316 Основи пунктуації

повно» (з газ.). 11. Мужича кров тече у твоїх жилах. Велика бач цяця — мішанка! (Я Мирн.). 12. Ця думка розпалювала ненависть до тієї несправедливості, якої проте не можна обійти, бо вона заведена залізним зако­ном життя... (Г. Тют.). 13. Земля як і завжди пахтіла своїм тяжким п’янливим запахом (У. Самч.). 14. І сонце висить у повітрі, як велике, гартоване ядро, що от-ог здається впаде на синьо-голубі небесні води (Г. Кос.). 15. У тебе знать не було ще непроханих гостей (Б. Лепк.). 16. Безпе­речно цей селянин у гранатовому костюмі в білу смужку мав цнотливу душу (Р. Андр.). 17. Двигуном історії є як відомо так званий «змінний стосунок» — людина — природа. Інакше кажучи ми маємо справу з боротьбою громадської людини проти природи. Отже те живе творіння, що його ми ототожнюємо з психологічним фак­тором, і є по суті громадська людина (М Хв.).

•» Вправа 42

Пунктуація в простому реченні

синами і балярами король Бож? (В. Малик). 12. Коли скінчив і вгамував, поклавши руку, струни, сказав з жур­бою в голосі, в якій проте було і щось бадьоре {Вал. Шевч.). 13. Першим кроком у цьому напрямі повинно бути створення власної економічної доктрини, або як дехто вважає парадигми, яка б обіймала програми і сце­нарії перебудови народного господарства України (з журн.). 14. Феміністичні ідеї Лесі Українки не завжди лежали на поверхні, як наприклад у Кобринської чи навіть Кобилянської в ранніх її творах (С. Павл).

Вставлені конструкції, на відміну від вставних, переда­ють додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками. Ці відокремлювальні пунктуаційні знаки розрізняються між собою за силою виділення, тобто це градуальний ряд розділових знаків.

Найсильніший відокремлювальний знак — дужки: вони, фактично, ізолюють уміщений у них текст від речення, яке включено в дужки. Меншу відокремлюваль- ну силу мають подвійне тире і особливо п о- двійна кома. Крім змісту, при виборі розділового знака враховують також насиченість розділовими знаками самого речення, в яке вводиться вставлене, а також знак кінця вставленого речення.

Вставлені конструкції можуть поєднуватися із вставни­ми, виражаючи одночасно і ставлення мовця до вислов­люваної ним думки і даючи додаткову інформацію: Розповідають, що бачили його [Остапа Вишню] і різким, колючим, навіть грубим на слово (і це, напевне, так, адже таким буває він і в своїх творах), мені ж все випадало бачити його в розливі доброти, яку він мовби випромінював на співрозмовника (О. Гонч.).

Дужками виділяються:

а) слова, якщо вони вживаються як додаткове заува­ження: За селом зелено-зелено. І по хвилях переливи червоні (од сонця) (А. Гол.);

б) прізвище автора і назва твору, які стоягь після цитата, або посилання на місце, справжнє прізвище тощо: У Ротенбурзі (Німеччина) відбулося гала-шоу, де було назва­но імена футболістів і воротарів, визнаних кращими на своїх континентах (з газ.);