312 Основи пунктуації

лісникове підхмар’я, щоб спуститися в долину, треба день, а щоб піднятися звідти, треба й два. Звісно, маши­ною було б набагато швидше, але яка це машина пройде в гори козиною стежечкою вузьким карнизом понад урвищами, де навіть ішак ступаючи обережно щомиті ризикує зірватися?

Рідко бувають тут люди. З’явиться часом нав’ючений дядя Леван, забреде хто-небудь з мисливців, або пройдуть юнаки виміряючи гори якимись дивовижними інструмен­тами.. Минулого літа забрались сюди навіть столичні піонери юні натуралісти з рюкзаками за плечима з пали­цями в руках. Вони збирали в горах взірці мінералів та рідкісні лікарські рослини, і Нателла охоче допомагала їм у цьому (О. Гонч ).

•» Вправа 39

Пунктуація в простому реченні

дверей мало! А восени і влітку — зась, тому що і двері і дірки і бур’яни довкола засновані павутиною згори вниз уздовж і впоперек сітями круглими й сітями навкісними... Всякими. Бо кожен павук по-своєму думає один кругло другий уздовж третій упоперек... Яка думка, така й сіть!

Незатишно в Курені. Од моху дух похмурий сходить, а всередині усе щось гуде чи то протяги степові чи, може, джміль залетів та ніяк не вибереться.

Забутий Курінь (Гр. Тют.).

Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях

• Вставні слова й словосполучення в реченні виділя­ються к о м а м и. За значенням вони поділяються на такі групи:

а) вставні слова, що виражають імовірність чи вірогід­ність повідомлюваного: мабуть, можливо, певно, здається, зрозуміло, безперечно, як відомо, очевидно, вочевидь, видно, природно, правда, припустімо, розуміється, швидше всього та ін.;

б) вставні слова, які вказують на ступінь звичайності викладених фактів: буває, бувало, трапляється, як звичай­но, як завжди, як водиться та ін.;

в) вставні слова, що виражають різні почуття (радість, горе, обурення, задоволення тощо): на щастя, чого добро­го, па жаль, як па зло, грішним ділом, дивна справа, нічого гріха таїти та ін.;

г) вставні слова, що вказують на джерело повідомлен­ня: за словами..., кажуть, як повідомляють, на думку... , за визначенням... , по-моєму, мовляв, за відомостями... , з точки зору... , із свого боку, пам’ятаю, чую, бачу, пам'ята­ється та ін.;

ґ) вставні слова, що вказують на зв’язок думок, послідовність викладу, висновки: до речі, по-перше, проте, однак, отже, словом, нарешті, взагалі, далі, з одного боку, перш за все, між іншим, зокрема, головним чином, напри­клад, виходить, повторюю, підкреслюю, навпаки і под. (не на початку головного чи підрядного речення);