372 Основи пунктуації

Вправа 99

Напишіть текст як диктант. Поясніть уживання розділових знаків та правопис виділених слів.

На схід сонця

На Федориному городі жоржини розквітли останніми. Поруч із ними ще тяглися їжакуватими голівками до нещедрого вересневого сонця блідо-рожеві айстри, папе­рово шелестіли під незримими пальцями вітру запечалені хризантеми. Хоч як кохалася у квітах Федора, та не любила подовгу просиджувати біля них без діла — відпивалося їй від незапашного цвіту журливістю осені.

Дивною була ця Федора — на селі її хто недолюблю­вав, а хто й побоювався. Суха, рівна, як палиця, і по- чоловічому висока, жилава, зодягалася у щось вдовине, чорне, запиналась грубою хусткою по самі брови і ходила селом, що та мара, неговірка і сувора.

Здавалася Федора старішою за саме село, за ту чорну землю, на якій жила. Старішою й за гай той далекий, з-за якого ранками викочувалося сонце, і тоді дерева пломе­ніли щораз, ніби охоплені пожежею; старішою за геть порослий мохом, покритий пліснявою давній колодязь біля циганської могили — лисого піщаного пагорба, що гулею вискочив серед рівного, як тарілка, степу. Усьому чорному, хмарному, прадавньому, що було у нашому селі, Федора доводилася немовби ріднею. А ще мала звичку, яка була об’єктом гострої цікавості сільських хлопчаків. У негоду чи заметіль, у днину погожу й теплу, як сон немов­ляти, у вітровій чи непролазну розталь виходила Федора в степ зустрічати сонце. Стояла, що та вогнепоклонниця, від першого промінчика до врочистого виходу з-за гаю вогненної велетенської кулі — і хилила ніколи й ні перед ким не схилену голову, і сиве пасмо вибивалося з-під чорної хустки. Колись давно, саме в такий ранковий час, фашисти розстріляли її сина, її єдину дитину. Тому й ходить зустрічати сонце. Наче хтось посилає — іди, Фе- доро, іди, може побачиш сина... (О. Ніколаєвська).

•ь

Пунктуація в складному реченні

своїх криниць талановиті майстри народної творчості... Хтось із них, може, ходить в яр весною, коли ще сплять вербові котики, до того місця, де вперше ще в дитинстві побачив, як тут на очах заструмувала водиця, згадує, як загачували її на загінчику його закоцюблі пальці, а потім пускали на прибулій скаламученій воді човники з сірни­кових коробочок. А хтось, може, рано-порано, доки спить старенька мати, вингугне крадькома навшпиньках до сіней, добудеться до рипучої скрині — єдиного спадку з діда-прадіда, торкнеться вустами не збляклого від часу вишивання прабабчиних рук, і розбрунькуєтеся його уява, спалахне фантазія. А хтось, можливо, пізнього вечора, коли після сповненого працею дня всіх зморить солодкий сон, дістане з полотняної торбини зжовклі, передривнілі аркушики, на яких неоковирними літерами записано на­родну пісню, що була, певно, дуже жалібна й сповнена болю та гіркої журби-розпуки: «До криниці ішла — на­плакалася...». А хтось... а ще хтось устане до схід сонця, принесе своє майстерське начиння до того місця, де збігає подвір’я на схилі, і візьме перші штихи лопатою: тут буде криниця. А через літо викопають криницю, і під золоту шапку осені з її глибин людина викрутить корбою відро води, вип’є кухоль цього цілющого трунку, як заповідає давній звичай, — на тих місцях, де впали крапельки води, виростуть ружі, калина, бузок...

Хто йде, погляне — і засяє його обличчя. Розпагі- няться людська щедрість, доброта... (В. Качк.).

А. Авд. — Анатолій Авдієв- ський

А. Гоя. — Андрій Головко

А. Дім. — Анатолій Дімаров

А. Любч. — Аркадій Любченко

А. Мал. — Андрій Малишко

А. Сол. — А. Соломко

1. Чайк. — А. Чайковський

Б.-І. Ант. — Богдан-Ігор Ан- тонич

Б. Лепк. — Богдан Лепкий

Б. Ком. — Борис Комар

Б. Моз. — Борис Мозоле всь- кий

Б. Ол. — Борис Олійник Вал. Шевч. — Валерій Шевчук

2. Бор. — Василь Боровий

В. Брюх. — В’ячеслав Брюхо- вецький В. Вин. — Володимир Винни- ченко

В. Дом. — Вікгор Домонтович В. Др. — Володимир Дрозд В. Дяч. — Василь Дяченко В. Євт. — Віктор Євтушенко В. Жит. — Володимир Жит­ії ик

В. Земл. — Василь Земляк

В. Іван. — Василь Іванишіщ

В. Качк. — Володимир Качкан

В. Крищ. — Вадим Крищенко

В. Мал. — Володимир Малик

В. Небор. — Віктор Неборак

В. Олеф. — Володимир Олефі- ренко

В. Пач. — Василь Пачовський

В. Підмог. — Валер’ян Підмо- гильний

В. Плуж. — Валерій Плужник В. Пол. — Валер’ян Поліщук В. Речм. — Валентин Речмедін

В. Свідз. — Володимир Свід- зінський

В. Сим. — Василь Симоненко

В. Сос. — Володимир Сосюра

В. Сухомл. — Василь Сухо- млинський

В. Чер. — Варвара Чередни­ченко

В. Чум. — Василь Чумак

В. Шевч. — Василь Шевченко Газ. — Газета

Г. Данил. — Григорій Дани- левський

Г. Кос. — Григорій Косинка

Г. Коч. — Григорій Кочур