за повний курс університету, а в 1820 році склав іспити на звання кандидата наук. Проте університетська влада, вважаючи Остроградського «неблагонадійним», відмовилася присуджувати йому вчений ступінь і навіть позбавила диплома про закінчення університету.

І все ж Остроградський став відомим ученим, академіком. Невдача лише розпалила в ньому бажання наполегливо працювати. Він їде до Парижа і там відвідує лекції Коші, Лапласа, Пуассона та інших визначних математиків. Спілкування з французькими вченими, вивчення їхніх праць приводить згодом Остроградського до власних відкриттів. Його роботи публікуються в журналі Паризької Академії наук. Чутки про неабиякі успіхи Остроградського дійшли до Батьківщини.

У 1828 році Остроградський повернувся у царську Росію. У Петербурзі він викладав математику в Головному педагогічному інституті, Морському кадетському корпусі та в Михайлівському артилерійському училищі.

Михайло Остроградський написав багато математичних праць, серед яких є праці з алгебри та теорії чисел, він є автором кількох підручників, а теореми, формули Остроградського вивчають студенти математичних спеціальностей усіх університетів світу.

Дмитро Олександрович Граве (1863–1939)

Дмитро Граве народився 1863 року в місті Кирилове поблизу Вологди (Росія), закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету (1885). Будучи студентом, Дмитро Граве захоплювався науковою роботою, був ініціатором видання журналу «Записки фізико-матема­тичного гуртка Петербурзького університету», де були надруковані перші його праці. Після захисту магістерської роботи у 1889 році Граве стає приват-доцентом Петербурзького університету.

У 1897 році Дмитро Граве захистив докторську дисертацію і переїхав до України. Спочатку він працював професором Харківського університету та Харківського технологічного інституту.

1902 року професор Граве очолив кафедру чистої математики Київського університету, де тривала вся його подальша науково-педагогічна діяльність.

У 1905–1915 роках Дмитро Граве розробив кілька навчальних курсів, які належать здебільшого до алгебри та теорії чисел, найвагомішими з яких є «Елементарний курс теорії чисел» й «Елементи вищої алгебри». Він розвинув на математичному відділенні Київського університету семінарську форму занять зі студентами.

Наприкінці 1933 року був організований Інститут математики Академії наук УРСР, першим директором якого став Граве.

Неабиякою заслугою Дмитра Граве було створення першої в Україні всесвітньо визнаної алгебраїчної школи.

Михайло Пилипович Кравчук (1892–1942)

Праці Михайла Кравчука, яких він написав понад 180, належать до різних розділів математики, зокрема до алгебри й теорії чисел. Уведені ним спеціальні многочлени зараз відомі математикам як многочлени Кравчука. Він є автором важливих робіт з історії математики, багатьох підручників для вищої і середньої шкіл. Чимало сил, енергії, таланту віддав Михайло Кравчук освіті, зробив вагомий внесок у розвиток української математичної символіки.

Михайло Кравчук народився 30 вересня 1892 року в селі Човниці (тепер Ківерцівський район Волинської області) в сім’ї землеміра.

У 1910 році золотий медаліст Луцької гімназії стає студентом фізико-математичного факультету Київського університету ім. св. Володимира.

У 1915–1917 роках Кравчук виїздить до Москви на спеціальні студії, де складає магістерські іспити. 1918 року його обирають приват-доцентом Київського університету.

У 1924 році Михайло Кравчук захищає докторську дисертацію. Протягом 1927–1938 років працює у вищих навчальних закладах Києва. З часу створення у Києві Інституту математики (1933 р.) і до початку 1938 року очолює у ньому відділ математичної статистики.

Михайло Кравчук був організатором першої в Україні математичної олімпіади школярів (1935 р.).

У вересні 1938 року Кравчука заарештовано сталінським режимом, його звинувачено в українському буржуазному націоналізмі. Вирок — тюремне ув’язнення терміном на 20 років. Далі — Магадан, де у березні 1942 року Кравчук і помер.