282 Основи пунктуації

ПУНКТУАЦІЯ В ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ

Тире між підметом і присудком

Графічний пунктуаційний знак тире— це зоровий поділ речення на групу підмета і групу присудка, коли вираження головних членів морфологічно одно­типне, наприклад, Іменникове або інфінітивне. Таким чином тире в писемному мовленні виконує комунікативну функцію — членує речення на тему й рему, дане й нове. Ця функція знака гаре забезпечується морфологічними (частиномовне вираження граматичної основи), фоне­тичними (паузи) та змістовими (бажання автора під­креслити те, що повідомляється про підмет) умовами. Між підметом і присудком ніколи неставиться кома.

Тире ставитьсяміж групою підмета і групою присудка на місці пропущеної (нульової) зв’язки:

а Якщо іменна частина складеного присудка й підмет виражені іменниками, кількісними числівниками або суб- стаїггивованими частинами мови в називному відмінку⁷. Такі речення є формулюваннями, що містять логічні визначення:Мова—явище космічне(П. Мовч.);Проблема виховання—вічна проблема людства(з газ.);Три рази по три—дев'ять. Найдорожче в Києві—простір(П. Загр.).

• Коли обидва головні члени або один з них виража­ється неозначеною формою дієслова: Тікать—дієслово, що виключно стосується живих речей(О. Виш.);Заміж іти

• не дощову годину перестояти(н. тв.). Такі речення теж містять логічні визначення.

® Коли для підсилення поділу речення на тему й рему до складу присудка вводяться частки це, то, осьабо словозначить. Перед цими частками в усному мовленні завжди наявна значна пауза, а в писемному — тире:Професор медицини—це не просто вершина, а вершина добра (П. Загр.);Футбол в тумані, де гравець, як мім,—то, може, найдивніша з пантомім(Л. Кост.);Зрозуміти час, культуру, мову далекої епохи наших предків—значить

Пунктуація в простому реченні

зрозуміти себе. Не китайця або копта, а себе (П. Мовч.). Тире перед цими частками ставиться навіть за наявності зв’язки: Народна пісня —то є глибока поезія (з журн.).

Якщо ж головні члени мають інше морфологічне вираження, тоді немає потреби знаком тире показувати перехід від групи підмета до групи присудка — він і так зрозумілий.

Проте при необхідності підкреслити відтінки зістав­лення, протиставлення, порівняння або вказати на незвичність, несподіваність тверджень про підмет між гру­пою підмета й групою присудка ставиться тире.

Додатковий зміст увиразнюється за допомогою гире, якщо перед іменною частиною складеного присудка, вираженого іменником, стоїть частка не або порівняльні сполучники як, що, мов, немов, наче, ніби, немовби, неначе та ін. Пор.: Молодість —буйність, а старість не радість (н. тв.); Промені як вії сонячних очей! (П. Тич.) (без увираз­нення). Але: Зате я — не актор, для мене усе дуже серйозно (В. Др.); У нього очі — наче волошки в житі (А. Гол.).

Тире не ставиться між підметом і присудком, вираженими іменниками, якщо між ними з’являються вставні або вставлені конструкції: Виховання, безперечно, справа тонка! (з газ.).

Коли ж між підметом та іменною частиною складеного присудка, вираженою іменником, з’являється відокрем­лений член речення або підрядне речення, то після них на місці пропущеної зв’язки ставиться тире, якому пере­дує кома, що відмежовує відокремлений член чи підрядне речення: Ліс, або, як кажуть серби, шума, — це не просто сосни і дуби... (М. Рил.); Головне, що відкрилося Лідії Панасівні в Надії, — здатність близько брати до серця чужий біль (з газ.).

Вправа 11

На підставі названих вище критеріїв поясніть наявність або відсутність

тире між підметом і присудком.

Л. «А ви новий учитель?» — запитав хтось із них. «Я — новий директор» (Ю. Збан.). 2. Ідуть мовчазно ковалі, І в хлопця руки в мозолі. Він, може, теж коваль?.. (А. Мал.). З- Давнє кохання — це пам’ять дерева про листя, яке облетіло (Я. Кир.). 4. Місто немов сузір’я (Ю. Андр.). 5. Поезія — не ужиткова. Ужитковий текст — не поезія.