2.7.4. Гігієнічне нормування

У галузі гігієнічного нормування перші норми щодо обмеження шуму були затверджені в 1956 році. Чинні нині норми шуму на робо­чих місцях регламентуються такими документами, як ГОСТ 12.1.003-83, ССБТ «Шум. Загальні вимоги безпеки» та ДСН 3.3.6.037-99 «Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та ін­фразвуку».

Нормування шуму ведеться у двох напрямках: гігієнічне норму­вання й нормування шумових характеристик машин.

Розділ 2

ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІГІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ

Нормування ведеться за рівнем звукового тиску залежно від ча­стоти в даній октаві.

Для приблизної оцінки ГОСТ допускає як характеристику по­стійного шуму на робочому місці взяти рівень звуку в децибелах, що вимірюється за шкалою «А» шумоміра:

£_о=20/А (2.68)

м>

де Р_а — середньоквадратичний звуковий тиск з розрахунком ко­рекції шумоміра, Па;

р₀ — пороговий середньоквадратичний звуковий тиск, 2-Ю"⁵ Па.

На виробництві дуже часто шум має непостійний характер. За цих умов найбільш вигідно користуватися деякою середньою вели­чиною, що називається еквівалентним рівнем звуку (за енергією). Він характеризує середнє значення енергії звуку, дБ; допустимий рі­вень звуку в децибелах більший на 5 дБ порівняно з рівнем звуку на частоті 1000 Гц. Цей рівень можна також вимірювати за допомогою спеціальних інтегруючих шумомірів.

Для вимірювання шуму застосовують шумоміри ШМ-1, ви­мірювач шуму й вібрацій ВШВ-003, частотні аналізатори та ін­шу акустичну апаратуру. Аналізаторами можуть бути октавні фільтри.

Шум вимірюють для того, щоб визначити рівень звукового тис­ку на робочих місцях і у виробничих приміщеннях для порівняння його з нормативним значенням з метою розробки різних заходів та оцінки їх ефективності щодо зниження рівня шуму.

На виробництві шум вимірюється на робочих місцях, а також безпосередньо у вузлах машин. Робочим місцем є зона звукового по­ля на відстані 0,5 м від джерела шуму і на висоті 1,5 м над рівнем підлоги.

2.7.5. Методи та засоби захисту

Боротьба із шумом здійснюється різними засобами та метода­ми. Загальну класифікацію засобів та методів захисту від шуму на­ведено в ГОСТ 12.1.029-80 ССБТ «Заходи та методи захисту від шу­му. Класифікація».

Заходи щодо боротьби із шумом поділяються на дві групи: ко-, лективні та індивідуальні. Відносно джерела шуму, боротьба із шу­мом поділяється на засоби, що знижують шум у джерелі його виник­нення і такі, що зменшують шум на шляху його поширення.

Найефективнішими є заходи, що ведуть до зниження шуму в джерелі його виникнення — шляхом поліпшення конструкції ма­шин, застосування матеріалів, що не викликають сильних звуків, за­безпечення мінімальних допусків у сполучених вузлах, заміни пря-мозубих шестерень шевронними та інше.

За способом реалізації методи й способи колективного захис­ту, що зменшують шум на шляхах його поширення, поділяються на такі:

1. акустичні;

2. архітектурно-планувальні;

3. організаційно-технічні.

Акустичний захист від шкідливої дії шуму — це зменшен­ня шуму за допомогою методу звукопоглинання та методу зву­коізоляції.

Метод звукопоглинання базується на перетворенні енергії зву­кових коливань частинок повітря на теплоту за рахунок втрат на тертя в порах звукопоглинаючого матеріалу.

У виробничих приміщеннях рівень шуму значно підвищується внаслідок відбиття його від огороджуючих будівельних конструкцій та обладнання. Для зменшення частки відбитого звуку застосовують спеціальну акустичну обробку приміщень. Вона полягає в тому, що внутрішні поверхні облицьовують звукопоглинаючими матеріалами. Чим більше звукової енергії поглинається, тим менше її відбиваєть­ся назад у приміщення.

Ефективність звукопоглинаючих матеріалів характеризується коефіцієнтом поглинання. Якщо цей коефіцієнт дорівнює нулю, тоді вся енергія відбивається без поглинання; якщо одиниці — тоді вся енергія поглинається. Коефіцієнт звукопоглинання залежить від час­тоти звукових хвиль, кута їх падіння, товщини й типу матеріалу.

Звукопоглинаючими вважаються матеріали, які мають коефі­цієнт поглинання більше 0,2. Вони бувають пористо-волокнистими, мембранними та об'ємними. Ефективність застосування різних зву­копоглинаючих матеріалів визначається за допомогою акустичних розрахунків.

Максимальне зниження рівня шуму у відбитому полі за допо­могою акустичної обробки в приміщенні практично не перевищує 6-8 дБ, що відповідає зниженню гучності звуку в півтора рази.

Зменшення шуму методом звукоізоляції є одним із розпо­всюджених заходів для зниження шуму на шляху його поширення. Метод базується на відбитті звукової хвилі, що падає на звукоізоля­ційну перегородку, огорожу та інше. Ефективними звукоізоляційни­ми матеріалами є метал, бетон, дерево, щільні пластмаси та ін.

Метод екранування використовують для зниження шуму на шляху його поширення, коли інші методи малоефективні чи недо­цільні. Екран створює звукову тінь і є перешкодою на шляху поши­рення шуму.

Для виготовлення екранів використовують стальні чи алюміні­єві листи товщиною 1-3 мм, вкриті з боку джерела шуму звукопо-глинаючим матеріалом. Акустична властивість екрана залежить від його форми, розмірів, розміщення відносно джерела шуму й робо­чого місця.

В умовах виробництва часто виникають шуми аеродинаміч­ного походження. Причиною цього явища є стаціонарні й нестаці­онарні процеси в газах (пульсація тиску при русі потоків газу в трубах та ін).

Щоб боротися з аеродинамічними шумами, застосовують глуш­ники шуму: абсорбційні, реактивні й комбіновані. В абсорбційних глушниках затухання шуму відбувається в порах звукопоглинаю-чого матеріалу. їх використовують для зменшення шуму у венти­ляційних установках. Реактивні глушники встановлюють на комп­ресорних механізмах. Принцип роботи реактивних глушників базу­ється на ефекті відбиття звукових хвиль в елементах глушника. Во­ни мають сполучені між собою камери розширення й звуження, ре­зонансні заглиблення і майже не використовують звукопоглинаю­чих матеріалів.

Комбіновані глушники являють собою поєднання абсорбцій­них і реактивних глушників, тому зменшення рівня звуку в них відбувається як за рахунок поглинання, так і за рахунок відбиття звукових хвиль.

Архітектурно-планувальні методи включають в себе акустичне планування споруд і будівель в рамках генеральних планів розмі­щення технологічного обладнання, організацію робочих місць, пла­нування зон руху транспортних засобів, а також створення шумоза­хисту в місцях перебування людей.

При плануванні приміщень найбільш шумні цехи слід сконцен­трувати окремо від інших, де перебувають люди, або відокремлюва­ти їх розривами чи приміщеннями, де робітники перебувають корот­кочасно. Між дільницями, що мають різні рівні шуму, встановлю­ють перегородки або ж розміщують підсобні приміщення, склади сировини чи готової продукції.

Зменшення шуму на території промислової та житлової забу­дови досягається шляхом створення зелених насаджень з дерев і чагарників.

Організаційно-технічні заходи щодо боротьби з шумом поляга­ють у впровадженні малошумних технологічних процесів, обладнан­ні шумових машин засобами дистанційного управління та викорис­танні раціональних режимів праці й відпочинку та ін.

Якщо методами, описаними вище, не можна зменшити шум до допустимої межі, вдаються до засобів індивідуального захисту (313), які дозволяють знизити рівень шуму на 10-45 дБ.

Засоби індивідуального захисту від шуму поділяють на проти­шумові навушники, що закривають слухову раковину ззовні, і про­тишумові вставки, що закривають слуховий прохід. Вони виготовля­ються з твердих еластичних і волокнистих матеріалів; бувають од­но- і багаторазового використання. До 313 належать також протишу­мові шлеми, що закривають усю голову, і маски, які використову­ються разом з навушниками. Нині найбільше застосовують вставки з вати і полімерних волокон («беруші»), які дозволяють знизити гуч­ність шуму на 15-30 дБ.

Негативну дію шуму можна зменшити шляхом скорочення часу контакту з ним, влаштування короткочасних перерв для відновлення функцій слуху, суміщення професій в умовах шуму та ін.

До профілактичних заходів щодо попередження професійних захворювань належать попередній, при вступі на роботу, і періодич­ний медичні огляди. Періодичність медоглядів (від 1 разу на 3 роки до щорічного) залежить від рівня шуму.