Архітектура Дворіччя

Особливість географічних умов, відсутність міцних будівельних матеріалів визначили образний лад культової архітектури даного регіону.

Основний будівельний матеріал - глина. Будівлі зводилися з необпаленої цегли. Товщина стін не дозволяла залишати прорізи вікон, в які б проникав світло. Внутрішні приміщення прив'язувалися до відкритих дворах. Будівлі зводилися на штучної насипу. Зовні глухі стіни членились вертикальними нішами й виступами. Перші храми, так звані Білий і Червоний кінця IV тис. до н. е.., були відкриті в місті Уруку. Храми були присвячені головним божествам міста: бога Ану і богині та ніні. Стіни одного були пофарбовані в білий колір, а іншого прикрашені геометричним орнаментом з глиняних обпалених "цвяхів" з капелюшками, пофарбованими в червоний, білий і чорний кольори.

Починаючи з III тис. до н. е. з'являється новий тип храму - зіккурат, який стане однією з головних особливостей архітектури Дворіччя.

Зіккурат представляв собою вежу з поставлених один на одного зрізаних пірамід, поступово зменшуються, на самому верху споруджувався маленький храм, присвячений богу-покровителю міста. Зіккурати будувалися спочатку при храмах, а потім стали перетворюватися в головні храми. Деякі башти збереглися до наших днів (зіккурати в Урі, в Чога-Замбиле). Ступенева вежа сприймалася як символ урочистого сходження до неба. У Вавилоні В VII ст. до н.е. був побудований найвищий зіккурат, який згадується в Біблії, - Етеменанкі, що означало "будинок - фундамент неба і землі". Ця Вавилонська вежа висотою 90 м складалася з семи ярусів, а нагорі був храм, присвячений богу Мардуку. Зіккурати були пов'язані з уявленням про "священної гори". Вони втілювали в собі безліч функцій: з їх висоти спостерігали за зірками, рятувалися від повеней, у них робили жертвопринесення.

Міста в Месопотамії мали чітку прямокутну планування та обносилися стінами. Постійна боротьба між містами змушувала зводити масивні цегляні стіни, які прикрашалися кольоровими кахлями. Прикладом є ворота богині Іштар у Вавилоні, найбільшому місті Месопотамії. Багато прикрашена стіна була показником процвітання міста.

Скульптура. Основні принципи

Відмітні особливості світосприйняття шумерийцев, аккадців і вавілонян продемонструвала нам архітектура: спрямованість до неба, образ "священної гори" як символ Всесвіту, не загробний світ, а космос - така парадигма культури Месопотамії. Людина в мистецтві Месопотамії постає перед нами зовсім в іншій трактуванні, ніж в Єгипті. Статуї ніколи не досягали величезних розмірів. Камінь був дефіцитом, і сировину для скульптури змушені були привозити з інших місць. У скульптурі був відсутній строгий канон у трактуванні постаті, статуї завжди індивідуальні, руки схрещені на грудях. Анатомія людського тіла мало хвилює скульптора. Він не створював ідеал, не заглиблювався в пластичні рішення тіла, тому тіло ховалося під жорсткими шатами на відміну від оголених фігур в Єгипті. Саме примітне в скульптурі - це трактування особи. Риси обличчя ретельно опрацьовані. Основну увагу приковують очі - великі, дуже опуклі, інкрустовані різними матеріалами, без повік, вони висловлюють здивування, благання, жалість. Показовими в цьому плані скульптурна група подружньої пари з Шумер, яка навертає до богів зворушливу благання, статуя керуючого Ебі-Мулу і численні статуї Гудеа в позі постійної молитви, обличчя виражає зосередженість, спокій і силу правителя. При всій умовності трактування постаті образ набагато більше живий, ніж у скульптурі Єгипту.

Велике значення в скульптурі і рельєфах приділяється зображенню тварин і фантастичних гібридних істот, де змішуються людські й звірячі риси. Зображення людини-звіра пояснюється потребою встановлення спілкування з силами природи. Іноді в зображенні поєднуються риси різних тварин. Такі, наприклад, орла з головою лева або інший тип, дуже поширений, - "людина-бик", що символізує духів-покровителів, захисників людини від зла. Такі зображення, виконані в кам'яному горельєфи, містилися по боках воріт ассірійських палаців.

Величезне місце в мистецтві Месопотамії займає рельєф. Меморіальні стели, які з'явилися в Шумерів і Аккадах, ставилися в честь перемоги в постійній боротьбі за владу між містами. Стели - це кам'яні плити різних розмірів з округлою поверхнею верхньої частини із зображенням різної тематики: військової або релігійної (стела з Нарам-Сіна, що відображає штурм фортеці). На стінах висікали тексти законів, серед яких - знаменитий "Кодекс Хаммурапі" висотою 2 м. У верхній частині зображений цар Хаммурапі, що стоїть перед богом сонця Шамашем. Стела надає цим актом божественний характер і перетворює закони спадщина богів.

Ассирійська культура відрізнялася залізною військовою дисципліною під владою монарха. З XIII по VII ст. до н. е. Ассирія перетворилася у могутню імперію з кількома столицями.

В них зводилися палаци з вигравіруваними на кам'яних плитах -ортостатах - рельєфами, які заповнювали нижню частину стін парадних приміщень. Тема ортостатов - військові і мисливські перемоги монарха. Рельєф виконувався на вапняному камені і гіпсі. Ці м'які матеріали дають можливість детальної проробки форми. З приголомшливою силою зображені тварини на ортостатах палацу Ашшурбанапала.

Розповідний рельєф скульптори використовували у дрібній пластиці, в циліндричних печатках-амулети. Гліптика, або різьблення по каменю, відтворювала складні сюжети-композиції полювання, будівництва храму, міфічні оповіді. Величезна кількість знайдених печаток послужило археологам матеріалом для вивчення побуту, стилю епохи, а в цілому в подальшому зробило вплив на розквіт монументального рельєфу.

Мистецтво Стародавнього Сходу відіграло важливу роль у розвитку художньої культури людства. Незважаючи на те що похована під пісками стародавня цивілізація Передньої Азії стала доступна для вивчення набагато пізніше, ніж культура Єгипту і Стародавньої Греції, і аж до середини ХІХ ст. людство нічого не знало про мистецького життя цих народів, сьогодні завдяки археологічним відкриттям і працям вчених-мистецтвознавців ми володіємо достатньо повними знаннями про цьому періоді. Але наші знання до кінця не розкривають таємниць і загадок "картини світу" стародавніх народів.

Передню Азію називають "колискою людської цивілізації", саме тут знаходилися витоки майбутніх культур.