246 Частини і частки мови

протилежний од/того/, куди скотилося сонце (Ю. Муиік.).

6. Тумани линуть /в/гору, /в/гору, а хмари — /в/низ.

7. На/в/коло ліс, а перед нами сам Дніпро (П. Тич.).

8. Вузький глибокий Прут блиснув в/реиггі/ з/за прибе­режних верб, а по/під/ горами зазеленів розкішний килим виноградників. 12. Мельникова постать раптом зникла з/перед/ очей, мов розпустилась в імлі (М. Коц.). 13. Ре­дакція запросила /на/зустріч з юними прихильниками журналу письменників, художників, майстрів дитячої іграшки (з газ.). 14. На/зустріч/ сонце гімн свій ллє... (77. Тич.). 15. Почало боліти десь /у/середині, біля кістки.

15. Проте /в/середині танка мороз дошкуляв не менше, ніж на броні (Ю. Муиік.). 17. Мати не тямилася з радості: приїхав Тимко, її найстарший. Приїхав /не/зважаючи на негоду, на бездоріжжя (В. Речм.). 18. Корній Іванович знову легесенько ногою трюхнув /із/під землі (В. Вин.).

Додайте, де потрібно, до прийменника голосні і, о.

1. За татарським бродом (...)з сивого жита, (...)з черво­ного маку народжується місяць, і коло козацької могили, як повір’я, висікається старий вітряк (М. Ст.). 2. Сни­лося, що ніби йду в себе на острові, а перед (...) мною суниця червоніє, розміром з баклажан (О. Гонч.). 3. Ска­завши жінці й матері, що він поїде по лісах оглядати, де кращий матеріал, та забариться, мабуть, з (...) два дні, Семен подався в свою мандрівку (...) з налагодженим заздалегідь «прошенієм» (М. Коц.). 4. Ми гребли (...) з усіх сил під мудрим керівництвом нашого батька. 5. Ото як вийти (...) з сіней та подивитись навколо —геть-чисто все зелене та буйне (О. Довж.). 6. А тим часом унизу, засіяні торік (...) з кленового летючого насіння, густо зародили крихітні кленочки (77. Загр.). 7. Клен повільно прогрівався сонцем, оживав, але повного голосу ще не видобувалося (...) з старого й могутнього дерева (77. Загр.).

Вправа 64

Де потрібно, додайте п до займенника, поставивши його у відповідному

відмінку.

1. Не зневажай душі своєї цвіту, бо з (він) виросло кохання наше. 2. У кожного люду, у кожній країні живе такий спогад, що в (він) в давнині були золотії віки. 3. Я не знаю, на щастя чи на горе тая воля, та я ще не скувала (вона) кайданів. 4. Не рідний він, хоч водяного роду,

зрадлива і лукава в (він) вдача. 5. «Он бачиш, там питає дика рожа: «Чи я хороша?» А ясень (вона) киває в верховітті: «Найкраща в світі». — «А я й не знав, що в (вони) така розмова». 6. Насунула важка, червона хмара, гула в (вона) громом братобійна чвара, вона покрила цілую країну і повернула всю (вона) в руїну. 7. Бринить у (вони) радість, лунає і горе, шумить у (вона) спогадів, мрій ціле море, навколо (вони) розпач хаосом чорніє, над (вони) веселка надій променіє (Л. Укр.).

•» Вправа 65