- •О. М. Пазяк о. А. Сербенська м. І. Фурдуй л. Ю. Шевченко
- •2000 Ббк 81‘2укр’923
- •Василь Симоненко
- •Розмова з лісом
- •Тексти зі Святого Письма порівняйте з поданими вище.
- •У поезії м. Вороного використані мовні засоби, пов’язані з антонімією.
- •8Еїчтеічтіа
- •Націоналізм і шовінізм
- •Не забувайте
- •Розплата
- •Таємниця украденого імені
- •Козацький літописець
- •Засоби масової інформації і культура
- •Діалогічна людина
- •Автобіографія
- •56 Лексикографія
- •Лексикографія
- •Лек сикографія
- •60 Фонетика
- •61 Голосні звуки
- •1Див.: Сучасна українська мова / За ред о д Пономарева. К , 1997.
- •62 Фонетика
- •63 Приголосні звуки
- •1Див : Сучасна українська мова / За ред. О. Д Пономарева. С. 20—21.
- •64 Фонетика
- •Губні приголосні
- •65 Приголосні звуки
- •66 Фонетика
- •Передньоязикові приголосні
- •67 Приголосні звуки
- •68 Фонетика
- •69 Приголосні звуки
- •70 Фонетика
- •71 Приголосні звуки
- •72 Фонетика
- •73 Приголосні звуки
- •74 Фонетика
- •Середньоязиковий приголосний [й]
- •75 Приголосні звуки
- •Задньоязикові приголосні і глотковий
- •76 Фонетика
- •1. Зимній ранок
- •78 Фонетика
- •Асиміляція приголосних за палаталізацією
- •80 Фонетика
- •Асиміляція приголосних за місцем і способом творення
- •82 Фонетика
- •Прогресивна асиміляція приголосних
- •84 Фонетика
- •86 Фонетика
- •Чергування голосних
- •Найдавніші чергування голосних
- •И — у — о з 0: засихати — сохну — сушити — схпути;
- •Чергування [о] та [е] з нулем звука
- •88 Фонетика
- •90 Фонетика
- •Чергування [и] з [о]
- •Позиційні чергування голосних [у], [і] з приголосними [в], [й]
- •92 Фонетика
- •Чергування приголосних
- •94 Фонетика
- •96 Фонетика
- •Чергування груп приголосних при словотворенні
- •98 Фонетика
- •99 Склад слова
- •Склад слова
- •100 Фонетика
- •Наголос
- •102 Фонетика
- •104 Фонетика
- •105 Інтонація
- •Інтонація
- •106 Фонетика
- •107 Інтонація
- •108 Фонетика
- •109 Інтонація
- •110 Фонетика
- •111 Інтонація
- •112 Фонетика
- •114 Орфоепія
- •116 Орфоепія
- •118 Орфоепія
- •Зразок повного фонетичного аналізу
- •122 Орфоепія
- •124 Графіка та орфографія
- •Принципи українського правопису
- •126 Графіка та орфографія
- •Принципи українського правопису
- •І тепер, куди б не йшов я, що б не думав,
- •128 Графіка та орфографія
- •І пахне чебрецем, і листя де-не-де,
- •І пахне чебрецем і листя де-не-де,
- •Крайнебо
- •Правопис ненаголошених голосних у коренях слів
- •130 Графіка та орфографія
- •132 Графіка та орфографія
- •134 Графіка та орфографія
- •136 Графіка та орфографія
- •138 Графіка та орфографія
- •Голосні у російських та інших слов ’япських прізвищах
- •140 Графіка та орфографія
- •Голосні у російських та інших слов ’янських прізвищах
- •142 Графіка та орфографія
- •143 Приголосні
- •Правопис подвоєних приголосних
- •144 Графіка та орфографія
- •145 Приголосні
- •146 Графіка та орфографія
- •147 Приголосні
- •148 Графіка та орфографія
- •149 Приголосні
- •Спрощення в групах приголосних
- •150 Графіка та орфографія
- •151 Приголосні
- •152 Графіка та орфографія
- •153 Приголосні
- •154 Графіка та орфографія
- •155 Приголосні
- •156 Графіка та орфографія
- •157 Приголосні
- •158 Графіка та орфографія
- •159 Вживання апострофа
- •160 Графіка та орфографія
- •161 Вживання м якого знака
- •162 Графіка та орфографія
- •163 Вживання м 'якого знака
- •164 Графіка та орфографія
- •165 Вживання м 'якого знака
- •166 Графіка та орфографія
- •168 Графіка та орфографія
- •169 Правопис префіксів
- •170 Графіка та орфографія
- •171 Правопис префіксів
- •172 Графіка та орфографія
- •174 Графіка та орфографія
- •176 Графіка та орфографія
- •178 Графіка та орфографія
- •180 Графіка та орфографія
- •182 Графіка та орфографія
- •185 Словотвір
- •186 Словотвір
- •187 Словотвір
- •188 Словотвір
- •189 Словотвір
- •190 Словотвір
- •191 Способи словотворення
- •192 Словотвір
- •193 Способи словотворення
- •194 Словотвір
- •195 Способи словотворення
- •196 Словотвір
- •197 Способи словотворення
- •198 Словотвір
- •199 Способи словотворення
- •200 Словотвір
- •201 Способи словотворення
- •202 Словотвір
- •204 Частини і частки мови
- •205 Правопис іменників
- •206 Частини і частки мови
- •207 Правопис іменників
- •208 Частини і частки мови
- •209 Правопис іменників
- •210 Частини і частки мови
- •211 Правопис іменників
- •212 Частини і частки мови
- •213 Правопис іменників
- •214 Частини і частки мови
- •215 Правопис прикметників
- •216 Частини і частки мови
- •217 Правопис прикметників
- •218 Частини і частки мови
- •1Див тему «Правопис подвоєних приголосних» с 143
- •219 Правопис прикметників
- •220 Частини і частки мови
- •221 Правопис складних слів
- •222 Частини і частки мови
- •223 Правопис складних слів
- •224 Частини і частки мови
- •225 Правопис складних слів
- •226 Частини і частки мови
- •227 Правопис складних слів
- •228 Частини і частки мови
- •229 Правопис складних слів
- •230 Частини і частки мови
- •232 Частини і частки мови
- •1Див. Загальні правила правопису складних слів. С. 220
- •234 Частини і частки мови
- •235 Правопис дієслів
- •236 Частини і частки мови
- •237 Правопис дієслів
- •238 Частини і частки мови
- •239 Правопис дієслів
- •240 Частини і частки мови
- •241 Правопис прислівників
- •242 Частини і частки мови
- •24.1 Правопис прислівників
- •244 Частини і частки мови
- •245 Правопис прийменників
- •246 Частини і частки мови
- •247 Правопис прийменників
- •248 Частини і частки мови
- •249 Правопис сполучників
- •250 Частини і частки мови
- •Сполучники
- •251 Правопис сполучників
- •252 Частини і частки мови
- •253 Правопис сполучників
- •254 Частини і частки мови
- •255 Правопис сполучників
- •256 Частини і частки мови
- •257 Правопис часток
- •9 О-зз
- •258 Частини і частки мови
- •Світай мені, прошу Тебе, молю
- •259 Правопис частки не
- •260 Частини і частки мови
- •261 Правопис частки не
- •262 Частини і частки мови
- •263 Вправи на повторення
- •264 Частини і частки мови
- •265 Вправи на повторення
- •266 Частини і частки мови
- •267 Вправи на повторення
- •268 Частини і частки мови
- •269 Вправи на повторення
- •270 Частини і частки мови
- •271 Вправи на повторення
- •273 Основи пунктуації
- •274 Основи пунктуації
- •275 Основи пунктуації
- •276 Основи пунктуації
- •277 Основи пунктуації
- •280 Основи пунктуації
- •Розділові знаки початку та кінця речення
- •282 Основи пунктуації
- •Тире між підметом і присудком
- •284 Основи пунктуації
- •286 Основи пунктуації
- •288 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при однорідних членах речення
- •290 Основи пунктуації
- •292 Основи пунктуації
- •294 Основи пунктуації
- •296 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •296 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при відокремлених членах речення
- •298 Основи пунктуації
- •Відокремлені узгоджені означення
- •Відокремлені неузгоджені означення
- •300 Основи пунктуації
- •Відокремлені прикладки
- •302 Основи пунктуації
- •304 Основи пунктуації
- •306 Основи пунктуації
- •Відокремлені обставини
- •308 Основи пунктуації
- •Відокремлені додатки
- •310 Основи пунктуації
- •Відокремлені уточнювальні слова
- •312 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях
- •314 Основи пунктуації
- •315 Пунктуація в простому реченні
- •316 Основи пунктуації
- •318 Основи пунктуації
- •319 Пунктуація в простому реченні
- •Іван Іванович
- •320 Основи пунктуації
- •Розділові знаки при звертанні
- •Розділові знаки при вигуках, стверджувальних, заперечних та питальних словах
- •322 Основи пунктуації
- •324 Основи пунктуації
- •325 Пунктуація в складному реченні
- •Розділові знаки в складносурядних реченнях
- •326 Основи пунктуації
- •328 Основи пунктуації
- •Письменник і Генерал
- •330 Основи пунктуації
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях
- •332 Основи пунктуації
- •334 Основи пунктуації
- •Пунктуація в порівняльних конструкціях
- •336 Основи пунктуації
- •338 Основи пунктуації
- •Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях
- •340 Основи пунктуації
- •342 Основи пунктуації
- •344 Основи пунктуації
- •346 Основи пунктуації
- •Пунктуація в складних синтаксичних конструкціях
- •348 Основи пунктуації
- •350 Основи пунктуації
- •352 Основи пунктуації
- •354 Основи пунктуації
- •356 Основи пунктуації
- •358 Основи пунктуації
- •360 Основи пунктуації
- •362 Основи пунктуації
- •364 Основи пунктуації
- •366 Основи пунктуації
- •368 Основи пунктуації
- •370 Основи пунктуації
- •372 Основи пунктуації
- •375 Список умовних скорочень
- •376 Список умовних скорочень
- •Українська мова
Козацький літописець
Хтось із великих людей сказав: «Усе минає, а слово залишається». Зникають у безвісті держави, володарі, раби, на порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки, гори перетворюються на купи каміння, все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. Це — одне з найбільших див нашого світу. Диво написаного слова, яке пережило століття й покоління.
Ми майже нічого не знали б про давню давнину, аби історія не подарувала нам літописців, людей, мобілізованих словом і правдою на виконання свого обов’язку перед далекими нащадками. Літописці — посланці з далекого минулого у далеке майбутнє, зв’язківці між епохами. Здебільшого безіменні, вони анітрохи не дбали про свою славу, не прагнули залишитися в історії. Головним для них було те, аби все, чим жили їхні сучасники, зафіксувати в слові, пронести крізь провалля часу.
У науці широко знаний манускрипт під назвою «Літопис Самовидця». Таку назву дав йому свого часу письменник Пантелеймон Куліш. Невідомий автор сам був оче
37
Лексикологія
видцем
і учасником подій, про які він оповідає
в своєму літописі, хоча він тільки два
рази згадує в тексті про свою присутність
гам. Однак історики з’ясували, що автор
не користувався ніякими джерелами, а
отже, писав про те, що було безпосередньо
в нього перед очима.
Події
літопису охоплюють другу половину XVII
століття — особливо складні для
розуміння часи в Україні. На початку
його автор коротко характеризує всі
ті причини, які й привели до початку
війни нашого народу проти шляхетської
Польщі. Завершуєтеся літопис подіями
1702 року. В ньому згадується велика
кількість людей: усі визначні козацькі
проводирі, починаючи від Богдана
Хмельницькою й закінчуючи Іваном
Мазепою, полковники, генеральні
писарі, обозні, сотники, польські
шляхтичі, російські вельможі. За
«Літописом Самовидця» можна також
вивчати тодішню географію України: в
ньому сотні назв різних населених
пунктів, у яких відбувалися події.
Учені
різних часів намагалися з’ясувати,
хто ж автор цього літопису. Знову й
знову вивчали всіх відомих — та й не
дуже відомих — людей тодішньої епохи.
Шукали автора і серед козацької старшини,
і серед духовних осіб, і серед міщан.
Висловлювали найнесподіваніші гіпотези,
з’ясовували рівень освіченості й
відповідні епізоди з біографій усіх
можливих авторів літопису.
Нарешті
більшість дослідників зійшлася на
думці, що літопис вийшов з-під пера
генерального підскарбія Січі Романа
Ракушки-Романовського, який цілком
заслужено вважається видатним державним
діячем України другої половини XVII
століття.
Козак,
сип козака, Роман Ракушка з’являється
в реєстрах уперше 1649 року. Згодом він
уже згадується як ніжинський сотник,
далі — полковий суддя, згодом — одна
з найпомітніших осіб в уряді гетьмана
Івана Бргохо- вецького. Кінець
гетьманування Брюховецького — і Роман
Ракушка вже особа духовного сану, що
має свою парафію в Лівобережній Україні.
Помер вісімдесятилітній Ракушка-Романовський
1703 року.
Читаючи
«Літопис Самовидця», відчуваєш в його
авторові справжнього патріота рідної
землі. З болем пише він про сплюндровані
татарськими набігами українські села,
про кривди, яких завдавали людові
польські жовніри й російські воєводи.
Не приховує різкого осуду на адресу
тих козацьких ватажків, які починають
міжусобиці і втя
38
Лексикологія
гують
у них тисячі людей. Слова активного
осуду йдуть на адресу тих гетьманів
(включаючи і Богдана Хмельницького),
які вступали у воєнний союз із кримськими
татарами. Адже це призводило кожного
разу до жахливого розорення краю.
Взагалі, про діяльність кожного з
гетьманів літописець говорить тверезо
й критично; його анітрохи не гіпнотизує
авторитет жодного з них. Усе це дає
підстави стверджувати, що автор літопису
— не тільки людина глибоких патріотичних
почувань, а й самостійно мисляча, добре
обізнана в усіх внутрішніх і зовнішніх
проблемах України.
«Літопис
Самовидця» став не тільки важливим
джерелом для вивчення історії
України, серйозною основою для пізніше
творених літописів Григорія Граб’янки
й Самійла Величка. Він значною мірою
впливав на наступні покоління
істориків України. Охоче зверталися —
та й сьогодні звертаються — до нього
польські, російські, білоруські історики.
Свого важливого значення він не втратив
і донині (А/. Слабошп.).
•>
У тексті виявіть засоби, характерні для газетно-публіцистичного стилю.
На його основі складіть текст наукового стилю.
Не зраджу тебе, Україно!
Агатангел Кримський — один з найбільших поліглотів світу, знавець кількох десятків мов. Він був визначним істориком Сходу, східних мов і літератур, відомим дослідником української мови та її діалектів, автором численних книг з історії Персії і Туреччини, перського театру, історії української мови і української літератури, автором граматики української мови, етнографом і фольклористом, поетом і перекладачем, завзятим критиком і публіцистом, видавцем і редактором.
Щирий друг і вірний побратим Івана Франка і Лесі Українки, Агатангел Кримський був великим і діяльним патріотом України. Присягнувши на Шевченковому святі Україні, рідному народові, Кримський поклав на олтар Вітчизни все життя.
Агатангел Юхимович Кримський, всесвітньовідомий учений, народився 15 січня 1871 в містечку Володимирі- Волинському в сім’ї вчителя історії, предки якого походили з бахчисарайського татарського роду.
39
Лексикологія
Агатангел
Кримський з дитячих років вільно володів
німецькою, французькою, англійською,
польською мовами. Під час навчання в
колегії П. Галагана він опанував грецьку,
турецьку, італійську, староєврейську
та санскритську мови. Такий міцний
підмурок відкривав перед юнаком
широкі перспективи. І після закінчення
інституту східних
мов
у Москві він вступає на історико-філологічний
факультет Московського університету.
Після
закінчення навчання А. Кримський складає
магістерські іспити з арабської та
слов’янської філології, і того ж року
його відправляють у дворічне наукове
відрядження до Сирії та Лівану для
вдосконалення арабської та інших
семітських мов. Перебуваючи на Сході,
вивчає писемні джерела, в яких містяться
цінні відомості про Україну ще з
дохристиянської доби. Повернувшись до
Москви, молодий вчений обіймає кафедри
арабської філології та тюркських мов
у Лазаревському інституті. Але думка
працювати на користь рідного народу
не залишала його.
У
листопаді 1918 року разом з В. Вернадським,
Д. Ба- галієм, О. Левицьким, П. Тутківським
А. Кримський був обраний дійсним членом
Української академії наук. Кримський
став активним організатором і першим
секретарем Всеукраїнської Академії
наук. Але з приходом до Києва більшовицької
окупації праця в Академії супроводжувалася
суцільними утисками.
Найбільше
прикрощів мав А. Кримський у 30-ті роки,
коли з-під його пера вийшла в світ
«Історія Туреччини», за яку його
відлучили назавжди від його ж дітиіца
— Академії наук.
У
1941 році всесвітньовідомого вченого
заарештували співробітники КДБ.
Які
обставини арешту А. Кримського?
Про
це довідуємося зі справи № 148001, що
тривалий час зберігалася в архівах
КДБ. 19 липня 1941 року з Києва до Звенигородки
прибув уповноважений Гусєв, який,
незважаючи на хворобу вченого,
заарештував його і повіз до столиці,
де в катівнях найвищої каральної
інстанції його допитували сержант
держбезпеки Сєкарєв, а згодом у Харкові
— лейтенант Костиков. Допитували
переважно посеред ночі по 4-5 годин, не
даючи не тільки їсти, а навіть і води.
Восени
1941 року А. Кримського разом з іншими
в’язнями товарним поїздом відправили
до Казахстану.