Лекція 3. Антична література

Термін "антична література" (від лат. - "давній") має умовний характер і застосовується лише до культур Стародавньої Греції та Стародавнього Риму (X ст. до н. е. по V ст. н. е..), що обумовлено особливостями їх соціально-історичного і духовного розвитку. Винятковість значення античної культури, справила потужне, часом основний вплив на формування мистецтв і наук народів Європи - колиска європейської цивілізації - і решти світу, неодноразово відзначалася в усі наступні століття. Багато зі створеного стародавніми еллінами і римлянами органічно увійшло в національні культури; вони заклали основи багатьох точних, природничих, гуманітарних і соціальних наук: фізики і математики, анатомії і астрономії, філософії і філології, педагогіки та естетики, історії та красномовства, державного законодавства і права.

Причини і закономірності надзвичайно високого рівня розвитку античної культури пов'язані з особливостями античної (в першу чергу - давньогрецької) полісної системи, соціально-економічної та суспільно-політичної еволюції, зі своєрідністю світогляду і релігійної системи, з ідеями демократії, агона, пайдейи, політеїзму і т. д.

Давньогрецька цивілізація, істотно вплинула на більш пізню римську культуру, яка виникла на щаблі первіснообщинного розвитку, на базі поступового розпаду полісної системи. Поява давньогрецьких племінних об'єднань і формування з них народностей відноситься до II тисячоліття до н. е.., до часу розквіту крито-мікенської культури. У ту епоху в Греції склалися основи самобутньої, складною і багатою міфології, стала "грунтом" і "арсеналом" античного мистецтва.

Як і в інших народів язичницької епохи, в Греції протягом тривалого періоду (до появи писемності) побутували різні форми фольклору, пов'язані з трудовими процесами та магічно-мімічними діями, зумовленими міфологічними уявленнями про навколишній світ.

Народження давньогрецької (ширше - античної) літератури належить доархаїчного періоду (X-VIII ст. до н. е..) і географічно пов'язано з малоазійським узбережжям Середземномор'я і прилеглими до нього островами Іонічного архіпелагу. В житті грецького народу і його культури в цей період відбувається новий якісний перелом, викликаний зростанням продуктивних сил, розпадом родових зв'язків, змінами самої структури рабовласництва і помітним підвищенням індивідуального самосвідомості вільних громадян. Дана обставина, поєднане з особливостями міфології (антропоморфізм богів, циклічність і т. п.) - джерела всіх жанрів античного мистецтва, пояснює специфіку і характерне своєрідність грецької літератури, виявила тенденцію до стихійного реалізму (античний реалізм), энциклопедизму охоплення життєвих явищ і високого гуманізму. В значно більшій мірі, ніж яка-небудь інша з давніх літератур, грецька література наближається до створення ідеалу людської особистості.

З величезної кількості створених в Давньої Греції і Римі літературних творів до нас дійшла лише незначна частина. З моменту виникнення писемності (VIII ст. до н. е..) стародавні греки користувалися папірусом, який в умовах європейського клімату швидко зношувався і руйнувався; періодичному оновленню і переписування піддавалися тільки найбільш значні та цінні (з точки зору запитів даного часу) тексти, а інші поступово забувалися і втрачалися або зберігалися у вигляді окремих уривків і цитат. З II ст. до н. е. з папірусом починає конкурувати новий писальний матеріал -пергамент, виготовлений з шкір тварин, вельми міцний і дорогий. На пергаментних сувоях фіксувалися лише особливо прославлені твори. В епоху краху античного суспільства, у період поширення на територіях колишніх античних держав християнства та ісламу, переслідували спадщина язичництва, всі види пам'яток античної матеріальної і духовної культури свідомо знищувалися. Пробудження пильного інтересу до античності, збирання і вивчення її вцілілих пам'ятників почалося в Європі лише в епоху Відродження, а справді наукове освоєння античної спадщини - з кінця XVIII століття. Творче вплив античної літератури на формування і розвиток літератури народів Європи практично ніколи не припинялося, продовжується і зараз.

Сучасною наукою виділяються чотири періоди історії давньогрецької літератури.

Архаїчний (X-VI ст. до н. е.) період характеризується повільним розкладанням патріархально-родового ладу і переходом до рабовласницького державі. Епоха багата збереглася міфологією, уславленими поемами Гомера "Іліада" і "Одіссея", дидактичним епосом Гесіода, появою ліричних поетів VII-VI ст. до н. е.

Класичний (або аттичний) охоплює V-IV ст. до н. е.., коли грецькі поліси-держави, і в першу чергу Афіни, переживають пишний розквіт, а потім - криза, втрачають незалежність, опинившись під владою Македонії. Час зльоту у всіх мистецьких сферах: грецький театр, драматургія Есхіла, Софокла, Евріпіда, Арістофана; історична проза Геродота, Фукідіда, Ксенофонта; ораторське мистецтво Лісія, Демосфена; філософія Платона, Аристотеля.

Елліністичний (з кінця IV ст. до н. е. до середини II ст. до н. е.) періодпривертає увагу олександрійською поезією і новоаттической комедією Менандра.

Римський (146 р. до н. е - V ст. н. е..), коли Греція стає провінцією Римської імперії. Головні літературні події: грецький роман, творчість Плутарха та Лукіана.

Існують різні підходи до періодизації римської літератури. В основному виділяють чотири головних періоду.

1. Долитературный (фольклорний) період охоплює епоху становлення Риму-держави приблизно з середини VIII ст. до н. е. до середини III ст. до н. е.

2. Література епохи республіки:

а) рання римська література - з середини III ст. до н. е. до середини II ст. до н. е.;

б) література періоду громадянських воєн і загибелі республіки - з середини II ст. до н. е. до 40 рр. I ст. до н. е.

3. Література епохи становлення імперії і принципату Серпня ("золотий вік", "століття Августа" - від 40 рр. I ст. до н. е. до 14 р. н. е..).

4. Література доби імперії:

а) література I ст. - початок II ст. ("срібний вік");

б) пізня римська література II-V ст.

Вивчення античної літератури спирається на різноманітні джерела: а) які дійшли до нас справжні тексти та уривки; б) цитати, перекази і вилучення у творах пізніших письменників і вчених різних народів; в) дані етнографії та археології.