Література раннього Середньовіччя (V-XI ст.)

Література раннього Середньовіччя складається з двох груп пам'яток, що відрізняються один від одного перш за все з мови. До першої з них відносяться пам'ятники на місцевих мовах існували в той час європейських народностей, до другої - латинською, на якому і після краху Римської імперії деякий час тривала письмова традиція, так як власна писемність у них ще не була розроблена.

Найбільш цінними і важливими для подальшого літературного розвитку виявилися пам'ятки першої групи, зокрема героїчний епос, різні оповіді та пісні про героїв, які уславилися подвигами в інтересах свого роду, племені, народності. У ряді епічних пам'яток отримала відображення своєріднаміфологія народів Європи, їх дохристиянські язичницькі вірування. У них відбилося і таке характерне для Європи перших століть н.е. явище, як грандіозне пересування народностей з сходу на захід, відоме під назвою "великого переселення народів" (ІV-VІ ст.).

Найважливішими, що мають найбільшу художню цінність зразками героїчного епосу, є ірландські саги (епос кельтів), "Старша Едда" (епос скандинавських народностей) з прилеглими до неї поезією скальдов і ісландськими сагами; англосаксонська "Поема про Беовульфі", древненемецкая "Пісня про Хилдебранте".

Література раннього Середньовіччя латинською мовою

Ділиться на три групи пам'яток: церковно-релігійну писемність, так звану "учену поезію" (і почасти прозу) і своєрідну поезію вагантів. Перша з цих груп, велика за кількістю творів, зберігає тепер лише культурно-історичний інтерес. Головними її жанрами, які претендують на художність, були житія святих (біографії людей, що прославилися суворим дотриманням християнській моралі бачення (зображення фантастичних картин загробного світу, "привидившегося" тим чи іншим людям), релігійні гімни і т. д. Цей вид літератури пізніше став поширюватися і на живих народних мовах.

Поезія вагантів (від лат. - бродячі) - надзвичайно цікаве явище літератури кінця раннього Середньовіччя - початку її розквіту. Її творцями були втікачі з монастирів і покинули свої приходи ченці і представники нижчого, близько стояв до народу "білого духовенства" (священики, що не прийняли чернечий обітницю), пізніше - розчарувалися в схоластичної мудрості, преподававшейся в школах та університетах, школяры і студенти. Вольнодумная і пустотлива, ця поезія була сатирично спрямована проти офіційної церковності, зокрема, проти римського папи з його оточенням (курією). У утверджує своїй частині вона прославляла радості життя, висловлюючи протест проти церковного аскетизму. Твори вагантів, переслідуваних офіційною церквою, дійшли до нас у значно меншій кількості, ніж їх було створено, притому в більшості випадків анонімно або під псевдонімами (Примас Орлеанський, Архипинта та ін). Поезія вагантів справила вплив і на лицарську любовну лірику, і на вольнодумную поезію Предвозрождения і Відродження.

У період раннього Середньовіччя і за межами Європи - в країнах Сходу - були створені значні пам'ятки художньої культури людства. Серед них перш за все китайська поезія доби Танської династії (618-907), антологія якої налічує 900 томів з 48900 назвами творів, написаних 2300 поетами; із знаменитих - Лі Бо (701-762), Ду Фу (712-770), Бо Цзюйї (772-846) та інші. ВІндії тоді ж творить великий поет і драматург Калідаса (V ст.), створюється народна книга "Панчатантра". У арабських народів виступають Джахіз (VIII-IX ст.), поет-філософ Мааррі (X-XI ст.), Ібн Хазм (XII ст.). В цей же час творять великі перські (і таджицькі) поети Фірдоусі, Омар Хайям і багато інших в різних культурах Сходу.