100 Фонетика

перший належить до попереднього складу, а другий —до наступного: звер-нув, силь-ний, сум-ний, але: вер-хній, О-ле -к сан -дра.

Необхідно відрізняти орфографічні правила переносу слів від фонетичного поділу слів на склади (в орфографії

• ро-зі-рва-ти, обі-йиїли, у фонетиці — ро-зір-ва-ти, о-бій-иїли). Не слід розривати склади довільно, як це іноді трапляється в пресі — відривається приголосний від го­лосного: допом-агають, зобр-ажепня. Такий перенос нега­тивно впливає на сприймання.

Склад є також опорою для словесного наголосу, адже іноді значення слова розрізняються за наголосом: стріла

• стріла, склади —склади, виходити —виходити, збігати

• збігати.

Вправа 55

Розбийте слова на склади. Поясніть межі складоподілу. Запишіть слова

фонетичною транскрипцією.

Різко, креслення, гайда, довідник, рівний, оповістив, скубнути, стрільба, служба, підстрибнути, крапка, між­гір’я, шишка, кладка, узвишшя, подружка, завзято, згас­нути, Васильківський, морквяний, міністри, каштан, олія, прохання, берізка, біолог, водограй, Андрій, сонечко, сер­дечно, фіалка, таємний, слухавка, крадькома, барвінок, Іванко, укрийся, щасливий, мідний, поспішний, менедж­мент, народжений, крастися, підірвати, розгорніть, под­ружжя, заслужений, комплекс.

Вправа 56

У виділених словах зробіть поділ на склади і поясніть межі

складоподілу.

Снігами вітровінь поля відволочила,

Прижовклено збіліла далина —

Дніпровими високими очима Дитинно-сіро глянула весна.

Весна моєї вільної надії!

Гінка тремтінь у промені доіцу!

Як дні і ночі, як життя і Київ,

Тебе від себе я не відпущу.

Що буде — буде. Більше — помаленько А якщо ні, то висниться мені,

На зорянім коні мені Шевченко,

Довженко й Київ в серці на коні (М. Вінгр.)

Наголос

Зі складом пов’язаний наголос. Він буває словес­ний і фразовий. До фразового належить наголос акцентної групи (поєднання повнозначного і службового слова: небо було чисте, під лісом), с и н т а- гматични й (наголос групи слів, тісно пов’язаних за змістом: Ставок покрився брижами), логічний (особливе виділення голосом відповідного слова в реченні: Брат приїде завтра) й емфатичний (на­голос емоції слова: Ви з-з-н-н-нали про це).

Словесний наголос тісно пов’язаний із фоне­тикою. За фонетичною природою він визначається як вільний, силовий, динамічний, якіс­ний і кількісний.

Про те, що наголос вільний, можна спостерегти на окремих словах (воля, Дніпро, перескочив, підфарбувати) або у формах того самого слова (голова — голів — голови, рука — руки — рукою).

Склад і голосний у складі, на який падає наголос, називаються наголошеними, інші — нена- голошеними. Багатоскладові слова мають ще й додатковий наголос, що характеризується меншою силою. Він називається побічний (мимоволі, загаль­новизнаний, п’ятдесятймільйонний). І незважаючи на те, що наголос в українській мові рухомий і вільний, просте­жуються в багатьох випадках стала система і відповідні закономірності.

В іменниках спостерігається переважно наго­лошене закінчення у називному відмінку множини: зайці, берегй, шляхи, ластівки, криниці, моря, слова. Але: вікна, дороги, очі, костюми.

У словах із суфіксом -щин(а), -ччин(а) наголос на основі сталий: Сумщина, Полтавщина, Вінниччина, Черні- веччина, але: Галичина.

В іменниках із префіксом ви- наголос падає на пре­фікс: випадок, виняток, витяг, виклик, виробіток, але: вимова, видавництво, вирощування (хоча вирощення), вихо­вання (і виховання), вигода (і вигода). Так само наголо­шений і префікс по- у словах: позначка, похибка, посмішка,